"Розступись, бидло"! або приоритетне обслуговування

Моя бабуся з російської гілки мого роду мала право на різні незначні пільги за совітів, у ті часи, коли ще кількість учасників війни та різних інших героїчних подій бойового та трудового характеру не перевищувала чисельність народжених у ті періоди, а громадський транспорт перевозив хіба що 2-3 пільговики на кілька сотень, а не кілька десятків на сотню. Втім, я не пригадую, щоб вона колись своїми пільгами користалася. Хіба що наприкінці СРСР, коли повідкривали ветеранські магазини, могла інколи кілограм цукру або пачку макаронів там купити без черги і без талонів, а по спеціальному запрошенню.

Стосовно цих пільг вона часто казала: «Як це? Всі стоять у черзі, а я полізу поперед них»? - або: «Як це? На всіх не вистачає, а я собі заберу? А якщо комусь більше за мене потрібно»? Ясно, що насправді «більше потрібно» було жлобнє, яка не мала таких комплексів, проте «вміла жити».

Цими днями мені конче необхідно було отримати обслуговування в одному з моїх банків. Моїх – у сенсі рахунків, а не майнових прав, звісно. Виявилося, що у кількох відділеннях працює хіба що половина персоналу, бо, як пояснювали, ті, що залишилися, решта зненацька захворіли. Насправді, я впевнений, що вони не захворіли, а поїхали додому на свята, а керівництву забракло розуму цю цілком прогнозовану ситуацію передбачити. Отже, я згадав, що у цьому банку маю право на пріоритетне обслуговування, навіть «ксиву» маю. Знайшов я відповідного менеджера і…

… мені порадили пройти поперед черги, тому що клерк з пріоритетного обслуговування був зайнятий і звичайними клієнтами також, бо решта клерків були відсутні.

Ні, шановні, була моя відповідь, в мене не таке виховання, щоб я розштовхував людей, серед яких напевно всі поспішають, а також є люди похилого віку, жінки, в кого дома діти без догляду, в когось квиток на потяг чи літак. Розступись, бидло, пан приїхав – не мій стиль.

Назву банку я не наводитиму тут, бо банк – справа інтимна. Але я точно напишу їхньому керівництву, щоб звернули увагу, на що у рагульсько-жлобському середовищі перетворюється пріоритетне обслуговування. Впевнений, що це справа марна, бо це питання не обслуговування клієнтів, а виховання. А хто домінує у бізнес-середовищі, відомо.

Власне цей банківський випадок це ще одна ілюстрація на додаток до згаданого у позавчорашньому дописі про виставки ВІП-паркінгу того, що у нашій країні ВІП це не той, хто має економічно і морально обгрунтоване право на приоритетне обслуговування, а той хто належить до депутатської наволочі, чиновної шелупоні або просто здатний зробити «морду кірпічом» і скомандувати «Розступись, бидло»!