Моє ставлення до результатів виборів
Monday, 8 February 2010 12:08 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiЯ не визнаю Януковича своїм президентом. Це не матиме практичних наслідків, оскільки я не олігарх, не політик, не громадський діяч. Це виключно належить до моєї духовної сфери.
Моє ставлення до ПР та тих, хто за неї та за їхнього лідера голосує, абсолюто однозначне. Це мої вороги.
Противсіхів я не засуджую. Я перечитав безліч дискусій у ЖЖ, більшість тих, хто там бере участь, згадують свої перші вибори у 2004-му чи у 1999-му. А у мене були вибори 1994, 1991 і перші вільні вибори СРСР у 1989. Я вже перехворів дитячими хворобами і перестраждав інтеліґєнтськими ілюзіями. Інші також мають право перехворіти і перестраждати. Хто я такий, щоб їм вказувати.
Стосовно ворожості до ПР все також дуже просто. Тут все знов про капелюхи та вуличну злочинність. Кажуть, що це все справи далекого минулого, глупої, голодної юності. Я знав Юрка Г., котрий тільки встиг стати молодим. За що його вбили, не відомо. Ніхто не покараний. Я знав Сергійка Ц., котрий не встиг пізнати молодість. Він встиг тільки вивчити три мови та вступити до престижного московського вишу. На перших канікулах, коли він приїхав додому , його зарізали на очах його подруги на тролейбусній зупинці. Він не захотів "падагнать самий децл мєлачі братанам". У мене по кілька разів на рік траплялися випадки, що я міг розділити долю Юрка та Сергійка. Врятовували різні обставини, вміння спілкуватись "їхньою" мовою та зрештою те, що будучи від народження слабким, хворобливим хлопчиком, я компенсував те, що мені недодала природа, потогінними тренінгами у спортивних залах, у підворотнях та лісосмугах, де ми завзято оволодівали різними системами самозахисту. Якщо у вас інший досвід, то подякуйте богові, що народились в кращому місці,раніше чи пізніше, або своїм батькам, що тримали над вами парасольку від злив бруду.
Під катом мій старий текст з "Народной правди" про слобідки. Більшість моїх постійних читачів вже його читали по моїх посиланнях. Я просто переношу його сюди, щоб був.Слобідка-це не село.Це райони східних і південних міст, де за царів селилися рекрутовані з сіл на заводи селяни. Вони швидко декласувались та перетворювались на напівкримінальну спільноту. Влади в слободках не було,як наступала темрява. Зараз не все так брутально,але залишився характерний менталітет,субкультура. Синонімом слободських у нас на півдні є слово "жлобня". Янукович та його дружина-типова жлобня. Пригадайте її "наколотиє апєльсіни", одяг, манери. Там прононс, вжиток слів – все характерне.
Жлобня живе кланами – всі один одного підтримують (євреї відпочивають). Сімейні ради вирішують, кого ще долучити до клану: можуть вирішити, що, наприклад,не вистачає зв"язів з ОБХСС, тому незаміжній донці треба по зв"язках пошукати відповідну пару. Вони жили заможніше за міську інтелігенцію, бо всі були кровно пов"язані з завмагами, завбазами, завгарами, побутсервісом. Найбільша ганьба клану – це коли донька вийде заміж за "сторубльовава інженерішку" без зв"язків, тобото який "нє умєєт жить". Бо яка ж тоді перспектива? Не зможе він забезпечити, щоб жінка та діти "билі прікрити са фсєх старон", і доведеться клану "тряхнуть машной" ще й на чужинця.
Це слободським дуже подобається т.з. шансон, бо їхнє життя напівкримінальне. А "мєлочь с малалєток сбівать" або "шапкі с роботяг" – через це навіть їхні відмінники пройшли.
Принаймні в моєму місті "жлобські" клани майже розчинились протягом 90-х років. Але загальноміська естетика змінилась на користь саме колишніх жлобів, бо через бідність зник остаточно антипод жлобів – міська інтелігенція. Місто вже не місто колишньої індустріальної, воєнно-морської слави. Це місто зерноторговців і тримачів кіосків та базарних яток. В місті взагалі не залишилось нічого, що нагадувало б про колись дуже сильну морську романтику, про індустріалістський менталітет, про ліберально налаштованих інтелектуалів. Молодість Януковича прийшлася на пік криміналізації слободок. Коли я вчився, мої однокласники та однокурсники – "жлобчики", хоча і вживали характерний жаргон, інколи тримали "заточки" в рукавах та носили певний одяг, могли щось "стиріть", але вже готувались поступати в виші, непогано вчились, а деякі навіть були відмінниками.
Подібне явище є було в Росії, в Підмосков"ї:
"Осінь на Зарєчній вулиці"
http://www.pravaya.ru/column/11906
Менталітет схожий.
