Пивасик як мірило свободи

Шанофний френд, львівський провідний журналіст Ігор Гулик торкається теми різниці між сходом і заходом України. Ба навіть ширше: між східноєвропейським постсовітським субконтинентом та Заходом в сенсі Європи та США.
http://ihorhulyk.livejournal.com/43220.html
Він цитує роздуми Дмитра Стуса:

"Дм. Стус, може, рефлексивно зауважує: «Я не вірю, що західний світ набагато вільніший, аніж Росія. Ані в Нью-Йорку, ані в іншому місті на Заході я не можу йти по вулиці і пити пиво. Суспільство хоче міщанського комфорту, воно його має. З іншої сторони - доки стояв учора на Київському вокзалі, до мене підходило два «бухаріки», за кордоном такого не має». Відвага «бухаріків» – це не ознака демократії, а, мабуть-таки, позиція Міті Карамазова з його дилемою між «твар’ю» і «імєющім право».

Справа у тому, що у питання пивка на вулиці значно глибше, ніж може здаватися. Пивко на вулиці - це кайф студента, який хоче задоволення забагато, а грошей на них витратити може замало. Є ще одна студентська принада: напитися дешевої горілки з магазину перед нічним клубом, щоб там вже тільки танцювати, не витрачаючи грошей на спиртне з клубною націнкою. Чи вважати можливість такої практики лакмусовим папірцем свободного суспільства?

Пивасик на вулиці полюбляють жлоби, тому що для них це момент свободи від остогидлого клану, де ніхто не поважає нічиє право на приватний простір та на особисті смаки та розваги. Жлоб сам створює такий клан, сам від нього втомлюється, і шукає, де переховатися хоча б на двадцять хвилин дорогою з пивасиком від гаражу додому.

Пивко алейкою парку полюбляє й інтелігент. В нього також замало грошей, та й дома обстановка може бути не краща за жлоба. А ще інтелігент, якщо він добряче пожив за совка, знає, що в барах можуть бути зайві вуха.

У вільному суспільстві пиття пивка саме на вулиці не є ніякою цінністю. Люди спокійно йдуть у бар, який відровідає їхній сфері інтересів, доходу, соціальній верстві, там спілкуються з собіподібними не озираючися і не переходячи на шепіт. Можливість пити пиво на вулиці це не ознака свободи, а дурна демонстрація, з якої малолітки можуть винести хибні висновки стосовно змісту дорослого життя.

Цінність пиття пива на вулиці це ознака браку свободи, а не наявності свободи. Свободи політичної (зайві вуха), свободи економічної особистоі (брак грошей на пиво у барі), свободи економічної бізнесової (брак пропозиції барів на всі смаки і верстви), брак свободи особистості (неповага ближніх до особистого простору). Вирішіть питання названих свобод, і не постане питання пити чи не пити пиво на вулиці. Ментальна різниця з Заходом, як і дух Достоєвського тут ні до чого.