Головне за тиждень: бідність і еміграція

[kerbasi]

Навіяне дискусією у groben
http://groben.livejournal.com/126087.html

Їхати за кордон можна по-різному. Найіноваційніші бізнеси у Турції створені колишніми мігрантами або їхніми нащадками. Одна справа їхати за кордон за знаннями, навичками, капіталом. Зовсім інша - за мінімальним споживчим кошиком. Перша міграція йде на користь історичній батьківщині, друга - просто втрата людських ресурсів. Ясно, що "заробітчанство" - це друге. І всі попередні хвилі були також такого роду. Окремі  "хвилечки" політичних погоду не роблять. Тому й нема заможної, інтелектуальної української діаспори, а переважно різні "пани дохтури" фальшиві типу Зварича (колишній міністр юстиції).

Якщо порівнювати якість діаспорних впливів, ось перше, що згадується: до Польші повернувся Штомпка - один з провідних науковців, один з засновників теорії змін, а до України - самий вагомий та найінтелектуальніший, кого можна назвати, це, мабуть, Гаврилішин.

Тут ця тема перетинається з темою бідності. Відомий ЖЖист joanerges зробив переклад з польської статті про бідність:

Пять мифов польской нищеты

Подяка maryxmas за посилання.

Автори стверджують, що крайня бідність, жебракування загрожують не стільки пенсіонерам, скільки більш заможним верствам,  котрих умовно називають середній клас. Високе споживання,  але практично без запасу живучості, хоча б у вигляді городу з кортоплею. Те ж саме стосується і млодих. Я це пізнав на собі у 1993-му, коли батьки залишились без зарплати, їх трохи підгодовували пенсіонери, бо хоча б навіть умовну пенсію всеж таки платили, а я захистив диплом і залишився сам на сам з вільним ринком: що заробив, то й їстимеш. Родичів в селі у нашого роду нема.

Я мав кілька зовсім скрутних місяців, і пару років просто скрутних. Мені буквально нічого було одягти, крім совєцького дрантя. На співбесіду до Києва я їхав у чужому строї, у чужій куртці, у чужому взутті, і у краватці від волонтера Корпусу Миру. За наступні десять років я платив податки з великої зарплати до скарбниці України, як споживач ппідтримував українського виробника, давав работу іншим і перетворився на типового представника інтелектуального середнього класу з усіма принадами (квартира, машина і т.д.). Той короткий період бідності пішов на користь. Я остаточно ствердився у своїх ліберально-економічних поглядах, я пізнав свої можливості, і, що, либонь, навіть важливіше, я усвідомив ризики. Ну і я маю моральне право давати бідним і не тільки бідним оцінки.

А що заробітчани? Чи вони такі ж на 100% міські, як я? Звісно, що ні. Це саме ті люди, котрі мають, де взяти картоплю.
Їдуть вони звідси не через те, що нічого було їсти, а через те, що їх емоційно ця земля не тримає. Ні земля, ні їхні родичі, ні діти. Та й зараз скільки їх таких, чиї діти не вчаться по закордоних вузах, щоб накопичувати знання та привезти свій розумовий капітал в Україну, а купують дипломи по різних маупах. Це проблема загальноукраїнська, але в одному регіоні, мабуть, вона критична, бо там заробітчанство вважається частиною місцевої культури, тобто бути заробітчанином - чеснота. На них чекає розчарування і соціальна катастрофа, але трішки згодом. Років через 10-20. До речі, у Києві, Донецьку та інших мільйонниках вже давно горшики виносять чи дітей доглядають за не менші гроші, ніж по Італіях. Отже, справа таки не у грошах.

Нічого путнього з пересічного заробітчанина не вийде. Насправді це велика і персональна, і суспільна проблема. І ця проблема ще повністю не проявилася у часі. Ще виросте та почне обиратися до різних рад покоління, розбещене матусиними Маніграмами та Вестернюніонами. Ще повернуться сюди претендувати на незароблени ними пенсії ті, хто там не зачепиться, і вийде, що я все життя сплачував пенсійний збір на старші покоління, котрі проти мене голосували, нав"язували мені гидку мені владу, а потім виявиться, коли я стану старим, що на мене не вистачає пенсійних грошей, бо треба годувати ще тих, хто хоче померти на Батьківщині.

