Вони - моє все!!!

Часто доводиться чути від різних людей щось подібне до цього: «Я зацікавився/-лася політикою 2004-го року завдяки помаранчевій революції і Ющенку». Далі - різні варіанти на тему, яка то була доленосна подія, і як тепер треба  славити Ющенка. Як варіант – визнавати його заслуги перед Всесвітом).  Як ще один варіант – замість Ющенка може фігурувати інше прізвище. Головне, щоб "моє все". От жила собі людина, цікавилася пивком, коханням, високими матеріями або низько матеріальним, а тут тобі - гоп-ля! - є у світі політика! І не тільки у світі, а навіть в Україні!

Я оце переношу на себе, і виходить, що я зацікавився політикою, коли підписали Фінальний акт Гельсінгської угоди. З телевізійних трансляцій запам’ятався кремезний, лисий дядько, який б’є молоточком у гонг, встановлений на трибуні, де сидять різні офіційні особи. Йому більше б пасувало бити величезною кувалдою у рейку. Мабуть, це був президент Фінляндії Урго Кекконен.

А остаточно до політики, а разом і до сходознавства мене навернув політичний оглядач Фарід Сейфуль-Мулюков з передачі «Сегодня в мире», яка на тлі всього іншого, що виливалося на мене з двох каналів совітського ТБ, була найбільш притомною.
Отже, я всім у своєму житті забов'язаний ОБСЄ та особисто Фаріду Сейфуль-Мулюкову та Урго Кекконену! Навіть не знаю, що з цим тепер робити…