Передвиборний паралелізм

Тепер вже можна проводити паралелі між правлінням Кучми та Януковича. Достатній вже проміжок часу.

Кучма прийшов до влади на спині так званого дніпропетровського клану та так званих червоних директорів. Перші - це вчорашні комсомольські бізнеси та кримінал, що прагнув легалізації, другі - збанкрутілі нездари, яки розпродавали обладнання та устаткування на металобрухт та на секонд-хенд за кордон. Вони прагнули якомога далі відтермінувати реформи та приватизацію.

Вже у середині першої каденції Кучма позбавився останніх, проштовхнувши масову приватизацію через приватизаційні сертифікати, він же завдав потужного удару по перших, виштовхнувши Лазаренка за кордон, чим змусив інших фігур визнати себе вільним від земляцьких забов'язань.

Під час виборів 99-го Кучма розіграв прозахідну та реформаторську карту, бо розумів, що на полі популізму йому комуністів не переграти. Натомість навіть консервативний антиліберальний електорат з українською ідентичністю, голосуватиме за нього, як за менше зло, якщо його програма матиме антиросійську та антирадянську спрямованість. Це спрацювало, щоправда змусило неназваних противників діяти - а відтак з'явилася справа Гонгадзе. Але вже почалася друга каденція саме Кучми.

Янукович прийшов до влади на спині донецького клану та олігархів. Оскільки чисто донецьких голосів не вистачало, йому довелося зібрати під свої знамена покидьків всіх гатунків зі всієї України: непримиримих українофобів, совітських інтернаціоналістів, російських імперців, угорських сепаратистів, кримінал різного рівня і спеціалізації, жлобів-мажориків, ментів-садистів -будь-кого, хто прагнув отримати свій шматочок Украіни з холопами, яких безкарно експлуатувати, обкрадати, відстрілювати, давити автомашинами - на що вистачить збоченої фантазії меншовартісних людей, на яких випадково впали великі гроші та повна безкарність. Через це режим олігархічної клептократії Кучми-Ющенка отримав ще й вимір охлократії: Україна - це охло-олігархічна клептократія з фальшивим республіканським устроєм.

Я вже писав у темі про Врадіївку, що з таким оточенням керувати краіною це ризикувати викликати на себе дуже великі негаразди від довічного ув'язнення після миротворчої операції до перспективи помайорити на шибениці на Майдані. Отже, режим мусить очиститися хоча б від охлоса, який дратує навіть лояльні жлобські маси. Але очиститися - означає втратити привабливість, як прихисток для усіх, ким би вони не були, щоб не коїли, взамін за лояльність. Як тоді зібрати необхідні голоси?

Тепер вже ясно, що охлоса таки позбудуться. Смотрящій Анісім, Родіна-Марков, і шантропа подрібніше: врадіївські менти, чигиринський мер, якійсь харківський слідчий, що заминав справу вбитого на переході пішохода (до речі, больова для суспільства тема безкарності водіїв зі зв'язками) - це все ланки одного ланцюжка. А добирати голосів вочевидь збираються з іміджу ошуканого підступним Путіним євроінтегратора. Якщо ж провалить асоціацію - йому консервативний електорат вибачить, якщо відносини з Росією одночасно не покращаться. Скоріш за все, саме така логіка тих, хто радить теперішньому режиму.

З олігархами також не все безхмарно. Чужих посунули: Коломойський банкрутує авіацію, Фірташ - хімію. Одного свого, Колеснікова, поки що тихо вмовили відійти на другий план.

Питання лишається, чи знайдеться нова відрізана голова. Теперішній режим почав передвиборний разворіт на рік раніше Кучми, чим вочевидь заскочив всіх можливих опозиціонерів та противників. З іншого боку, збільшується ймовірність, що новий зловісний артефакт йому спробують підкинути ще до виборів, а не опісля. Україна має всі шанси знов стати цікавою країною у 2014-2015.