kerbasi | Σ' έβλεπα στα μάτια

Ще одна недільна грецька пісня. Попередні записи цієї серії по неділях під теґом "мій плей-ліст".

Я дивилась тобі в очі

Музика: Дімос Муціс (нар. 2.08.1938)
Слова: Нікос Ґацос (8.12.1911 – 12.05.1992)
Виконання: Вікі Мосхолью (1969)

Я дивилась тобі в очі,
І ти був мій – моя вічна пара.
Ти мене полишив одного дня,
І я втратила світло, я втратила небо.

На святого Спірідона увечері
Повернувся ти, щастя моє, а я вийшла тебе шукати.
Плакали твої очі, плакала і я
На святого Спірідона увечері.

Знов ти будеш стукати до моїх дверей.
Ти мене кохаєш. Ти мене кохаєш.
Знов серденько моє тобі скаже:
“Я тебе кохаю. Я тебе кохаю”.

Нікос Гацос – грецький поет. Його вважають першим грецьким поетичним сюрреалістом.
Cюрреаліст - а тут такий невигадливий віршик! Поети-сюрреалісти також інколи просто заробляють собі на хліб. І це добре! Це створює якісну масову культуру. У греків і естрадні виконавці співають віршів високої поезії, і поети не гидують писати тексти естрадних пісень.

Дімос Муціс - також чи не найзначніший з грецьких композиторів. Навіть для Деміса Русоса писав (White Sail).

Вікі Мусхолью вже у мене була з іншою піснею:
http://kerbasi.livejournal.com/49096.html

Пісня вперше прозвучала у фільмі “Чоловік, що повернувся від тарілок”. Герой фільму – американець грецького походження, котрий почав з миття тарілок, а потім виріс до власника десятьох ресторанів. Якось він вирішив приїхати до Греції, щоб одружитися, переплутав адресу, та почалися пригоди.

Тема виправдана: греки свого часу роз’їхалися світом, не тільки у стародавні часи. Їм минуле сторіччя підкинуло дві світові війни, слабкі демократичні режими, котрі чергувалися з жорстокими диктатурами, громадянську війну, “обмін населенням” з Турцією, агресивних сусідів – практично усіх, без винятку, що змушувало витрачати значні кошти на оборону при тому, що країна практично не вилазила з економічних негараздів.

Немало закордонних греків стали дуже успішними на чужині. У греків існує поняття – еллінізмос , тобто все єдине культурне і етнічне поле, незалежно від країни проживання. У поляків подібне – Polonia. А в нас є таке? Отож! І сюжетів позитивних чи комедійних про українців на чужині у кіно нема. Та й самого кіно нема...

Фрагмент з фільму нагадує, що були часи, коли співачки не носилися по сцені, не демонстрували білизну, а стояли собі струнко і співали у мікрофон. І це не заважало зривати оплески, завойовувати популярність та залишатися відомими навіть через роки після смерті.

Ця мила пісенька не забута. Її й дотепер можна почути по радіо. Один з сучасних переспівів у виконанні Лізети Калімері:
http://www.youtube.com/watch?v=xGfT90rmxMI&feature=related