Comments

[maryxmas.livejournal.com]

Джоанергес взагалі класний. багато цікавого пише, і людина хороша.

щодо заробітчан -- ви до них сильно критичні.
коли я вчилася, було зрозуміло, що стільки лінгвістів на Волині не треба. і знання англійської не допоможе.
їхати за кордон заробити хоч якихось грошей замість сирітських вчительських копійок вважалося цілком нормальним вибором.

[groben.livejournal.com]

І ви теж не зрозуміли. Нажаль.

[maryxmas.livejournal.com]

чого саме я не зрозуміла?
що на початку 90-тих роботи не було взагалі ніякої?
що не видно було жодних перспектив взагалі?
що їдло було простіше виростити на дачі, ніж купити?

[higher-caps.livejournal.com]

==щодо заробітчан -- ви до них сильно критичні.

підтримую, розкажіть про політику партії за радянських часів (по західним регіонам).

Ви ж звідти?

[maryxmas.livejournal.com]

я звідти, так.
але я мало що пам"ятаю про радянську політику тих часів, бо вона тоді мене не цікавила і я нею не переймалася.

[groben.livejournal.com]

Згоден. "Заробітчанський ментлітет" великого відсотку населення - то взагалі одна з головних вад, які заважають розвитку України. До того ж, це дуже небезпечна вада. Небезпечна насамперед тому, що дуже добре маскується під "чесноту". І, як показує практика, вельми небагато людей здатні це зрозуміти. Насамперед нездатні зрозуміти самі носії цього "менталітету".

[kerbasi.livejournal.com]

Нічого. Все ще налагодиться. Наші брати по інтелектуальному прошарку суспільства з західної України ще все зрозуміють. Трішечки згодом. Зараз їм просто важко цю тему обговорювати відсторонено, бо фактор родичів, земляків, друзів дитинства впливає. Ще є такий фактор, зовсім для нас не незвичайний, що мудрість часто нашими інтелектуалами імпортується. У Польщі вже їхнім заробітчанством серйозно займаються, отож через їхні ЗМІ висновки і до нас потраплять, а ситуація подібна тільки вони нас випередили на кілька років.

[westerby.livejournal.com]

Мене давно цікавило: чому мешканців Центральної і Східної України так хвилюють наші заробітчани? Я розумію якби наші люди приїжджали десь інтенсивно на Донбас чи в Дніпропетровськ і почали забирати робочі місця в місцевого населення. Або якшо дотації би просили постійно.
Ну є явище, ну є певна частка людей які працюють закордоном, ну і шо? Якось дають собі раду люди, хто як може.
"А, бо потім прийдуть і схочуть гроші" - не прийдуть. Ніколи не приходили і в майбутньому не прийдуть. Касками біля Кабміну в нас стукає інший реґіон.

[kerbasi.livejournal.com]

Гм...
Теґ бачили? Профіль бачили? Верхній пост читали?

І допис, взагалі, читали до кінця?

Таким я вже є, що цікавлюся суспільною тематикою. Поки "ваші" заробітчани є "нашими" громадяними, разом з західними регіонами, котрі є частиною "нашої" України, чому б мені не цікавитись? Сподіваюсь, Ви бачити абсурдність всіх цих займенників "ваші-наші"...

До речі, я до сходу і центру України маю відношення лище у тому, що у центрі (Київ) я живу з 1996. А народився я на півдні України. А схід і південь це двє бальшиє разніци.

"Ще виросте та почне обиратися до різних рад покоління, розбещене матусиними Маніграмами та Вестернюніонами".

"Ще повернуться сюди претендувати на незароблени ними пенсії ті, хто там не зачепиться, і вийде, що я все життя сплачував пенсійний збір на старші покоління, котрі проти мене голосували, нав"язували мені гидку мені владу, а потім виявиться, коли я стану старим, що на мене не вистачає пенсійних грошей, бо треба годувати ще тих, хто хоче померти на Батьківщині".

