![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Дустом іх!
Monday, 29 October 2012 08:36 amДуже-дуже давно, року, мабуть, 1977-1978-го ми з бабусею стояли у черзі за овочами у миколаївському магазині «Дари ланів» на центральній вулиці міста. Стояли в двох чергах – для того я й був потрібний. Черги були класично совітські: починалися на вулиці, робили кілька звивин, як великі кишки,заходили в середину магазину, де перепліталися, щоб учасники не нудьгували, а мали привід розважитися виясненням «каво тут нє стояло».
Як завжди за таких обставин, обов’язково з’являвся хтось, хто претендував на «без черги». Офіційно тоді не було багато пільговиків – тільки ветерани війни – саме ветерани, а не до них прирівняні. Звісно, й інваліди само собою. Але чимало було охочих тиснути на жалісливість громадськості.
І ось коли після низки тих, що запізнюються на літак на похорон брата до Воркути, після молодиць з немовлятами на руках до черги прослизнула стара баба. І цього вже не витримала душа кремезного пролетаря дещо на підпитку. «Женшіна, імєййтє совість», - загарчав він. «Ви тожє нє всєгда будєтє маладим, у вас тоже будут балєть ногі», - кричав хтось з черги, з того її місця, де до продавчині з вагами лишалося осіб на кілька хвилин. Зрештою пролетаря перекричали: бабуся, мовляв, важке життя прожила, і зараз, напевно, внуків доглядає. А може, й працює бабуся, десь вахтером, наприклад, бо що там тої пенсії. Сама бабуся при цьому анічичирк, але вже продавчиня їй висипала кіло картоплі до «авоськи». Зрештою пролетаря обламали, він махнув рукою і кинув з гіркотою у голосі: «Газом треба цих бабушок». Моя бабуся ще довго потім згадувала цей випадок, саме тому він запам’ятався і мені.
А згадалося це мені через те, що ці ненажерливі бабусі, що за СРСР виїдали всю картоплю, якої не вистачало пролетарям та інтелігентам, тепер знов взялися за підривну діяльність. Тільки тепер вони не доступ до харчових продуктів перекривають, тепер в них більш відповідальна місія. Вони блокують волевиявлення народу! Тепер вони не картоплю привласнюють, а незалежність і добробут цілої держави під назвою Україна!
На цю гостру загрозу відгукнулися непересічні творчі (без іронії кажу!) особистості з ЖЖ.
«А ще бабушку би спалить разом з гноївкою її, віковічними запасами "виборчої" гречки, консерв, і сервантами з фоточками Сталіна і совковим бздом, повивести як гниду, їй-богу. Бабушка маст дай, однозначно».
http://zzzulfiya.livejournal.com/1021215.html
Був ще один приклад від немолодої людини творчої професії з побажанням переїхати стару, що голосувала за ПР, автомобілем, але він під замком, тому не цітую.
Тут, правда, не про бабусю, але тими ж методами:
Питаю, а чого ви за комуністів?
- Бо я за комуністів жила отак! (проводить рукою риску над головою)
-А зараз як живете?
- А мені і зараз непогано...
ну була б то бабуся столітня, ну то Бог з нею, а це ж 40 літня коровиська, шо з такими робить?! Скільки ж то дусту на неї треба!
http://aniol7.livejournal.com/13754.html
Отже, як тридцять п’ять років тому підступні бабусі позбавляли суспільство харчових ресурсів, тепер нове покоління підступних бабусь та «знов ягідок» позбавляє суспільство права на гідне життя.
Щоб ви не подумали, що я такий ідеально гуманістичний та мудрий, з висоти свого польоту інших повчаю, я визнаю, що я сам періодично у такому ж дусі висловлююся. Раніше більше, тепер менше, але не через те, що став толерантнішим, а просто раціональними роздумами прийшов до висновків, що більшість людей не добра і не зла. Вона набуває якості в залежності від силового поля, яке створюється елітою або так званою елітою, управлінцями, ідеологами, політиками тощо. Поки інтелектуальна, творча частина суспільства епатує з того, дустом чи газом повиводити баб-шкідників, ті, хто створив, підтримує систему керування як розподілом картоплі за совка, так і забезпеченням прав і свобод громадян тепер, чудово собі живуть гедоністичним способом життя і переконані, що нічого їм не загрожує і не загрожуватиме.
Хоч і часто кажуть завчену максиму, що кожний народ має такий уряд, на який заслуговоє, принаймні, у наші дні цей вислів слід перефлрмулювати. Не якийсь абстрактний "народ", а інтелектуальний та креативний клас (чи як їх ще назвають). Якщо ця верства не створює силового поля у суспільстві, щоб маси набували кращих якостей, хтось інший створюватиме поле з протилежним зарядом.
