Про писання у порожнечу - 3. Закінчення

На закриття теми пропоную поміркувати про наступне.

Вже багато років постійно створює інформприводи дехто Олесь Бузина зі своїм опусом з альтернативною інтерпретацією постаті Т.Г.Шевченка. Кажуть, що тепер його на ТБ витягують, а може й до активної політики долучать. Якщо взяти собі за труд регулярно слухати культурні програми з Бі-Бі-Сі Уорлд Сервіс або з тої ж Радіо Свобода, то за рік набереться чимало реляцій про видані нові, часто скандальні реінтерпретації тої чи іншої постаті у культурі в різних країнах світу. З того, що застрягло у пам’яті, це виданий у США вигаданий і з «родзинками» життєпис Германа Мелвіля, про життя якого на диво мало відомо, хоча він і не прадавня історія, це публікація у Росії альтернативної інтерпретації Достоєвського у світлі контроверсійних фрагментів листування, з яких можна дійти до висновку про його гомосексуальні та педофільські інтенції, ну, і стандартно вже – регулярно в англомовному світі хтось пише розвідку про те, що Шекспір – фейк. Якби я цікавився літературними питаннями, я б вам назвав значно більше.

Заощаджу трохи літер, тому одразу ж перейду до того, до чого я веду. Якби в Україні за останні роки видавалися б не три резонансних бестселери (Забужко, Шкляр, Костенко), а триста тридцять три, якби про Шевченка вийшло триста книжок, від академічної монографії на 1000 сторінок до дитячої розфарбовки «Я пас телята за селом», якби мали місце тисячі інших культурних подій, Бузина був би цікавий тільки вузькому клубу прихильників. Його підтримують і витягують у публічну сферу не тому, що він погано ставиться до Шевченка, а тому що він резонансно погано ставиться до Шевченка. Це тільки в такій культурній пустелі, як Україна, скандальний, провокативний автор може роками утримувати увагу публіки тим, що зазіхнув на одного єдиного класика в одній єдиній книзі. А хто йому створив резонанс? Здогадуєтеся?Саме ті, кому бракує природної допитливості і цікавості, саме ті, через кого за визнанням за кордон їхали і їдуть кращі представники України, але тільки дай порозривати на собі та на ближніх і дальніх сорочки, як той персонаж з совітського кінематографу «ти мнє Лєніна нє трошш!» .

Тому годі витрачати сили на доведення мені, що я емоційно неповноцінний, мене у дитинстві ображали, а тепер жінки не дають, тому я до ЖЖ подався та й тут визнання марно чекаю, бо я клятий «отщєпєнєц», який народа –годувальника не любить і нічого святого не шанує, що мій особистий досвід нічого не вартий і т.д., а погугліть, що останнього написала в інтернеті ваша, вам своя публічна або не дуже публічна людина і не полінуйтеся залишити коментар в один-два рядки або натисніть «лайк» , дайте посилання у своєму блозі. Якщо вас таких набереться достатньо, і ви будете послідовними і наполегливими, ви здивуєтеся через кілька років, наскільки зміниться культурний ландшафт України.