Гімн приїжджих
Tuesday, 29 June 2010 10:40 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiПочув, що київська влада збирається ощасливити нас кодексом киянина, котрий між іншим міститиме і неформальний гімн Києва: пісню на вірші Дмитра Луценка "Києве мій". Ну що ж, пісня приємна, мелодійна, легко запам"ятовується, але... Але є в ній такий рядок:
"Дорогими для мене стали схили Дніпра"...
Поет, до речі народився у селі Березова Рудка на території сучасної Полтавської області.
Отож! Стали! Стали - означає, що колись не були. Отже, ця пісня приїжджого. В цьому нічого поганого, бо без підживлення свіжою кров"ю місто існувати не може, тільки є один нюанс: міська культура має бути достаньо потужною, щоб місто перетравлювало хвилі приїжджих, а не навпаки.
Ще одна знакова для Києва пісня на вірші Андрія Малишка "Знову цвітуть каштани" (Київський вальс), то, взагалі, найвищий прояв совєцького еросу: там і ночі солов"їні, і молодість мила, і сади, і хвиля дніпровська, і ти прийдеш сюди, і нам би ще зустрітися і т.д. Так і бачиш дівчину, що не встигла на останній автобус, і хлопця, що вже має прописку в гуртожитку (або навпаки). І ось вони йдуть нічним Києвом, дніпровськими берегами, і як наближаються до садів-кущів, то рученька вже сповзає на талію і нижче і т.д. Хай буде гімном столиці?
Якщо пройтися по текстах інших пісень про Київ з сайту www.pisni.org.ua, то побачимо, що практично всі автори також не є киянами, крім двох, про котрих скромно не вказується місце народження, і кількох народних пісень або невідомого авторства. Абсолютна більшість, крім того, що приїжджі, є ще вихідцями з сел. Це має вплив на їхні вірші: в них дуже багато уваги приділяється природі, від квіточок, дерев до круч та хвиль. Саме місто проявляє себе тільки вогнями ліхтарів уночі.
http://www.pisni.org.ua/search.php?phrase=%CA%E8%BA%E2%E5+%EC%B3%E9&obj=s
Київ - не галявинка у лісі на березі річки Вонючки, а щось більш менш схоже на місто у Матвійчука. І він, здається, киянин.
Знов таки, нічого поганого у тому, що більшість киян старшого віку мають походження з села. Погано, що в Києві майже не чути урбаністичної культури. Сільська культура вона ж неоднозначна: якщо люблю кручі та схили, дерева та квіточки, то завтра повирубаю дерева, побудую хату, посаджу дерева, котрі потрібні мені, квіточки, і милуватимусь краєвидом, поки сусід не прийде поряд повирубати дерева, побудувати хату, посадити сад, город, квіточки... Підпорядкованості приїжджих селян та різних скоробагатьків міській культурі, можна досягти тільки, якщо місто має свою органічну, автентичну, міцну культуру. Отже, гімн Києва ще не написаний. Доведеться трохи почекати, поки дозріють і автори, і аудиторія.
"Дорогими для мене стали схили Дніпра"...
Поет, до речі народився у селі Березова Рудка на території сучасної Полтавської області.
Отож! Стали! Стали - означає, що колись не були. Отже, ця пісня приїжджого. В цьому нічого поганого, бо без підживлення свіжою кров"ю місто існувати не може, тільки є один нюанс: міська культура має бути достаньо потужною, щоб місто перетравлювало хвилі приїжджих, а не навпаки.
Ще одна знакова для Києва пісня на вірші Андрія Малишка "Знову цвітуть каштани" (Київський вальс), то, взагалі, найвищий прояв совєцького еросу: там і ночі солов"їні, і молодість мила, і сади, і хвиля дніпровська, і ти прийдеш сюди, і нам би ще зустрітися і т.д. Так і бачиш дівчину, що не встигла на останній автобус, і хлопця, що вже має прописку в гуртожитку (або навпаки). І ось вони йдуть нічним Києвом, дніпровськими берегами, і як наближаються до садів-кущів, то рученька вже сповзає на талію і нижче і т.д. Хай буде гімном столиці?
Якщо пройтися по текстах інших пісень про Київ з сайту www.pisni.org.ua, то побачимо, що практично всі автори також не є киянами, крім двох, про котрих скромно не вказується місце народження, і кількох народних пісень або невідомого авторства. Абсолютна більшість, крім того, що приїжджі, є ще вихідцями з сел. Це має вплив на їхні вірші: в них дуже багато уваги приділяється природі, від квіточок, дерев до круч та хвиль. Саме місто проявляє себе тільки вогнями ліхтарів уночі.
http://www.pisni.org.ua/search.php?phrase=%CA%E8%BA%E2%E5+%EC%B3%E9&obj=s
Київ - не галявинка у лісі на березі річки Вонючки, а щось більш менш схоже на місто у Матвійчука. І він, здається, киянин.
