kerbasi | Обыкновенный рашизм

Зараз все частіше публіка вживає неологізм "рашизм" для позначення теперішнього російського мракобісся. Я ж, як людина, яка знає і пам'ятає усе, при чому яка любить розкривати очі молодшим, а часто й старшим, що живуть без пам'яті або тільки повернулися з дачі/городу, вказуючи їм, що життя було й до них і без них, маю коментар і з цього приводу.

У перебудову прославився дехто Карен Раш, він же Карем Раш, він же Кавад Раш. Цей чисто русскій совітський вірменський курд 1989-го року надрукував есе "Армия и культура". Здається, у "Літературній газеті", але тут моя зазвичай досконала історично-фактологічна пам'ять може дати помилку. Головна теза статті, що армія це головний культурний двигун, культурний - в широкому сенсі, цивілізаційний. Там було багато висловів штибу, що один офіцер кращий за купу цивільних, сто офіцерів краще за сто лікарів, і, звісно, совітський патриотизм, великодержавність і т.д. Стаття прозвела фурор. Раша цитували в заготовлених рефератах для агітаторів в журналі "Політічєскоє образованіє", від Раша перелякалася та почала нервово рефлексувати інтелігенція. Хтось навіть написав статтю, здається, у "Новому мірі" під назвою "Обикновєнний рашизм".

Тепер це все забуто, рашизм - це винахід креаклів-журналістів, і Гугль навіть дає низку посилань "обикновєнний рашизм" вже про Путіна, Крим, Домбас, зелених чоловічков.

А якби ви всі вчасно помічали та пам'ятали...