![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
І про програми "Удару"
Thursday, 16 August 2012 11:00 amНа сайті партії «Удар» розміщені два цікавих документи: Програма партії і Виборча програма.
http://klichko.org/ua/about/programma/ekonomichna-politika (розділ «Економічна політика»)
http://klichko.org/ua/about/viborcha-programa
Загальне враження – програми більш ринково орієнтовані, ніж в «Об’єднаної опозиції». Навіть пропонується серйозно прописати в законах приватну власність. Це вже крок уперед, порівняно з помірковано совітськими підходами інших політичних програм аж з горбачовської доби.
Аналізувати програму по всіх положеннях я не буду, зупинюся на двох пунктах, які викликали в мене неабиякий подив. Взагалі, таке враження, що економічний розділ, як і в ОО, писав не дуже обізнаний в реальності «у полі» викладач кафедри економіки якогось вишу. Звідси, напевно, вжиток терміну «основні фонди» замість давно вже впровадженого в ужиток «основні засоби».
Неабияк здивував наступний пасаж з Програми партії:
Основою для обрахунку митної вартості при імпорті мають стати дані про відшкодування податку на додану вартість у країні-експортері, отримані через пряму кореспонденцію з її митними службами. Для спрощення та прискорення процедури слід широко застосовувати автоматизовані системи, основані на оцінці ризику, а також сучасні методи контролю.
Я перечитав цей фрагмент кілька разів, переглянув Угоду про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зазирнув до Митного кодексу України, перечитав визначення митної вартості і в першому, і в другому документі,і
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/981_011
UPD: поснили, що це напевно стосується боротьби з контрабандою шляхом обміну інформацією з іноземними митними службами. На жаль, не допоможе. Це системна хвороба. Все одно питання лишається стосовно країн, де немає ПДВ, і чому це так неоковирно подане у Програмі. Точно, що доказ невідредагованої компіляції!
Ще одна цікавинка стосується податків. Виборча програма обіцяє нам скорочений перелік податків і називає їх:
Скоротити кількість загальнодержавних податків і зборів, залишивши: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок, акцизний збір, податки на нерухомість і землю.
Водночас Програма партії пропонує неназваний у Виборчій програмі податок:
Податок на основні фонди, разом із вивільненням від оподаткування інвестиційних коштів та канікулами для оподаткування новостворених основних фондів, стимулюватиме технічну модернізацію і заміну застарілих, неефективних основних фондів, з одночасним збільшенням необхідної для цього ресурсної бази фондового ринку і взагалі ринкових інвестицій.
Коли я це прочитав, мені згадалися милі моєму серцю ностальгійні часи горбачовської перебудови та навіть трошки до неї, десь з Андропова, коли партійні ідеологи вже готували реформи, але ще повністю не визначилися, що саме і як вони хочуть реформувати. Тоді основними осередками передової економічної думки були такі поважні видання, як журнал «Інженер» та «Літературная газета». От звідти ми дізнавалися, що «в Англії рушниці цеглою не чистять». Розповідалися небилиці про те, як всі технічні знання безнадійно застарівають за 5 років, як інженерів звільняють, якщо вони нічого не винаходять за ті ж п’ять років, як компанії викидають та заміняють обладнання, яке на покоління новіше за найсучасніше совітське.
Коли я вже сам побував на західних виробництвах та почав працювати у західних виробничих компаніях, я переконався, що все це далеко не так. Якщо «основні фонди» приносять гроші і не збільшують видатків, ніхто не поспішає їх викидати. Фреза та свердло вони фреза та свердло попри їх вік, і моральне старіння їх не так торкається, як модних мобільних телефонів. А далеко не всі виробничі операції потребують надсучасної швидкості та точності.
Я розумію, що безіменний автор Програми хоче, щоб компанії якомога швидше позбавилися застарілої совітської техніки та технологій. Але для цього є інші засоби. Цього досягли в колишніх соцкраїнах Європи та колишніх республіках Балтії завдяки законодавству, що впроваджує вищі вимоги екологічної безпеки та безпеки праці. Навіщо перевантажувати податкову систему, додавати податкового тягаря впровадженням нового податку, який ще треба примудритися виписати так, щоб він слугував поставлений меті , і не конфліктував з податком на прибуток через конфлікт з порядком амортизації основних засобів?
