Δεν ξέρω πόσο σ' αγαπώ

[kerbasi]

Недільна грецька пісня у моєму щоденнику.
До дня Святого Валентина -  пісня про кохання.

 

 

Не знаю, як я тебе кохаю (1965)

Слова: Христос Аргіропулос
Музика: Апостолос Калдарас
Виконання: Вікі Мосхолью (17.05.1943 – 16.08.2005)

Не знаю, як я тебе кохаю,
Не знаю, як я тебе кохаю,
Бо кохання не має міри.
Воно вище за сонце,
Воно вище за сонце,
Так далеко не сягне око.

Приспів:
Спочатку була іскра,
спочатку був дрібний дощик.
З іскри розгорілася пожежа,
з іскри розгорілася пожежа.
А з краплі розлилося море.

Кохання, яке нас зв’язало,
Кохання, яке нас зв’язало
Не знатиме болю.
Ми – дві краплі,
Ми – дві краплі
З одного джерела

У цій пісні є ключова фраза, котра пояснює, чому я віддавна слухаю саме грецькі пісні і ненавиджу русско-совецьку естрадну та популярну музичну культуру, а разом з нею і велику частину української, і в свою чергу, разом з цими явищами, і їхніх носіїв – інтєлігєнцію.

Ось ця фраза: “кохання... не знатиме болю”.

Я - люблю культуру, в котрій співають про кохання, яке не знає болю. Я ненавиджу культуру, в котрій постійно плачуть, страждають, коли навіть щастя з гіркотою, коли постійне очікування кінця, налаштування на болісний розрив ще навіть до початку любовної пригоди. Культурі кохання без болю я віддаю свою повагу і прихильність, а для культури роздертих ран у мене заготовлена пачка доброї йодованої солі.

Хай у вас буде все так, як і цій пісні!

Оригінальне виконання

Осучаснений кліп:

http://www.youtube.com/watch?v=dwcSOw9tvpQ&feature=related

.

Comments

[lesya123.livejournal.com]

"люблю культуру, в котрій співають про кохання, яке не знає болю" -
навіть не задумувалась.
і пісня гарна, і наука.

зауважила, що вони (греки?) гарно укладають відеоряд.
фото співачки - спочатку молодої, потім в літах навіває сум. відразу починаєш відчувати причасність до пісні та до виконавиці.

спасибі.

[kerbasi.livejournal.com]

Цю пісню вона співала за два роки до одруження. Мабуть, частина її там є. Але їй не дуже пощастило. Вони згодом розлучилися. Хотя двох дочок вона встигла народити.
Він був відомим на той час грецьким футболістом, а зараз працює дитячим тренером у грецькій глибінці.

PS: до нашої вчорашньої дискусії. Налаштованість на біль, горе, негаразди є в нашій культурі. Не в корінній українській, а в тій, що прийшла з Росії і СРСР. Звідси ж тяга до бруду і чорнухи, негативне мислення у творчих людей. Така моя (і не тільки моя, просто я не готовий бігти по цитати) теорія.
Це требе вичавити з себе по краплі, як закликають вичавлювати рабство. А поки цього не буде, то й не буди здоровий почуттів у мистецтві: або фекальна чорнуха або солоденька попсня.

[lesya123.livejournal.com]

спасибі за PS!

[alla-g.livejournal.com]

Дякую за чудову пісню! Хоч в ній все-таки відчувається печаль. Можливо просто тому, що все минає. Ми - минаємо...

[kerbasi.livejournal.com]

Так, можливо. Взагалі, мені здається, що природно стрибати від радості через щастя у теперішньому часі, а у минулому часі природніше розповідати з меланхолійною посмішкою.

Шкодую, що коли я "підсів" на грецьку естраду у юні роки, я розумів пісні не більше, ніж на чверть, та й багато чого розумів невірно та навіть кумедно.