Святкова роздача

Три роки тому написав допис з приводу Дня незалежності, який й досі вважаю актуальним:
http://kerbasi.livejournal.com/17652.html
Тільки тепер хочу додати до цих слів про перший День незалежності 1992 року у Миколаєві:

"Місцевій владі цей день був явно до лампочки. Проте ходою з оркестром і синьо-жовтим прапором пройшли моряки ще нерозділеного, але вже конфліктного Чорноморського флоту колишнього СРСР", -

що це просто злочин, що українська тодішня верхівка не спромоглася скористуватися загальною ситуацією, щоб зайняти кращі позиції для майбутніх геополітичних змагань. Провідну роль у втраті шансів на реальну незалежність грає економічний занепад в результаті гіперінфляції, розкрученої популістами, пустобріхами та пройдисвітами з тодішніх комуністів та рухівців. Саме роки правління Кравчука та перших прем'єр-міністрів поставили жирну крапку на економічній, а таким чином і політичній перспективі України. Наступний період - кучмізм - був лише наслідком.

Нагадаємо імена злочинців, які позбавили теперішні покоління українців шансу на реальну незалежність, гідне життя і перспективу:

Кравчук Леонід Макарович - президент з 5 грудня 1991 до 19 липня 1994 р.

Прем'єр міністри та виконуючі обов'язки прем'єр міністра:

Фокін Вітольд Павлович - з 23 жовтня 1990р. до 1 жовтня 1992 р.

Симоненко Валентин Констянтинович - в.о. з 2 жовтня 1992 р. до 12 жовтня 1992 р.

Кучма Леонід Данилович - з 13 жовтня 1992 року - 21 вересня 1993 р.

Звягільський Юхим Леонідович - в.о. з 22 вересня 1993 р. до 15 червня 1994 р.

З цього списку на помилування заслуговує хіба що В.К. Симоненко, який обіймав свою посаду лише 10 діб. Решті - в історії мусить бути дана належна і правдива оцінка без поблажливих "вони були першими, вони побудували державу".  А а майбутній Україні вони мусять бути притягнуті до кримінальної відповідальності, навіть post mortem і без терміну давності.

Щоб там не казали, а особистість має вагому роль в історії.