[westerby.livejournal.com]

Я знаю, що ви з Півдня, я не про вас а про Ґробена. Те, що ви пишете на суспільну тематику, є однією з причин, чому я вас зафрендив.
Слово "наші" тут вжито як збірне поняття для окреслення декількох областей між якими існує певна природня реґіональна спорідненість, але спільний термін для яких знайти важко. Думаю що банити таке невинне слово було би надто емоційним кроком.
Я живу саме в тому реґіоні де "заробітчанство є чеснотою" і відколи наші люди почали їздити в Італію і Португалію, я спостерігаю за цим явищем в реальному часі. Не інсайдер (сам не їздив, ніхто з родини не їздив) але бачив усі процеси дещо ліпше ніж наприклад Ґробен.
Так от, перша хвиля була була просто "прогодувати і вивчити дітей" - власне прогодувати як в слові "їжа" бо не було шо їсти дуже багато в кого.
Друга хвиля була "зробити євроремонт в хаті, прикупитися і машини".
Третя хвиля зумовлюється соціальними змінами вже в Європі, триває зараз; якою будуть її наслідки - то важко сказати. Але не думаю що з того буде соціальна катастрофа. Ну більше працювати треба буде, та. Ну давно до того йде.

[ferike.livejournal.com]

"нема заможної, інтелектуальної української діаспори"

не знаю, чи так уже її нема. в північній америці купа українських музеїв, церков, бібліотек і шкіл функціонують завдяки приватним грошам української діаспори. думаю, ці гроші дають адвокати, лікарі, банкіри та підприємці, а не прибиральники нічних горщиків.

на самій тільки сторінці "ЩОРІЧНІ ҐРАНТИ ТА ІМЕННІ СТИПЕНДІЇ" сайту Могилянки можна знайти чимало "заможних та інтелектуальних" діаспорян.

[kerbasi.livejournal.com]

Мене цікавить результат. Хто повернувся розбудовувати Україну? Переважно шелупонь та клінічні ідіоти. Порівняйте з Польщею та Литвою. Я вже не кажу про турків, греків, вірмен, від котрих на історичні батьківщини йде потік інвестицій, знань, навиків.
Етно у вигляді музеїв, ресторанів, бібліотек і грантів мене мало цікавить. Від багатьох мов і культур тільки це й залишилось. Збираються у бібліотеці інтелектуали на забутій мові обговорюють черговий грант на її дослідження, а потім йдуть свобі у реальне життя.
Чогось українцям дуже сильно бракує порівняно з названими націями. От я і намагаюсь розібратися.

[westerby.livejournal.com]

І ше скажу два слова за села. В мене спогади про 90і аналогічні з вашими: пляшки збирав шоб на хліб копійки були, м'ясо теж їв на Різдво і Великдень, мандаринки і льоди то були делікатеси.
І теж нема в мене родичів в селі такшо не було такого шо платять-не платять, баба привезе шпондерик сальцесон бульбу моркву бурак і всьо окей.
У 2000-х роках всі ці і селяни і нащадки селян почали прикуплятися: одяг техніка машини етс. І то так прикуплятися шо огого. Є в мене в місті декілька речових базарів то там куртки джинси 600-1500 грн - і нічо, купують, але села навколишні, ті шо з міста то поскромніше беруть: український трикотаж, польське фабричне взуття економ-класу, або на секонді, я наприклад на секонді люблю шукати собі речі (людина з села на секонд в житті не піде, не її рівень).
Хата кам'яниця має бути 3 поверхи, раз їду в маршрутці а 2 кобітки говорять Ой як ви там як родина? Та слава Богу ок. А взагалі як? Та нічо побудували во хату штири поверхи закінчуємо зараз. А шо все добре чи є якісь проблеми? Ой та є проблема така серйозна не знаю як вирішити во гризуся: ліфт поставили в будинок але тікі 1 пасажирський а ше треба 1 вантажний а ніде не можемо знайти, проблема :) - нічо так діялоґ? ;)

