![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Інтелектуал це хто?
Friday, 27 July 2012 08:39 amВ дискусіях виникла порада домовлятися про терміни. Отже, сьогодні поясню, що під поняттям «інтелектуал» я маю на увазі у дописах у цьому блозі.
Інтелектуали. Я в своїх дописах стараюся дотримуватися власне західного (тобто з джерел, якими я користуюся) вжитку слів, які належать до суспільної сфери. Тому в мене інтелектуал - це той, хто заробляє або "чистим" розумом, або додає розумову діяльність до психомоторики, при чому частка розумової діяльності за своїм впливом на результат має бути не менша за психомоторику (наприкад, хірург).
Втім, в читачів є тенденція додавати до слова "інтелектуал" таких саме моральних вимірів, як до слова "інтелігенція", тобто інтелектуал дорівнює інтелектуальній еліті, що занадто.
Інтелігенція, як прошарок, який не стільки визначається джерелом доходів, фахом та посадою, як самоусвідомленням та приписуванням собі певної моральної місії, тепер на Заході також починає з'являтися, поки що здебільшого навколо університетів та неурядових неприбуткових організацій. Особливість інтелігенції - залежність від істеблішменту попри критичне або навіть вороже налаштування до нього. І в царській Росії, і в СРСР інтелігенти отримували гроші з посад, даних державою. На Заході своїм існуванням нова інтелігенція також завдячує філантропічній частині ненависного капіталізму та державі, яка створює резони існування для інтелігентів (Наприклад, якщо держава декларує права - з'являються правозахисники).
Про інтелігенцію, зокрема про її появу на Заході:
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24535478.html
http://www.svobodanews.ru/audio/audio/350121.html
В Україні інтелектуальна верства дуже сильно залежна від працедавця, бо ринок праці вкрай несприятливий для більшості інтелектуальних фахів, тому вона не утворює власне середнього класу, бо немає економічного підґрунтя для формування такої масивної суспільної спільноти, як клас. Власне тому я частіше вживаю вислів «інтелектуальна верства», а не «середній клас». Втім, більшість представників цієї верстви не беруть на себе якусь особливу духовну місію, тобто у цьому сенсі все ж таки не є інтелігенцією у «класичному» розумінні. З творчих інтелектуалів фактично інтелігенцією можна назвати тих, хто продовжує годуватися з бюджету – це «стара» інтелігенція. Ті, хто живе на гранти, працює «в проектах» - це інтелігенція «нова». Ці сукупності умовно старої та нової інтелігенції є частинами сукупності «інтелектуали». Місце інтелектуальної еліти, тобто авангарду інтелектуалів, куди мали б зараховуватися провідні вчені, письменники, журналісти та незалежні інтелектуали з потужним розумом потенціалом і впливом на суспільство, в Україні наразі вакантне, бо про вплив незалежних інтелектуалів поза купку друзів у соцмережах не йдеться, а інші названі фахові інтелектуали (що нам демонструють письменники, названі в попердніх темах) поза межами своїх творчих здобутків за своїм рівнем розвитку не відрізняються середнього представника офісного люду. Власне тому замість словосполучення "інтелектуальна еліта" я переважно вживаю словосполучення "публічні інтелектуали".
Інтелектуали. Я в своїх дописах стараюся дотримуватися власне західного (тобто з джерел, якими я користуюся) вжитку слів, які належать до суспільної сфери. Тому в мене інтелектуал - це той, хто заробляє або "чистим" розумом, або додає розумову діяльність до психомоторики, при чому частка розумової діяльності за своїм впливом на результат має бути не менша за психомоторику (наприкад, хірург).
Втім, в читачів є тенденція додавати до слова "інтелектуал" таких саме моральних вимірів, як до слова "інтелігенція", тобто інтелектуал дорівнює інтелектуальній еліті, що занадто.
Інтелігенція, як прошарок, який не стільки визначається джерелом доходів, фахом та посадою, як самоусвідомленням та приписуванням собі певної моральної місії, тепер на Заході також починає з'являтися, поки що здебільшого навколо університетів та неурядових неприбуткових організацій. Особливість інтелігенції - залежність від істеблішменту попри критичне або навіть вороже налаштування до нього. І в царській Росії, і в СРСР інтелігенти отримували гроші з посад, даних державою. На Заході своїм існуванням нова інтелігенція також завдячує філантропічній частині ненависного капіталізму та державі, яка створює резони існування для інтелігентів (Наприклад, якщо держава декларує права - з'являються правозахисники).
Про інтелігенцію, зокрема про її появу на Заході:
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24535478.html
http://www.svobodanews.ru/audio/audio/350121.html
В Україні інтелектуальна верства дуже сильно залежна від працедавця, бо ринок праці вкрай несприятливий для більшості інтелектуальних фахів, тому вона не утворює власне середнього класу, бо немає економічного підґрунтя для формування такої масивної суспільної спільноти, як клас. Власне тому я частіше вживаю вислів «інтелектуальна верства», а не «середній клас». Втім, більшість представників цієї верстви не беруть на себе якусь особливу духовну місію, тобто у цьому сенсі все ж таки не є інтелігенцією у «класичному» розумінні. З творчих інтелектуалів фактично інтелігенцією можна назвати тих, хто продовжує годуватися з бюджету – це «стара» інтелігенція. Ті, хто живе на гранти, працює «в проектах» - це інтелігенція «нова». Ці сукупності умовно старої та нової інтелігенції є частинами сукупності «інтелектуали». Місце інтелектуальної еліти, тобто авангарду інтелектуалів, куди мали б зараховуватися провідні вчені, письменники, журналісти та незалежні інтелектуали з потужним розумом потенціалом і впливом на суспільство, в Україні наразі вакантне, бо про вплив незалежних інтелектуалів поза купку друзів у соцмережах не йдеться, а інші названі фахові інтелектуали (що нам демонструють письменники, названі в попердніх темах) поза межами своїх творчих здобутків за своїм рівнем розвитку не відрізняються середнього представника офісного люду. Власне тому замість словосполучення "інтелектуальна еліта" я переважно вживаю словосполучення "публічні інтелектуали".