Знов таки, нічого поганого у тому, що більшість киян старшого віку мають походження з села. Погано, що в Києві майже не чути урбаністичної культури. Сільська культура вона ж неоднозначна: якщо люблю кручі та схили, дерева та квіточки, то завтра повирубаю дерева, побудую хату, посаджу дерева, котрі потрібні мені, квіточки, і милуватимусь краєвидом, поки сусід не прийде поряд повирубати дерева, побудувати хату, посадити сад, город, квіточки... Підпорядкованості приїжджих селян та різних скоробагатьків міській культурі, можна досягти тільки, якщо місто має свою органічну, автентичну, міцну культуру. Отже, гімн Києва ще не написаний. Доведеться трохи почекати, поки дозріють і автори, і аудиторія.
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Tuesday, 29 June 2010 08:11 pm (UTC)На щастя цей гімн не є формальним гімном, бо я сумніваюся, щоб комусь була б дорога пісня, котру виконували б під візити брюхатих дядьків у строях та краватках і під котри всі повинні були б стояти струнко.
А недолік його головний у тому, що він правдивий для будь-якого міста, що стоїть на Дніпрі чи навіть просто будь-якій річці.
Мені близька пісня "Ну что тєбє сказать про Сахалін", бо я також жбурляв свого часу камінці, хоча й не у "дальокому проліві Лаперуза", але не в менш романтичних і віддалених місцях, але це ажніяк не робить цю пісню гімном СРСР, Далекої півночі чи Далекого сходу чи навіть Сахаліну.
no subject
Date: Tuesday, 29 June 2010 10:12 pm (UTC)Дивлячись з чим напряму асоціювати. Якщо тільки з дядьками - то безумовно.
А якщо з чимось іншим - дитинством, літом, рідним містом, коханням, зорею на дніпровських схилах (таких та не таких, як всюди), білими пароплавчиками по Дніпру, київськими двориками - можливістю в центрі опинитися, як на тихому острові, подільським колоритом (якого вже немає), бузком квітучим і неповторними золотими банями київських церков - то дорога.
І теж вірно:). І я згідна (не пам'ятаю де саме це було тут чи в іншому ЖЖ), що пісні про Київ вони теж таки зріз епохи - свідомого пониження України до селючної республіки, а Київ - селючної столиці. І це є. Але й інше теж:).
Я не знаю пісню про Сахалін - не можу порівняти. Хоча, якщо жителям Сахаліна вона з якихось сентиментальних причин дорога - то може й робить?
Власне, оперуючи вашим методом, можна будь-який справжній гімн, замінивши пару слів, видати за будь-чий. Наприклад,
"Ще не вмерли Камеруна ні слава, ні воля!
Ще нам браття-камерунці усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженькі, як роса на сонці...
А в деяких гімнах взагалі нічого міняти, наприклад, "Марсельєзу" до кого завгодно можна приткнути...
no subject
Date: Wednesday, 30 June 2010 05:04 am (UTC)В "Києве мій" жодним словом не знадуються бані церков, пароплавчики, двори. Там тільки природа, а з урбаністичного краєвиду - вогні.
Якщо Ви не знаєте пісню про Сахалін, це означає, що в Вас нема вірусу совєцького експансіонізму, з чим Вас вітаю! )))
Ось вона, ця пісня:
http://www.sovmusic.ru/download.php?fname=sakhalin
А чому мені резонує, трошки тут (це мій допис, але перенесений з іншого ресурсу і під іншим ніком):
http://barcaroly.livejournal.com/tag/%D0%91%D0%B0%D1%80%D0%BA%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%BB%D0%B8
і тут:
http://kerbasi.livejournal.com/13337.html
no subject
Date: Thursday, 1 July 2010 10:09 pm (UTC)Все тепер знаю:). Вірус від цього не з"явиться? *боюся*:)
Я зрозуміла, що Вам муляє. До речі, цю рецензію я, напевно, читала раніше, бо думка про "Україну - морську державу" і свідоме (чи несвідоме - допускаю, знов таки в силу вибудовування іміджу селючності України-українців, а селюки по морях-окіянах не плавають. чи треба сказати "ходять"?) відсторонення України від моря в радянський час запам"яталася - тому що здалася мені надзвичайно слушною.
як давньоєгипетською буде "компьютер"?
Date: Friday, 2 July 2010 04:46 am (UTC)Взагалі, з цим вірусом, оскільки українська свідомість не дає належного виходу його лихоманці, захворілим залишається лише або наступати на горло власній пісні, або ностальгувати за імперською державою.
Будь-яке державництво повинно мати мілітарний, героїчний, амбітний дух. Брак такого духу приводить до того, що "Украіна, друг Джордж, і нє государство вовсє" (с).
Києву не треба ставати портом 5 морів як Москва, але свої два моря він повинен опанувати.
PS: в російській мові дійсно "плаваєт толька параша в гальюнє, а корабль - ходіт", та й різниці між "кораблем" і "судном" освічена людина повинна ретельно дотримуватись. Як в українській, я не знаю, бо тут нема такого дискурсу. Це питання має такий самий сенс, як запитати, як давньоєгипетською мовою буде компьютер. Проте за роки життя у Києві я навчився відрізняти кукурудзозбиральний комбайн від зернозбирального :) Найсильніші технічні виставки - аграрні.