Так от, я шо хочу сказати: я їх всіх розумію. В 1990-х вони дорвалися до капіталізму і почали хапати всьо шо є. Так, вони мали шо їсти, навіть з дозволених мікрогородиків, але вбратися? Купити шось? Люди в колгоспах діставали 4 рублі на місяць.
Такшо я не можу їх винити ні в чому. 50 років вони не мали доступу до навіть тих нещасних благ цивілізації які мало міське населення СССР. Ну зараз дорвалися. Ну як дорвалися, так і попустяться :)

[kerbasi.livejournal.com]

Дійсно, багато спільного. Секонд мені дозволив зібрати гроші на квартиру і вчасно купити, поки ціни не сягнули нереального рівня. Інакше все на одяг пішло б.

Я простих людей і не винив. Мене хвилює інше: що в суспільстві це також не хвилює нікого особливо. І достатньо таких, хто зовсім не з соціальних низів, вважають заробітчанство не трагедією та хибним вибіром, а чеснотою.

Кілька передач на аналогічну тему подивився по ТВ Полонія, відчув різницю.

Зрештою, ЖЖ не заробітчани читають, а ті, хто цим людям винен. Винен тим, що не став їм керівником, радником, авторитетом, працедавцем. А Ви замість всього переліченого погоджуєтесь лише на роль громадського захисникаю. Це не особистий докір, вибачте. Це про загальні речі...

[liniyka.livejournal.com]

Дуже цікаві висновки! Схоже, що так воно і буде) Тому я намагаюся збудувати своє життя таким чином, щоб ні в якому разі не залежати від пенсії чи держави взагалі. Навіть, якщо мені вистачить сил і терпіння залишитися тут.
Мені пощастило народитися в тих краях, звідки вийшла найбільша кількість заробітчан. Два чи три рази на рік я спілкуюся з друзями мами, ужгородцями за 40-50, в їхньому природньому середовищі. Коли з деякими, що не розділяють моїх поглядів, сперечаємось, їх головні аргументи: "а що мені ця держава хорошого дала? он в Росії (чи совку).....". Тобто люди забувають, що зараз вони можуть бачити світ, їздити до дітей в Будапешт, нічого не боятися і читати будь-яку літературу. А пам'ятають вони одне: що їм держава щось винна в обмін на те, що вони їй нічого не дають. І це досить свідомі персонажі - працівники культури, художники. А що вже казати про селян, які в усі часи прагнули перебратися до міста, а тепер - до іншої країни?
Ці споживацькі забаганки йдуть, напевно, від лінощів і повної відсутності гордості за себе чи державу. Звідки ноги в цих якостей - напевно, у відсутності пропагандиського апарату в нашій молодій державі. Має бути дуже сильна і грамотна пропаганда, якщо керівникам країни нібито не байдуже, що нас уже не 52 мільйони. Коли люди будуть достатньо себе усвідомлювати у цій державі, непогано було б дещо їм дати: наприклад, зручні умови для фермерства, як це зробили у Польщі (яка пережила жахливішу кризу, ніж була у нас у 90-х). Зменшити податки для малого бізнесу тощо.

[kerbasi.livejournal.com]

Тисну руку! :-)
Тільки пропагандою, мабуть, перед усім повинна займатися інтелектуальна еліта (не бомонд мається на увазі). Державні реакції це вже вторинне. Держава реагує на соціальний запит. А артикулює його інтелектуальна еліта. Якщо вона мовчить, то держава робить те, що чує, а чує від лобістів, люмпенів і т.д.

[crema-catalana.livejournal.com]

Погоджусь з Вами, що загалом заробітчанство навіть в кращому випадку — не кращий варіант :))
Не погоджусь з гребінкою щодо розбещення матусиними Маніграмами та Вестернюніонами, бо вже настав той час, коли саме матусь підтримують діточки Маніграмами та Вестернюніонами. Все змінюється. Як на мене, то на краще.

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо змінюється так, то я радий. Я просто тиждень тому зустрічався з львівським підприємцем, діловим партнером нашої компанії, власником компанії, що займається технічним бізнесом (так, є такі у Галичині попри всі стереотипи, що "там прамишлєнності нєт"), і він мені казав прямо протилежне, що частково і навіяло мій допис.

