![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Ще одного соціального узагальнення пост
Tuesday, 22 May 2012 04:13 pmПримітно, що у 90-ті роки пенсіонери голосували за покидьків з партгоспноменклатури, мотивуючи це тим, що «директор заводу – значить, дорогу заасфальтує, школу відремонтує, до лікарні нове обладнання закупить». Наївно, але альтруїстично. З середини нульових років на арену вийшло явище «голосування за гречку». Також покидьків обирають, але вже з зиском для себе.
Якщо прикинути собі приблизно профіль такого виборця, то вийде що це десь 70 плюс-мінус дещо. Отже, зараз голосує «за гречку» фактично покоління «діти війни», а за суспільні блага місцевого значення голосувало покоління наймолодших учасників та свідків війни. І це цілком укладається в логіку мого вчорашнього допису, посилань з нього та дискусій під ним: відходить жертовне покоління, яке проштовхувало своїх дітей по життю, працюючи на них ледве не цілодобово, відмовляючи собі в усьому, і старішає покоління споживачів цієї жертовності. І у середньому по суспільству від цього покоління небагато допомоги буде молодшим поколінням, не дуже жертовності: їм гречку дай, а не дорогу заасфальтовану.
Ну, і не прогноз, а просто кілька думок стосовно наступного покоління поважних виборців. Протягом наступного десятиліття вийдуть на пенсію люди, які сформувалися під впливом епізодичного, короткотермінового совітського «ізобілія» початку 70-х в наслідок світової нафтової кризи та позитивного впливу косигінської реформи. Саме від цього покоління сучасна молодь здебільшого чує про кайфову житуху за совка. Щоправда серед цього покоління чимало людей, які з ентузіазмом сприйняли свого часу перебудову та гласність, брали участь у тодішньому громадському житті, але боюся, їх буде недостатньо, щоб якось притлумити домінування апологетів щасливого застою. Селянам також, мабуть, від тої золотої доби менше перепало, ніж городянам, але напевно вони чули від старших про те, як саме в ті роки пенсію підвищили від трьох рублів аж до дванадцяти, та й частка селян у цьому поколінні вже значно менша, ніж городян. Отже, для популістів та демагогів електоральної бази ще на десятиліття вистачить.
Якщо прикинути собі приблизно профіль такого виборця, то вийде що це десь 70 плюс-мінус дещо. Отже, зараз голосує «за гречку» фактично покоління «діти війни», а за суспільні блага місцевого значення голосувало покоління наймолодших учасників та свідків війни. І це цілком укладається в логіку мого вчорашнього допису, посилань з нього та дискусій під ним: відходить жертовне покоління, яке проштовхувало своїх дітей по життю, працюючи на них ледве не цілодобово, відмовляючи собі в усьому, і старішає покоління споживачів цієї жертовності. І у середньому по суспільству від цього покоління небагато допомоги буде молодшим поколінням, не дуже жертовності: їм гречку дай, а не дорогу заасфальтовану.
Ну, і не прогноз, а просто кілька думок стосовно наступного покоління поважних виборців. Протягом наступного десятиліття вийдуть на пенсію люди, які сформувалися під впливом епізодичного, короткотермінового совітського «ізобілія» початку 70-х в наслідок світової нафтової кризи та позитивного впливу косигінської реформи. Саме від цього покоління сучасна молодь здебільшого чує про кайфову житуху за совка. Щоправда серед цього покоління чимало людей, які з ентузіазмом сприйняли свого часу перебудову та гласність, брали участь у тодішньому громадському житті, але боюся, їх буде недостатньо, щоб якось притлумити домінування апологетів щасливого застою. Селянам також, мабуть, від тої золотої доби менше перепало, ніж городянам, але напевно вони чули від старших про те, як саме в ті роки пенсію підвищили від трьох рублів аж до дванадцяти, та й частка селян у цьому поколінні вже значно менша, ніж городян. Отже, для популістів та демагогів електоральної бази ще на десятиліття вистачить.
