Зі Святом!

В 1992-му в цей день, на першу річницю незалежності у Миколаєві маршем ходили по центральній вулиці з оркестром моряки екіпажу ЧФ. Попереду синьо-жовтий прапор ніс чорнявий бородань-офіцер. Не тому що перейшли на бік України. Вони залишились в ЧФ РФ. Просто тому що раз офіційне свято - значить, слід маршувати і нести офіційний прапор. Всі були спантеличені й не знали, що робити, і в цій невизначеності військові моряки просто дотримувалися звичного ритуалу. Якоїсь іншої святкової активності від місцевої влади, яка ніяк не могла визначитися чи Причорноморську республіку проголосити самостійно, чи Новоросійську з Одесою, чи ще почекати, не спостерігалося.

Тепер вже ніхто не спантеличений, всі визначилися. Помилково вже ніхто під чужим прапором на чуже свято не піде. Хто ходить - то свідомо, як би не пояснювали. Хоча для цивілізації в цілому невизначеність - благо, бо спонукає до розвитку, для держави, суспільства, нації благо - визначеність. І вона нарешті приходить.
Зі святом!