Як мене вчили англійської - 3

[kerbasi]

Як вже пішла така тема (попередні записи по минулих вівторках), як мене вчили/я вчив англійської мови/англійську мову, то не можу не згадати мого армійського "екзаменатора".

На другому році служби в мене з"явилися можливості щось таке почитувати, крім військових статутів та журналу "Комуніст вооруженних сіл". І, взагалі, стало трошки вільніше з виходами за межі військової частини. А за межами військової частини деінде розміщувалися такі кіоски під назвою "Союзпечать". А в тих кіосках продавалися за якісь копійки газети комуністичних партій різних країн світу, а також різна преса з країн-спільнтиків СРСР. Ось я й прикупив якось собі Morning Star (Велика Британія), Daily World (США). З точки зору мови газетки були досить непогані, бо у школі та інституті ми зазвичай використовували Moscow News, а там англійська була неавтентична. Нобелівська лавреатка з літератури Доріс Лесінґ колись також захоплювалася комуністичною ідеалогією у Британії, а потім згадувала, що читаючи різні комуністичні публікації, в неї з"являлося враження, що метою авторів було якомога більше площини заповнити словами. Я читав "Morning Star" через 20 років після того, як пані Лесінґ полишила комуністичну партію, часи вже були скрутні для комуністів Європи, а СРСР вже не такий щедрий у фінансуванні, тому ця газета вже була досить лаконічною, а ось "Московським новинам" ще грошей на базікання не забракло.

Отже, почитую я англомовні комуністичні газетки і потрапляю у поле зору особіста. А особіст - це представник КГБ СРСР у військовій частині. Він щось типу як зараз є "смотрящіє" на підприємствах. Підходить він до мене і дуже чемно, навіть за армійськими мірками можна казати, що неформально, питає:
"Добрий день, рядовий Х. А що це ви таке читаєте"?
"Я читаю газету комуністичної партії Британії, "Морнінґ Стар", - відповідаю.
"Можна подивитись"? - втім, не чекаючи на відповідь бере газету і довго її роздивляється.
Потім бере іншу газету, "Дейлі Уорлд". Я не чекаючі на питання пояснюю:
"А це газета компартії Сполучених Штатів Америки"
"А де ви їх узяли"? - питає особіст.
"Купив у кіоску "Союзпечаті", там над назвою ціна написана в копіках", - кажу.
"Бачу, бачу... А де ви навчались англійської мови"? - продовжує цікавитися товариш майор.
"В англійській школі"...
"В англійській"!!!!!!!!!! - в особіста очі аж ледве не луснули
"... тобто з поглибленим вивченням англійської мови", - пояснюю.
"А! Ну так би і казали"! - розслаблюється товариш офіцер. "Добре,добре... Мови корисно вивчати, підвищувати свій рівень"
З цими словами він пішов далі своєю дорогою.

Мабуть, він потім вивчив асортимент іноземної комуністичної періодики, бо більше мене не чіпав з цими газетами, а в мене траплялися й інші - "Юманіте" з Франції, наприклад, італійська, назву котрої я вже не пригадаю, бо я якось швидко втратив ентузіазм до італійської мови, і що просто дивно, що особіст не виявив особливого зацікавлення, коли побачив мене через кілька місяців у бібліотеці нашої частини, коли я розшифровував за допомогою "Большої совєцкої енциклопедії" та німецько-російського словника мову ідиш з ізраїльської комуністичної ідишістської газети "Дер Веґ". 

Comments

[crema-catalana.livejournal.com]

«L'Unita»

[kerbasi.livejournal.com]

Так точно! :-)

[crema-catalana.livejournal.com]

Вам тільки здалося, що особіст теє :))

[kerbasi.livejournal.com]

Та ясно, що висновок зробив. Але в нього, мабуть, вперше у житті були реальні проблеми, якими займатися. Згодом почався вірмено-азербайджанський конфлікт. І ті, й інші, ошелешено дивилися ТБ, але один одного не били, бо не було наелектризовані, але все одне товаришу довелося відпрацьовувати. А ще перші мітинги "Демсоюзу" у Москві, "Саюдісу" у Литві. У нас служив уйгур, чиї батьки перебігли з Китаю під час тамтейшої кампанії боротьби з сепаратизмом. Вони не мали жодного документу і довго залишалися особами без громадянства, але солдатів не вистачало, отже під 18 років хлопець раптом отримав "краснокожую паспортіну", а з нею і військовий білет. А ще у нас служив хлопець з Ленінграду, чиї батьки збігли до Канади, і він отримував від них листи. А в іншій частині нашої армії служив син Вілі Токарєва. Його змусили написати статтю у віськову газетку під назвою "К отцу я нє поєду", але все ж таки... І це в совсекретних військах! Отже, в особістів вперше за їхнє життя були реальні завдання.

