Психоаналіз дусту та політика

Не можу це не занотувати. З іншої теми, від інших людей, але дуже корелює темою допису "Дустом їх":
http://semesyuk.livejournal.com/210966.html?thread=1113878#t1113878
Коментар ЖЖиста kondybas

Підсвідомий потяг до масових розстрілів не робить елітариста фошіздом. Це свого роду проекція танатосу на сіру масу, яка сублімує гедоністичні нахили творчої особистості, тут нема нічого такого, чого треба було б стидатися. В мене у підлітковому віці була мєчта придбати газового пістолєта, газового пулємйота, газового огнємйота і газового танка. А зараз я інколи мічтаю, як би було весело посипати окремі райони дустом. І нічого, ніяких рефлексій, чиста совість і міцний сон.

А в коментарі у бесіді під моїм названим дописом я написав:

Це все архетипи, меми, а не реальні бабусі.
Одна й та ж сама особа може в одній бесіді вимагати бабів дустом виводити, а в іншій - каструвати боровів, які не поступаються стареньким місцем у метро. З давніх часів образ старухи займає певне місце в сов.-рос. культурі: жадібна старуха в "Золотій рибці", старуха-процентщиця в "Злочині і карі", баба-яга у русскіх казках. Образ всім відомий, тому творчі індивіди свої тексти часто будують на ньому. А зміст для творчої людини важить значно менше,ніж яскравість образів. У нас, на жаль, вся інтелектуальна верства поводиться, як творча богема, прагматиків немає.

В силу особливостей виникнення та формування інтелектуальної верстви УРСР та пост-УРСР ми фактично не маємо прагматичної середньої верстви. Людина може працювати на суто практичній посаді, але при цьому мати типово творчій стиль мислення.  Ми цим, до речі, Японію нагадуємо. Доволі типовий приклад, коли шукають кандидата в "експати" до України, керувати тут представництвом з торгівлі технікою. Здавалося, кого б варто було розглядати? Ясно, що людину з технічною освітою або управлінською, або фахівця якщо не з питань України, то хоча б з колишнього східного блоку. Беруть - філолога, фахівця з французької літератури 16-то століття. Чому? Тому що якщо здатний такі далекі від сучасної Японії речі засвоїти, то й з дивовижною Україною з усіма її цікавинками впорається.

От тільки у нас чомусь так не виходить, щоб творчі схильності допомагали в практичних сферах, виходить чисте мистецтво там, де мала б бути брудна робота. Ющенко це наочно продемонстрував: ландшафтний дизайн з калинами та монументами при безкарно знесеному русофілами тризубі на "святій" Говерлі. Впевнений, що обрана тонкими ліриками, протестними голосувальниками  та "по жизні обіженними" до парламенту партія містечкової меншовартості однієї конкретної історичної області також нічим мене не здивує. Але це тема для окремого допису у майбутньому.