[lesya123.livejournal.com]

все правильно.
одна деталь:
західна Україна (особливо там, де поряд гориста місцевість) споконвіку їздила на заробітки.
і українська діаспора родом переважно з тих країв.
89-й рік. у моєї баби живуть "вуйки" - цілий родовий клан із Закарпаття.
ліс пиляли в нас.
у них там просто роботи нема. і завжди було мало. тому вони і ладні їздити в пошуках заробітків.

а коли влітку в Карпатах були і їхали вже машиною до поїзда, то чоловік, що підвозив розповідав: "я свою дружину перед весіллям три рази бачив. з періодичністю у рік чи пів року. побачились - поїхав на заробітки (про заробітки за кордоном мови не було)
минали села - місцевість, затиснуту між горами. там же і городів нема де садити.
промисловості нема (страшно будувати, там сейсмічні розломи можуть бути), горОдів нема, до великих міст далеко (це щоб жити в селі і їздити на роботу в город - в радіусі 40-50 км від міст це можливо).
тим людям нема куди діватися..
коли їдуть міські жителі - я повністю погоджуюсь з Вашою оцінкою.
але тут потрібно враховувати менталітет - вони теж колись вийшли з села, та і заробітчанський дух у тих краях у повітрі витає.
це так само як з голодом на центральній Україні - коли мій двоюрідний дід передава нам гостинця - загарале варення, то мама коментуючи це сказала "відразу видно, що люди голод пережили". у нас після голоду схильність робити запаси харчів, хоч харчі і псуються.
на західній Україні - схильність шукати заробку.

[kerbasi.livejournal.com]

Є традиції, і є традиції.
Див. мою відповідь terryshnaucer

[terryshnaucer.livejournal.com]

Тема доволі складна. Навіть для мене, заробітчанина з 5-річним стажем.
З одної сторони, щомісяця маю надсилати гроші на освіту своєї дочки (1500 дол + проживання в Києві 200 дол щомісяця+ вибаганки в межах розумного), крім того на утримання сім'ї (різного типу гази-світло+поточні ремонти).Всі ці гроші опосередковано працюють на економіку країни (20% ПДВ). Ні для кого не секрет, що поступлення від заробічан з усього світу в Україну перевищують прибутки від української металургії. І це при ситуації, коли іноземні інвестиції в країну прямують до нуля. Наша держава по цей день не знає точної кількості своїх громадян за кондоном. В Чікаго живе коло 100 тис українців, в на консульському обліку стоїть не більше 200 осіб! З мого невеличкого містечка чисельністю 7 тис населення в Чікаго коло 80 осіб! А спитайтесь, скільки жителів Богородчан в Штатах!
Друга справа, що заробітчани своєю відсутністю в країні значно згладили безробіття і витрати держбюджету по утриманню безробіття. Тобто є згладження ефекту скритого безробіття. Але є значні плюси при цьому всьому. Не всі заробітчани миють унітази, як це стверджують наші північні "брати". Значна кількість нашого люду працює на будівництві, фабриках-заводах-лікарнях, різного роду фірмах. І саме ці люди здобули той досвід в праці, який ой як бракує нашим робітникам. Ви собі не можете уявити мої нервування, коли місцеві майстри робили перекриття даху мало не місяць часу (+ обіди, матеріали, нерви), коли цю роботу наші люди в Штатах роблять за 2-3 дні за повної відсутності господарів!!! До від'їзду до Штатів я мав досвід в "євроремонтах" по-українськи, але скажу вам, що це пародія на справжню роботу. Але важливіше не те. Це досвід перебування в країнах розвинутої демократії. Це щось значно більше! І цінніше. Нехай не всі повернуться додому. Але ця критична маса людей, що повернуться (і я в найближчий час) не дадуть змогу повернутись країні в темне минуле! Знаєте, що найбільше дивує наших земляків при поверненні додому? Це те, що в супермаркетах треба платити за пакети для переноски товарів, куплених там же! Це нонсенс! Дикість!
До речі, про ТВ Полонія. Ще до від'їзду звернув увагу, що поляки дуже уважно ставляться до своєї діаспори, не зважаючи на різні проблеми, зв'язані з заробітчанством. Для поляків з Великої Польщі кожен заробітчанин залишається поляком, не залежно від стажу перебування за кордоном. Костьоли, школи їм персонально присилають листівки з нагоди якогось свята. Лише при потребі просять у письмовій формі особисто надати якісь кошти на ремонт рідної школи, костьолу. І кожен поляк на це відкликається. В українців того немає. Є зате лише завість, гостра завість, як до ворога народу. А чому один з другим у важкій ситуації не підняв свою дупу від дивана з телевізором, не чекаюси на брехливу владу, не поїхав в світи підтримати сім'ю у скрутний момент, жертвуючи багато чим? Чи не благополуччя сім'ї як окремої клітини суспільства є основою благополуччя всієї країни? Як результат, в Західній Україні разюча різниця в благоустрою в порівнянні зі Східною Україною, яка не рипається по заробітках і голосує за "стабільность" з проФФессором.
Заробітчанство в Західній Україні має давню історію. Саме українцям своєму розвитку завдячує Канада, Аргентина. Саме з українського роду походить Енді Воргол, про що маловідомо в Україні. Якщо згадати історію північних сусідів, то завдяки висилці людей за Петра І в Європу Росія спромоглася прорубати вікно в ту саму Європу.
Прблеми в цій ситуації є значні, навіть в пенсійному забеспеченні, якщо не згадувати той значний інвестиційний внесок заробітчанства в економіку немічної України за повної відсутності інвестицій в ризиковану економіку, де найбільше крутих автомобілів в Європі, де дочку мера Києва у Франції ограбували на 4,5 мільйона євро! Просто Африка якась, Зімбабва! Якщо глянути на статистику розвитку країни, то найвищий прибуток давали будівництво, торгівля, освіта - це саме ті галузі господарства, в які в першу чергу вливалися доларові вливання заробітчанства. Це кошти, про які сором'язливо замовчували чиновники. Не треба про це забувати. Як може жити заможно жити "еліта" в країні, яка не має ні дирки в землі, ні гідного виробництва? Звідки ці всі Ламборджіні, Феррарі?