Дуже не раджу підтримувати ПР. Ця партія – не партія олігархів. Це партія слобідок...
Моє ставлення до ПР та тих, хто за неї та за їхнього лідера голосує, абсолюто однозначне. Це мої вороги.
Противсіхів я не засуджую. Я перечитав безліч дискусій у ЖЖ, більшість тих, хто там бере участь, згадують свої перші вибори у 2004-му чи у 1999-му. А у мене були вибори 1994, 1991 і перші вільні вибори СРСР у 1989. Я вже перехворів дитячими хворобами і перестраждав інтеліґєнтськими ілюзіями. Інші також мають право перехворіти і перестраждати. Хто я такий, щоб їм вказувати.
Стосовно ворожості до ПР все також дуже просто. Тут все знов про капелюхи та вуличну злочинність. Кажуть, що це все справи далекого минулого, глупої, голодної юності. Я знав Юрка Г., котрий тільки встиг стати молодим. За що його вбили, не відомо. Ніхто не покараний. Я знав Сергійка Ц., котрий не встиг пізнати молодість. Він встиг тільки вивчити три мови та вступити до престижного московського вишу. На перших канікулах, коли він приїхав додому , його зарізали на очах його подруги на тролейбусній зупинці. Він не захотів "падагнать самий децл мєлачі братанам". У мене по кілька разів на рік траплялися випадки, що я міг розділити долю Юрка та Сергійка. Врятовували різні обставини, вміння спілкуватись "їхньою" мовою та зрештою те, що будучи від народження слабким, хворобливим хлопчиком, я компенсував те, що мені недодала природа, потогінними тренінгами у спортивних залах, у підворотнях та лісосмугах, де ми завзято оволодівали різними системами самозахисту. Якщо у вас інший досвід, то подякуйте богові, що народились в кращому місці,раніше чи пізніше, або своїм батькам, що тримали над вами парасольку від злив бруду.
Під катом мій старий текст з "Народной правди" про слобідки. Більшість моїх постійних читачів вже його читали по моїх посиланнях. Я просто переношу його сюди, щоб був.Слобідка-це не село.Це райони східних і південних міст, де за царів селилися рекрутовані з сіл на заводи селяни. Вони швидко декласувались та перетворювались на напівкримінальну спільноту. Влади в слободках не було,як наступала темрява. Зараз не все так брутально,але залишився характерний менталітет,субкультура. Синонімом слободських у нас на півдні є слово "жлобня". Янукович та його дружина-типова жлобня. Пригадайте її "наколотиє апєльсіни", одяг, манери. Там прононс, вжиток слів – все характерне.
Жлобня живе кланами – всі один одного підтримують (євреї відпочивають). Сімейні ради вирішують, кого ще долучити до клану: можуть вирішити, що, наприклад,не вистачає зв"язів з ОБХСС, тому незаміжній донці треба по зв"язках пошукати відповідну пару. Вони жили заможніше за міську інтелігенцію, бо всі були кровно пов"язані з завмагами, завбазами, завгарами, побутсервісом. Найбільша ганьба клану – це коли донька вийде заміж за "сторубльовава інженерішку" без зв"язків, тобото який "нє умєєт жить". Бо яка ж тоді перспектива? Не зможе він забезпечити, щоб жінка та діти "билі прікрити са фсєх старон", і доведеться клану "тряхнуть машной" ще й на чужинця.
Це слободським дуже подобається т.з. шансон, бо їхнє життя напівкримінальне. А "мєлочь с малалєток сбівать" або "шапкі с роботяг" – через це навіть їхні відмінники пройшли.
Принаймні в моєму місті "жлобські" клани майже розчинились протягом 90-х років. Але загальноміська естетика змінилась на користь саме колишніх жлобів, бо через бідність зник остаточно антипод жлобів – міська інтелігенція. Місто вже не місто колишньої індустріальної, воєнно-морської слави. Це місто зерноторговців і тримачів кіосків та базарних яток. В місті взагалі не залишилось нічого, що нагадувало б про колись дуже сильну морську романтику, про індустріалістський менталітет, про ліберально налаштованих інтелектуалів. Молодість Януковича прийшлася на пік криміналізації слободок. Коли я вчився, мої однокласники та однокурсники – "жлобчики", хоча і вживали характерний жаргон, інколи тримали "заточки" в рукавах та носили певний одяг, могли щось "стиріть", але вже готувались поступати в виші, непогано вчились, а деякі навіть були відмінниками.
Подібне явище є було в Росії, в Підмосков"ї:
"Осінь на Зарєчній вулиці"
http://www.pravaya.ru/column/11906
Менталітет схожий.
Дуже не раджу підтримувати ПР. Ця партія – не партія олігархів. Це партія слобідок...
