Високім слогам русскава раманса
Sunday, 20 December 2009 04:28 pmПитання у френдки, чим би гвалтували наші вуха жінки-водії: не Кругом, либонь.
http://olazbohopola.livejournal.com/15617.html
З моїх спостережень, яка музика лине з віконок авто з водіями-жінками, там не блатняк, але "галімая папсня" або якесь ретро. Взагалі, якщо ви живете у Києві, можете кілька хвилин (не більше, щоб не знудило) послухати Радіо Алла, що з квітня на хвилі колись непоганого Радіо One.
Коли у людей недорозвинені почуття (по-науковому: низький емоційний інтелект, зануди та зацікавлені хай гуглять emotional intelligence - мене прохання не питати, що це), їхня емоційна сфера зводиться до примітивної сентиментальності. А цю сентиментальність "заливають" такими ж примітивно сентиментальними і гіпер-емоційними піснями. Людині з розвиненою чуттєвістю нема необхідності рвати собі душу, як комунікабельній людині не потрібен алкоголь для полегшення спілкування з собі подібними.
Якщо ви вважаєте, що блатняк - для недорозвинених емоційно чоловіків, а "алла" - для таких саме жінок, і це все, ви помиляєтесь. Для русо-совецької культури притаманне посипання солі на рани замість розвитку культури почуттів. Звідси й така фанатична вчитуваність у т.з. літературну класику. Ні, в класиці нічого поганого, тільки в русо-совєцькій культурі її читають до істерики з психозом, накручуючи собі емоції, замість підживлення розуму. Ось недорозвинені начитані інтелігентішки полюбляють іншу сентиментальну музичну примітивщину: т.з. русскій раманс і бардівську пісню.
Я знаю, що з моєю оцінкою русскава раманса і бардівства зазвичай інтелігєнтішкі не погоджуються, починають глаголомъ жечь серце, висєкать іскри з души, вкладивать душу, бити в бубен і махати шашкою, але попереджую, що це все марно, все одне ви - емоційно примітивні істоти, і вся порівняльна історія, соціально-економічний і культурний розвиток завжди на користь тих народів, котрі не мають цих вазвишенна-примітивних жанрів.
http://olazbohopola.livejournal.com/15617.html
З моїх спостережень, яка музика лине з віконок авто з водіями-жінками, там не блатняк, але "галімая папсня" або якесь ретро. Взагалі, якщо ви живете у Києві, можете кілька хвилин (не більше, щоб не знудило) послухати Радіо Алла, що з квітня на хвилі колись непоганого Радіо One.
Коли у людей недорозвинені почуття (по-науковому: низький емоційний інтелект, зануди та зацікавлені хай гуглять emotional intelligence - мене прохання не питати, що це), їхня емоційна сфера зводиться до примітивної сентиментальності. А цю сентиментальність "заливають" такими ж примітивно сентиментальними і гіпер-емоційними піснями. Людині з розвиненою чуттєвістю нема необхідності рвати собі душу, як комунікабельній людині не потрібен алкоголь для полегшення спілкування з собі подібними.
Якщо ви вважаєте, що блатняк - для недорозвинених емоційно чоловіків, а "алла" - для таких саме жінок, і це все, ви помиляєтесь. Для русо-совецької культури притаманне посипання солі на рани замість розвитку культури почуттів. Звідси й така фанатична вчитуваність у т.з. літературну класику. Ні, в класиці нічого поганого, тільки в русо-совєцькій культурі її читають до істерики з психозом, накручуючи собі емоції, замість підживлення розуму. Ось недорозвинені начитані інтелігентішки полюбляють іншу сентиментальну музичну примітивщину: т.з. русскій раманс і бардівську пісню.
Я знаю, що з моєю оцінкою русскава раманса і бардівства зазвичай інтелігєнтішкі не погоджуються, починають глаголомъ жечь серце, висєкать іскри з души, вкладивать душу, бити в бубен і махати шашкою, але попереджую, що це все марно, все одне ви - емоційно примітивні істоти, і вся порівняльна історія, соціально-економічний і культурний розвиток завжди на користь тих народів, котрі не мають цих вазвишенна-примітивних жанрів.
no subject
Date: Sunday, 20 December 2009 05:15 pm (UTC)А, може, й так: кількість emotional intelligence на планеті - якась постійна величина. Константа. На всіх не вистачає. Одним багато - а іншим тільки для галімої попси.
no subject
Date: Sunday, 20 December 2009 05:23 pm (UTC)Ви самі згадували, що "стоял совєцкій постовой" порівняно з сучасними просто шедевр. До речі, це здається Алєксандр Новіков. Пісні Токарєва, Роземнбаума, Сєвєрного тих часів також були відкриттям нового жанру: "низької" форми, але з зашифрованими месіджами у текстах - тому й слухали не тільки шпана, а й часом і інтелігенція. А потім повалив вал просто похабщини. А це вже, на мою думку, факультативно. Не мало цього бути обов"язково.