Про ситуацію в Грузії

Напевно ви чули про події у Грузії, де на передодні парламентських виборів були оприлюднені кадри знущань у збоченій, варварській формі з ув’язнених в одній з в’язниць. Цим скористалася опозиція, народ наелектризований, а правляча партія, здається, втратила популярності.

Я не буду заглиблюватися у тему, бо всі деталі можна знайти в інтернеті, зокрема дописи Гели Васадзе  gelavasadze . Я тільки дещо додам з моїх вражень з поїздок та ділових контактів у Грузії.

По-перше, про знущання у в’язницях я чув ще задовго до цього скандалу. Мої співбесідники це називали одним з чинників зниження злочинності, бо до в’язниці потрапляти тепер людям страшно. Це не те, що я міг спостерігати під час контактів з грузинами у совітській армії, де кожен з моїх однолітків пишався, що в нього брат сидів та сам (принаймні, на словах збирався): «Кто нє сідєль в турме, тот не мужік»! Вже тепер мені деякі люди розповідали про опитування, які показували, що до початку реформ, більшість підлітків на питання, ким вони хочуть бути, відповідали – крадієм. Отже, це може здатися дивним, але крім галасливих юрб молоді, що проспектом Руставелі носять карикатури з голим Саакашвілі з віником замість прутня, є чимало людей, які вважають, що не було іншого способу переломити тренд перетворення кримінальності на національну традицію. Я не можу судити звідси, чи були знущання у в’язницях частиною державної політики, але, напевно, якщо й були, то зайшли занадто далеко.

По-друге, у Грузії чимало явищ, які можна сказати зайшли далеко, як для режиму, очолюваного сучасним, прозахідним президентом. Наприклад, тут представники влади змушують (радять) підприємцям оплачувати автобуси для перевезення людей на події, де паряться очільники правлячої партії. Щоправда, більшість цих подій була скасована через скандал, але «осад залишився». І чого варте саме тільки вилизування центру Тбілісі, показова активізація будівництв, що люди починають жартувати, що вибору слід проводити щороку, щоб більше всього було відремонтовано та швидше просувалися будівельні роботи. Так само осад лишають відкриття нових державних об’єктів саме напередодні виборів, як, наприклад, новий т.з. Палац Юстиції. Платники податків, напевно, у більшості хочуть отримати більш ефективну державну систему, тому не проти нового об’єкту, але, напевно, далеко не всі згодні, щоб на їхні гроші піарилися чинні політики та можновладці.

На жаль, так виходить в пост-совітських країнах, що сучасних, прозахідних лідерів надовго не вистачає. Роги та ратиці феодалізму все одно вилазять з-під європейського вбрання. І через це власне реформатори програють, і знов до керма повертаються совітського штибу феодали. Сподіваюся, що Грузія цього уникне, але, на жаль, помилок та прорахунків зроблено забагато діючим режимом. Можуть і не проскочити.