kerbasi | Καράβια αλήτες

Недільне грецька пісня. Цього разу "Кораблі-бродяги". Меланхолійна, трохи сумна, але з чудовою мелодією. Варто послухати та порозмислити про свої мрії, куди йдемо, куди прийшли...

Кораблі-бродяги

Музика: Манос Лоїзос (22.10.1937-17.09.1982)
Слова: Фондас Ладис (нар. 1943)
Виконання: Харіс Алексіу (Харіклія Рупака – нар. 1950), Нікос Портокалоглу (нар. 1957)
Перше виконання: Янніс Пулопулос у 1965

Кораблі-бродяги нам подавали гудки,
нам казали: “Нужбо”! – нам затуляли очі,
повз нас проходили і ніколи не зупинялися,
їхні білі вітрила – не для нас.

Приспів:
У моїй руці цигарка
нагадує мені, нагадує мені загублений маяк,
а як згасне – прийде буря,
ось і настане кінець гулянці.

Кораблі проходять, зникають в далечині.
Ніхто не дізнається, чому вони з нас сміються.
Тяжкий день минув,
до цього порту не завітав ніхто.

Харіс Алексіу і Нікос Портокалоглу:

Вірш, що став основою цієї пісні, називається “¨Ονειρα”, що означає “мрії” або “сни”.
Композитор і автор – комуністи. У композитора, Маноса Лоїзоса, сумна доля – помер на операційному столі у московській лікарні. Ну де ще лікуватись комуністові? Кліп з концерту його пам’яті у червні 2007-го. Один з небагатьох прикладів, коли мені сучасне виконання подобається більш за старе.

Янніс Пулопулос:

Цей, створений якимсь шанувальником кліп, треба демонструвати щодня кожному українцеві, щоб не забував, що Україна - це не тільки Запорізька Січ та Карпати, море - не тільки пляжі і смажені кримськими татарами мідії, а судна - не тільки човники і яхти.

Приємна пісня з дещо сумними словами. У Греції дуже популярна комуністична партія, і до неї належало і належать багато творчих людей, бо творчі люди зазвичай не особливо шанують вільний ринок та змагання з виживання у суворих і безкомпромісних умовах. Я вже неодноразово помічав, що попри офіційний життєствердний пафос комуністичної естетики, в творах комуністичних митців десь хоча б на задньому плані обов’язково бринить нотка суму. Мабуть, це через те, що атеїзм не залишає душі надії, а без надії жити невесело, навіть якщо переконуєш себе, що ти є носієм абсолютної істини.

Пісня не дуже політкоректна. У приспіві виведений образ руки з цигаркою, як загубленого маяка, символ марних мрій. Якщо борці з курінням візьмуться серйозно за Греції, то грекам доведеться переписувати і переспівувати либонь не третину їхніх пісень. В їхніх піснях палять всі: і чоловіки, і жінки, і під час щастя, і під час негараздів. Так є. Як кажуть, з пісні слова не викинеш.

PS: прохання поблажливо ставитись до моїх підрядкових перекладів. Можна, звісно робити їх більш літературними, але у мене наразі не має такої мети. Я навмисно залишаю їх майже літеральними. Поки що вони носять суто інформативний характер.