[terryshnaucer.livejournal.com]

А зараз, коли світова криза заставляє наших співгромадян повертатись додому (чекайте і мене), то слід чекати того ефекту, що бувші заробітчани будуть об'єднуватись у виробничі спільноти на основі набутих знань і навиків, здобутих закордоном, і тим самим залишить без роботи теперішніх нероб і бракоробів з ринку праці. І ці люди будть успішними і будуть працювати за західними стандартами, відкинувши совдеповські замашки. Саме ці люди дадуть спротив розгулу бюрократизму і взяткам. Інакше вони вже не можуть, бо до доброго дуже легко привикається.
Як ліричний відступ. Кожної неділі до церкви в Чикаго (яких є багато) з'їжджаються українці на дорогих автомобілях, зароблених чесною працею, успішна діаспора. І кожного разу в свідомість закрадується думка, що так би могло бути і в Україні при умовах присутності влади, яка зацікавлена в розвитку країни. Насправді, все цілком в інакшому стані у Великий Україні. Вчіться у поляків, які зрозуміли роль діаспори в розвитку країни.
Як живе українська діаспора, новітня діаспора з українськими паспортами в Чікаго можна подивитись на моєму Флікрі http://www.flickr.com/photos/terry_usa/sets/72157623231977358/
http://www.flickr.com/photos/terry_usa/sets/72157605979532220/

[kerbasi.livejournal.com]

Ну Ви, здається, ще більший іделіст, ніж я!
Поки що ніякого повернення через кризу не відбувається, і пристойного робітника не за які гроші не наймеш. Йдеться не про євроремонти. Про індустріальних робітників. Не тих, хто бєрі пабольше, кідай падальше, як уся сировинна ідустрія, а, наприклад, про людину, що здатна зробити монтаж трубопроводів високого тиску з каліброваної труби не зі зварними з"єднаннями, а з розбірними. Просто? А спробуйте )))

