З дискусій про програми партій

У дискусіях навколо програм політичних партій напрочуд великою кількістю коментаторів було висловлено таку думку, що програми партій аналізувати не потрібно, бо ніхто їх виконувати не збирається, оскільки головне в партіях – спонсори-лідери, а програма вже підтягується під електорат (у кращому разі) або просто існує для проформи, бо партія повинна мати програму (у гіршому разі).

Я з цим не погоджуюся і вважаю, що програми партій аналізувати потрібно.

1. Якою б програма не була притягнутою за вуха, вона є індикатором поглядів та системи цінностей засновників партії. Не завжди прямим індикатором, але доволі красномовним.

2. У випадку, якщо партія раптом прийде до влади, її керівники почнуть втілювати ту політику, яку розуміють, і візьмуть її з власних програм, бо іншого просто не буде під рукою. Якщо ви помітили, я у своїх дописах найбільше уваги приділяв саме суто технічним питанням, які пересічного виборця в Україні мало цікавлять, а саме запропонованим податковим змінам та регулюванню зовнішньоекономічної діяльності. Ці пункти й викривають справжній професійний рівень, а також світогляд тих, хто консультує партії, і власне стане у разі перемоги писати постанови, накази, рішення, державні програми тощо.

3. Я, взагалі, не дуже розумію логіки інтелектуала, який чимсь не цікавиться і пояснює це тим, що ніхто не цікавиться. Ну то й що, що ніхто? Ви асоціюєте себе з тим НІХТО? Може, тоді і звати вас НІЯК? Чого тоді дорікати політикам, що вони вас ігнорують, якщо ви самі через соцмережі посилаєте чіткий сигнал політикам, що ви їхніми програмами не переймаєтеся?

Власне роль інтелектуала у суспільстві - формувати добірні меншини на відміну від людей маси і на противагу їм. Самоусування від цієї ролі перетворює інтелектуала на інтелігента совітського штибу, який здатний тільки демонструвати суспільству свої неврози, а не інтелектуальну позицію, і зрештою - перетворюється на людину маси.