PS: Грузія демонструє наочний приклад, як "поганий народ" можна швидко виправити без дусту, і як душевні страждання та духовні хитання інтелігенції можуть знов створити умови для повернення до минулого.
Як завжди за таких обставин, обов’язково з’являвся хтось, хто претендував на «без черги». Офіційно тоді не було багато пільговиків – тільки ветерани війни – саме ветерани, а не до них прирівняні. Звісно, й інваліди само собою. Але чимало було охочих тиснути на жалісливість громадськості.
І ось коли після низки тих, що запізнюються на літак на похорон брата до Воркути, після молодиць з немовлятами на руках до черги прослизнула стара баба. І цього вже не витримала душа кремезного пролетаря дещо на підпитку. «Женшіна, імєййтє совість», - загарчав він. «Ви тожє нє всєгда будєтє маладим, у вас тоже будут балєть ногі», - кричав хтось з черги, з того її місця, де до продавчині з вагами лишалося осіб на кілька хвилин. Зрештою пролетаря перекричали: бабуся, мовляв, важке життя прожила, і зараз, напевно, внуків доглядає. А може, й працює бабуся, десь вахтером, наприклад, бо що там тої пенсії. Сама бабуся при цьому анічичирк, але вже продавчиня їй висипала кіло картоплі до «авоськи». Зрештою пролетаря обламали, він махнув рукою і кинув з гіркотою у голосі: «Газом треба цих бабушок». Моя бабуся ще довго потім згадувала цей випадок, саме тому він запам’ятався і мені.
А згадалося це мені через те, що ці ненажерливі бабусі, що за СРСР виїдали всю картоплю, якої не вистачало пролетарям та інтелігентам, тепер знов взялися за підривну діяльність. Тільки тепер вони не доступ до харчових продуктів перекривають, тепер в них більш відповідальна місія. Вони блокують волевиявлення народу! Тепер вони не картоплю привласнюють, а незалежність і добробут цілої держави під назвою Україна!
На цю гостру загрозу відгукнулися непересічні творчі (без іронії кажу!) особистості з ЖЖ.
«А ще бабушку би спалить разом з гноївкою її, віковічними запасами "виборчої" гречки, консерв, і сервантами з фоточками Сталіна і совковим бздом, повивести як гниду, їй-богу. Бабушка маст дай, однозначно».
http://zzzulfiya.livejournal.com/1021215.html
Був ще один приклад від немолодої людини творчої професії з побажанням переїхати стару, що голосувала за ПР, автомобілем, але він під замком, тому не цітую.
Тут, правда, не про бабусю, але тими ж методами:
Питаю, а чого ви за комуністів?
- Бо я за комуністів жила отак! (проводить рукою риску над головою)
-А зараз як живете?
- А мені і зараз непогано...
ну була б то бабуся столітня, ну то Бог з нею, а це ж 40 літня коровиська, шо з такими робить?! Скільки ж то дусту на неї треба!
http://aniol7.livejournal.com/13754.html
Отже, як тридцять п’ять років тому підступні бабусі позбавляли суспільство харчових ресурсів, тепер нове покоління підступних бабусь та «знов ягідок» позбавляє суспільство права на гідне життя.
Щоб ви не подумали, що я такий ідеально гуманістичний та мудрий, з висоти свого польоту інших повчаю, я визнаю, що я сам періодично у такому ж дусі висловлююся. Раніше більше, тепер менше, але не через те, що став толерантнішим, а просто раціональними роздумами прийшов до висновків, що більшість людей не добра і не зла. Вона набуває якості в залежності від силового поля, яке створюється елітою або так званою елітою, управлінцями, ідеологами, політиками тощо. Поки інтелектуальна, творча частина суспільства епатує з того, дустом чи газом повиводити баб-шкідників, ті, хто створив, підтримує систему керування як розподілом картоплі за совка, так і забезпеченням прав і свобод громадян тепер, чудово собі живуть гедоністичним способом життя і переконані, що нічого їм не загрожує і не загрожуватиме.
Хоч і часто кажуть завчену максиму, що кожний народ має такий уряд, на який заслуговоє, принаймні, у наші дні цей вислів слід перефлрмулювати. Не якийсь абстрактний "народ", а інтелектуальний та креативний клас (чи як їх ще назвають). Якщо ця верства не створює силового поля у суспільстві, щоб маси набували кращих якостей, хтось інший створюватиме поле з протилежним зарядом.
PS: Грузія демонструє наочний приклад, як "поганий народ" можна швидко виправити без дусту, і як душевні страждання та духовні хитання інтелігенції можуть знов створити умови для повернення до минулого.