А нашого більше непокоїло, що литовці мене вчили литовської. Ми, звісно, вели дуже сміливі розмови. І серед них виявився стукач. Я мав проблему під дембель, з офіційним викликом, затрикою звільнення, але за три року Союзу не стало, тому важко казати, наскільки серйозні були ризики на майбутнє. Таким чином, я можу претендувати на нагороди від Литви за внесок у боротьбу за незалежність, а від наших партіотів маю моральне право вимагати визнання борцем за незалежність України. Принаймні, в мене хоча б антирадянські розмови були та якісь проблеми, поки більшість наших західноукраїнських співвітчизників мого віку хоча б до єфрейтора вислужувались, якщо на сержанта вже хтось проліз, бо ж мати не прийме, якщо повернувся з війська з чистим погоном. Це ж ганьба! Якщо вчитися, то на дохтура, якщо служити, то хоча б до єфрейтора.

Вибачте, я, як завжди, з некоректними узагальненнями, з якими Ви не погоджуєтеся. Але вже таке я є...

[crema-catalana.livejournal.com]

Пройшли роки, а узагальнення не відпускають! От так от. Читаю Ваші дописи, і це як вчора було. А суперечка людей із сталим світоглядом може закінчитися тільки випивкою :))

[kerbasi.livejournal.com]

Я сам розумію, де я oversell. Я вдаюся до цього прийому, перед усім, для люстрації того, що світ дуже не простий. Ось йде Фаріон до дитячого садочка справжність українців поревірити... А я пам"ятаю, як її однолітки у війську "загарбників" та тих, хто нищив їхніх дідусів та бабусь, поводилися. І так само мені розповідали, що я не справжній українець, і мова в мене не та. А самі потрібні дупи вилизували зовсім не як можна було б очікувати від нащадків повстанців. І одразу картина отрумує інші виміри.

Один знайомий каже, що ще трохи, і хай Донбас з усім сходом та навіть Києвом йдуть до Росії, а він переїде до Галичини, бо там буде Україна. А я згадую різні події свого життя і думаю, що кількість патріотів, що на Донбасі, що на Галичині, мабуть, не дуже відрізняється. Просто у Галичині легше помилитися. Ось у цьому і різниця. Якщо вже потрапили до дупи, то, мабуть, шлях нагору йде не через ампутацію своїх членів, а якось інакше.

[karno86.livejournal.com]

+ 1000! Приємно, що є адекватні люди )

[kerbasi.livejournal.com]

Дякую!

[karno86.livejournal.com]

Мене просто вже вхалєрило завивання: "ай-яй-яй, Янукович прийшов до влади! нада відділятись!" нах Крим, Донбас, а то й усе Лівобережжя". Причому говорять люди, яких я поважав - той же Бондар чи Андрухович.

[kerbasi.livejournal.com]

Ось це і навіяно Бондаром:
http://kerbasi.livejournal.com/56493.html

Це все інтелігентщина.
Ось тут:
http://kerbasi.livejournal.com/46144.html
дещо про інше, але природа та ж сама: не можуть і не хочуть заявити про себе у суспільстві, до політиків ставляться як до зірок кино чи попси, а потім підіймається галас, крик, волання, заламування рук, видирання волосся на собі і на оточуючих і т.д.
Я русовєцкій інакше ніж сраная інтелігенція не називав, а тепер і тих недороблених "націонал-ліберал-десократів" так само називаю.

[je-suis-la-vie.livejournal.com]

Чомусь пригадав як батько розповідав про їхнього політрука. Товаріщь рядавой.... бла-бла-бла. Коротше кажучи, пропонував йому залишитися на позастрокову службу і подати заяву до партії. Відмінником був мій батя по усім воєнним статтям :). Батя йому, - я не згоден з цитатами партії. Той аж дихати перестав, каже...

На дємбєль батя уже їхав через годину після виходу наказу міністра оборони. Мабуть політрук вирішив, шо від гріха подалі, бо ж не рядового пов'яжуть за "нєсознатєльность", а його ж - політрука... :)

[kerbasi.livejournal.com]

А я коли йшов до війська, то батько мені навпаки радив вступити до партії, бо після інституту ІТРівці не дуже багато шансів мали, а для просування потрібно було. Мене призивали у 1986-му. Як раз Горбі проголосив концепцію прискорення, з Чорнобилем почалася гласність, а на червневому пленумі вирішили дозволити ділову ініціативу через кооперативи та малі підприємства. Мене це втішало. Я якось розділяв совєцкій строй і комуністичну ідею, а в комунізмі - Леніна і Маркса/Енгельса. Я в усьому звинувачував совєти та Леніна, а марксизм вважав, що має сенс. Отже, дійсно мав намір вступити, бо риторика Горбі причаровувала. А вже у самому війську якось все так швидко стало на місця, я став послідовним антикомуністом без жодних додаткових балів Марксу/Енгельсу.