Гімн приїжджих

[kerbasi]

Почув, що київська влада збирається ощасливити нас кодексом киянина, котрий між іншим міститиме і неформальний гімн Києва: пісню на вірші Дмитра Луценка "Києве мій". Ну що ж, пісня приємна, мелодійна, легко запам"ятовується, але... Але є в ній такий рядок:

"Дорогими для мене стали схили Дніпра"...
 
Поет, до речі народився у селі Березова Рудка на території сучасної Полтавської області.

Отож! Стали! Стали - означає, що колись не були. Отже, ця пісня приїжджого. В цьому нічого поганого, бо без підживлення свіжою кров"ю місто існувати не може, тільки є один нюанс: міська культура має бути достаньо потужною, щоб місто перетравлювало хвилі приїжджих, а не навпаки.

Ще одна знакова для Києва пісня на вірші Андрія Малишка "Знову цвітуть каштани" (Київський вальс), то, взагалі, найвищий прояв совєцького еросу: там і ночі солов"їні, і молодість мила, і сади, і хвиля дніпровська, і ти прийдеш сюди, і нам би ще зустрітися і т.д. Так і бачиш дівчину, що не встигла на останній автобус, і хлопця, що вже має прописку в гуртожитку (або навпаки). І ось вони йдуть нічним Києвом, дніпровськими берегами, і як наближаються до садів-кущів, то рученька вже сповзає на талію і нижче і т.д. Хай буде  гімном столиці?

Якщо пройтися по текстах інших пісень про Київ з сайту www.pisni.org.ua, то побачимо, що практично всі автори також не є киянами, крім двох, про котрих скромно не вказується місце народження, і кількох народних пісень або невідомого авторства. Абсолютна більшість, крім того, що приїжджі, є ще вихідцями з сел. Це має вплив на їхні вірші: в них дуже багато уваги приділяється природі, від квіточок, дерев до круч та хвиль. Саме місто проявляє себе тільки вогнями ліхтарів уночі.

http://www.pisni.org.ua/search.php?phrase=%CA%E8%BA%E2%E5+%EC%B3%E9&obj=s

Київ - не галявинка у лісі на березі річки Вонючки, а щось більш менш схоже на місто у Матвійчука. І він, здається, киянин.

Знов таки, нічого поганого у тому, що більшість киян старшого віку мають походження з села. Погано, що в Києві майже не чути урбаністичної культури. Сільська культура вона ж неоднозначна: якщо люблю кручі та схили, дерева та квіточки, то завтра повирубаю дерева, побудую хату, посаджу дерева, котрі потрібні мені, квіточки, і милуватимусь краєвидом, поки сусід не прийде поряд повирубати дерева, побудувати хату, посадити сад, город, квіточки... Підпорядкованості приїжджих селян та різних скоробагатьків міській культурі, можна досягти тільки, якщо місто має свою органічну, автентичну, міцну культуру. Отже, гімн Києва ще не написаний. Доведеться трохи почекати, поки дозріють і автори, і аудиторія.

Comments

свой пятак

[stekunova-sem.livejournal.com]

мне кажется, не случайно о любви к Киеву или еще какой-либо большой/малой родине пишут в основном приезжие. Им любовь к месту, в котором они оказались уже взрослыми, в диковинку. Легче подобрать слова для выражения эмоций. О любви в том, в чем вырос, чем живешь, о том, что есть часть тебя, очень трудно говорить не фальшиво. Вот и поют о Киеве, как тот же Булгаков, в московской эмиграции ))) у него кручи Днепра везде прорывались ))) а пока жил в Киеве, писал просто - Город. И все )))

все так

[toi-samyi.livejournal.com]

точно

Re: свой пятак

[kerbasi.livejournal.com]

У Булгакова інша історія. В його Київ таки дійсно понаїхали, не один раз, але кожен раз на броневиках та тачанках з кулементами та порядних киян вішали.

А зараз хай гімн пише хоч за походженням китаєць чи нігериєць, аби тільки створювалися життєві символи близькі киянам і сучасним і майбутнім.

Re: свой пятак

[stekunova-sem.livejournal.com]

де вони, ті символи? )))

Re: свой пятак

[kerbasi.livejournal.com]

там, де і незалежна, соборна, демократична, європейська, заможна Україна після 19 років існування (((

Re: свой пятак

[stekunova-sem.livejournal.com]

ну так пусть цветут каштаны (((

Re: свой пятак

[kerbasi.livejournal.com]

і хвиля дніпровська б"є...

Re: свой пятак

[gloria-ma.livejournal.com]

А поки живеш не маєш можливості за цим сумувати:)
А від'їдеш..:((Я Булгакова дуже добре розумію.