Податок на основні засоби у світі трапляється. Є, наприклад, у Японії:
http://www.city.yokohama.lg.jp/zaisei/citytax/shizei/detail-of-fixed-assets-tax.html
Втім, мета цього податку не у прискоренні відновлення основних засобів. Цей податок йде на побудову інфраструктури промислових та ділових зон міст. Якщо ви утворюєте новий бізнес, придбаєте або орендуєте майданчик, встановлюєте обладнання, розмішуєте людей, до вас приїздять постачальники, клієнти, інші відвідувачі, хтось мусить подбати про дороги до вашого підприємства,відвід стічних вод, запобігти утворенню стихійної промзони, організуючи належним чином усю прилеглу місцевість. Ось на це йде податок на основні засоби.
Взагалі, час вже закінчувати з читанням програм опозиції (чим це я займаюся у відпустці!). Правильно зауважили деякі дописувачі під попередніми записами, що читання програм – справа марна, бо вони пишуться не для того, щоб їх читали, і не для того, щоб їх виконувати.
Дуже давно, на початку нашого державотворення я спочатку підробляв, а потім і трошки працював в одній місцевій консалтинговій фірмі. На той час таких фірм утворилося у місті практично стільки ж, скільки спритних викладачів з кафедр економіки місцевих вишів, і найбільш успішними були, звісно, утворені найбільш титулованими та відомими викладачами. Ну, це зрозуміло чому. Сидить, якийсь завгар, який вечірній інститут закінчив, отримав диплом та влаштувався десь на автобазі, щоб на завод з пропускним режимом не ходити, а тут – перебудова, гласність, незалежність – і він власник транспортної компанії або керівник департаменту при органі влади. Хто для нього авторитет з економіки? Ну, звісно, якийсь доцент Петренко, до якого він кілька разів ходив залік здавати з непрофільного, периферійного предмету, який для нього був «мрак, кошмар, брєд» саме тому, що непрофільний та периферійний, і він, взагалі, на лекціях спав або гуляв. Кумедно, що тоді до свого кадрового резерву вносили кількох таких доцентів і представники влади кравчуковської, і представники влади кучмовської, і навіть напівпідпільні комуністи-реваншисти. Здається, одна група таких багатоцільових доцентів вже 22-й рік поспіль пише програми для всіх українських партій.
http://klichko.org/ua/about/programma/ekonomichna-politika (розділ «Економічна політика»)
http://klichko.org/ua/about/viborcha-programa
Загальне враження – програми більш ринково орієнтовані, ніж в «Об’єднаної опозиції». Навіть пропонується серйозно прописати в законах приватну власність. Це вже крок уперед, порівняно з помірковано совітськими підходами інших політичних програм аж з горбачовської доби.
Аналізувати програму по всіх положеннях я не буду, зупинюся на двох пунктах, які викликали в мене неабиякий подив. Взагалі, таке враження, що економічний розділ, як і в ОО, писав не дуже обізнаний в реальності «у полі» викладач кафедри економіки якогось вишу. Звідси, напевно, вжиток терміну «основні фонди» замість давно вже впровадженого в ужиток «основні засоби».
Неабияк здивував наступний пасаж з Програми партії:
Основою для обрахунку митної вартості при імпорті мають стати дані про відшкодування податку на додану вартість у країні-експортері, отримані через пряму кореспонденцію з її митними службами. Для спрощення та прискорення процедури слід широко застосовувати автоматизовані системи, основані на оцінці ризику, а також сучасні методи контролю.
Я перечитав цей фрагмент кілька разів, переглянув Угоду про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, зазирнув до Митного кодексу України, перечитав визначення митної вартості і в першому, і в другому документі,і
http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/981_011
http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4495%D0%B0-17/paran451#n451
http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2006:347:0001:0118:en:PDF
UPD: поснили, що це напевно стосується боротьби з контрабандою шляхом обміну інформацією з іноземними митними службами. На жаль, не допоможе. Це системна хвороба. Все одно питання лишається стосовно країн, де немає ПДВ, і чому це так неоковирно подане у Програмі. Точно, що доказ невідредагованої компіляції!
Ще одна цікавинка стосується податків. Виборча програма обіцяє нам скорочений перелік податків і називає їх:
Скоротити кількість загальнодержавних податків і зборів, залишивши: податок на доходи фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, податок на додану вартість, єдиний соціальний внесок, акцизний збір, податки на нерухомість і землю.
