Підказка "потєрпєвшим"

В обговореннях мовного закону чомусь знов оминають увагою головне, чим він загрожує українській мові. Великі міста сходу та півдня України все одно російськомовні, а символічне значення для населення української мови втрачено за останні двадцять років (окрема тема, чому саме, поза темою цього допису). Мовний закон лише зафіксує поточну мовну ситуацію, до того ж бумерангом може вдарити  по саміх провідниках політики Кремля: десять відсотків україномовних назбирати можна скрізь, крім, мабуть, тільки Криму, а відповідно і змусити працювати закон на себе.

Головна загроза у тому, що через обласну раду мовна політика обласного центра нав'язуватиметься україномовним районам області. А це вже примусова русифікація. З національною свідомстю у районах кепстькі справи, додайте бідність, покірливість. Ось куди слід перенести головний фрон боротьби патріотам, а не по севастополях-одесах-донецьках понти відбивати. Саме у районах слід контролювати кількість україномовних шкіл, мову кінопрокату, можливості розкриття україномовних талантів рідною мовою, мову документообігу, обласного радіо, місцевих газет тощо.   

UPD: я ще на іншому ресурсі у розпал "противсішної" агітації 2008-2009 попереджав, що при президенті Януковичі за українську мову в російськомовних регіонах битимуть. Мені не вірили. А тепер почалося:
http://obozrevatel.com/crime/42150-v-odesse-izbili-lyudej-za-ukrainskij-yazyik.htm