Давайте дамо спокій дочці Черновецкого. Її батька напередодні кризи за мільярд доларів продав свій банк, отже в їхньої родини є гроші на коштовності. Жлобство носити їх з собою чи на собі на таку суму? Так, жлобство, але не злочин. Та й жлобство у даному випадку поняття відносне. Подивіться годину-другу Аль-Джазіру, і обов"язково натрапити на кадри з приватного життя. Там і золота як на різдвяній ялинці на жінках і килими скрізь, де тільки можна, і нічого - ніхто не волає, що в них дурний смак чи що вони жлоби. Мабуть, поклади нафти, обсяги грошей на біржах та рішучість низів відтяти голову за національну/релігійну образу роблять інтелектуалів терпімішими до сформованих (не)смаків.

Про польську діаспору і її порівняння з нашою я писав. Кияни зі стажем і іноземних представництвах згадають, який клінічний ідіотизм демонстрували "діяспорники"-менеджери, коли іноземні компанії спочатку відряджували їх в Україну. Їх швидко замінили на нормальних expats, а потім виростили генерацію менеджерів-українців. Не та якість людських ресурсів, не та. При всіх бідах, поляки, в принципі, не інтелектофоби і не дозволили собі впровадити систему негативної селекції. І нема тут чого сперечатится.

І ще така корекція. "Східняки" чи "півдняки" також їздять по заробітках. Суднобудівники Миколаєва, Херсону, Керчі працюють на верфах Польщі, Хорватії, країн Балтії. І вони напевно повернуться. І якщо колись в Україні з"явиться за їх життя влада, котра бачитиме в Україні не тільки сільське господарство та примітивну переробку сировини, то з них буде користь. Є і примітивніша міграція, ремонти робити, підлоги мити в супермаркетах, тролейбуси водити. Це переважно до РФ.

Певною мірою на сході і півдні це також традиція. У нас завжди існувал прошарок "шабашників" - сезонні робітники, що мігрували по будівництвам корівників по когоспах СРСР. А ті, хто прагнув постійної роботи, їхали на "стройкі вєка" і т.д. Ми все ж таки один народ попри географічні відмінності, і спільний у нас менталітет і багато чого х традицій. Але є традиції і є традиції. Деякі традиції - погані. Їх не варто брати з собою на майбутнє.

[menudo-culete.livejournal.com]

не переживайте. Заробітчан ніхто ніколи не годував, крім них самих - і ви їх годувати теж не будете.

Повернутися задля української пенсії - пфа!
таж у нас немає "емоційного потягу до цієї землі" :))))),
і скільки ж копійок буде та пенсія?
Хоча - зверніть увагу - великий шмат тих, що виїхали, пенсію собі _вже_ заробили. З 17 до 37 років для жінки - рахуйте, якщо грамотний. Літа для пенсії вироблені. І що? гноїти дітей заради вашого патріотизму?

Окрім того, ніхто по добрій волі не захоче спілкуватися з укрмедиками та укрміліцанерами, зазвідавши лЮдської медицини та правоохорони.

так що їжте свої пенсії спокійно саменькі, з рота вам не видеруть...

Да, а хто вам сказав, що східняки не їдуть в Еуропу на заробітки?? це вас надурили нахабно.

[kerbasi.livejournal.com]

Одразу над Вашим коментарем - мій, відповідь іншому співбесіднику:
"Певною мірою на сході і півдні це також традиція. У нас завжди існував прошарок "шабашників" - сезонні робітники, що мігрували по будівництвам корівників по когоспах СРСР. А ті, хто прагнув постійної роботи, їхали на "стройкі вєка" і т.д. Ми все ж таки один народ попри географічні відмінності, і спільний у нас менталітет і багато чого х традицій. Але є традиції і є традиції. Деякі традиції - погані. Їх не варто брати з собою у майбутнє".

У нас вже давно пенсія нараховується не тільки від років стажу. Ваші уявлення про Україну застарілі.

Вибачте, що не зробив для Вас прийнятну медицину та провоохоронців, і цілком всю Україну.