Водночас Програма партії пропонує неназваний у Виборчій програмі податок:
Податок на основні фонди, разом із вивільненням від оподаткування інвестиційних коштів та канікулами для оподаткування новостворених основних фондів, стимулюватиме технічну модернізацію і заміну застарілих, неефективних основних фондів, з одночасним збільшенням необхідної для цього ресурсної бази фондового ринку і взагалі ринкових інвестицій.
Коли я це прочитав, мені згадалися милі моєму серцю ностальгійні часи горбачовської перебудови та навіть трошки до неї, десь з Андропова, коли партійні ідеологи вже готували реформи, але ще повністю не визначилися, що саме і як вони хочуть реформувати. Тоді основними осередками передової економічної думки були такі поважні видання, як журнал «Інженер» та «Літературная газета». От звідти ми дізнавалися, що «в Англії рушниці цеглою не чистять». Розповідалися небилиці про те, як всі технічні знання безнадійно застарівають за 5 років, як інженерів звільняють, якщо вони нічого не винаходять за ті ж п’ять років, як компанії викидають та заміняють обладнання, яке на покоління новіше за найсучасніше совітське.
Коли я вже сам побував на західних виробництвах та почав працювати у західних виробничих компаніях, я переконався, що все це далеко не так. Якщо «основні фонди» приносять гроші і не збільшують видатків, ніхто не поспішає їх викидати. Фреза та свердло вони фреза та свердло попри їх вік, і моральне старіння їх не так торкається, як модних мобільних телефонів. А далеко не всі виробничі операції потребують надсучасної швидкості та точності.
Я розумію, що безіменний автор Програми хоче, щоб компанії якомога швидше позбавилися застарілої совітської техніки та технологій. Але для цього є інші засоби. Цього досягли в колишніх соцкраїнах Європи та колишніх республіках Балтії завдяки законодавству, що впроваджує вищі вимоги екологічної безпеки та безпеки праці. Навіщо перевантажувати податкову систему, додавати податкового тягаря впровадженням нового податку, який ще треба примудритися виписати так, щоб він слугував поставлений меті , і не конфліктував з податком на прибуток через конфлікт з порядком амортизації основних засобів?
Податок на основні засоби у світі трапляється. Є, наприклад, у Японії:
http://www.city.yokohama.lg.jp/zaisei/citytax/shizei/detail-of-fixed-assets-tax.html
Втім, мета цього податку не у прискоренні відновлення основних засобів. Цей податок йде на побудову інфраструктури промислових та ділових зон міст. Якщо ви утворюєте новий бізнес, придбаєте або орендуєте майданчик, встановлюєте обладнання, розмішуєте людей, до вас приїздять постачальники, клієнти, інші відвідувачі, хтось мусить подбати про дороги до вашого підприємства,відвід стічних вод, запобігти утворенню стихійної промзони, організуючи належним чином усю прилеглу місцевість. Ось на це йде податок на основні засоби.
Взагалі, час вже закінчувати з читанням програм опозиції (чим це я займаюся у відпустці!). Правильно зауважили деякі дописувачі під попередніми записами, що читання програм – справа марна, бо вони пишуться не для того, щоб їх читали, і не для того, щоб їх виконувати.
Дуже давно, на початку нашого державотворення я спочатку підробляв, а потім і трошки працював в одній місцевій консалтинговій фірмі. На той час таких фірм утворилося у місті практично стільки ж, скільки спритних викладачів з кафедр економіки місцевих вишів, і найбільш успішними були, звісно, утворені найбільш титулованими та відомими викладачами. Ну, це зрозуміло чому. Сидить, якийсь завгар, який вечірній інститут закінчив, отримав диплом та влаштувався десь на автобазі, щоб на завод з пропускним режимом не ходити, а тут – перебудова, гласність, незалежність – і він власник транспортної компанії або керівник департаменту при органі влади. Хто для нього авторитет з економіки? Ну, звісно, якийсь доцент Петренко, до якого він кілька разів ходив залік здавати з непрофільного, периферійного предмету, який для нього був «мрак, кошмар, брєд» саме тому, що непрофільний та периферійний, і він, взагалі, на лекціях спав або гуляв. Кумедно, що тоді до свого кадрового резерву вносили кількох таких доцентів і представники влади кравчуковської, і представники влади кучмовської, і навіть напівпідпільні комуністи-реваншисти. Здається, одна група таких багатоцільових доцентів вже 22-й рік поспіль пише програми для всіх українських партій.
