Феномен виховального технофобства

[kerbasi]

В книжці Антона Санченка  barcaroly  «Нариси бурси» є історія, як курсанти розбираються з потужною посудомийною машиною. Конфлікт відбувається по лінії механізація праці проти ручної праці. Виявляється, що вивести з ладу машину намагалася стара працівниця кухні, щоб довести свою значимість і необхідність свого робочого місця. Зі свого життєвого досвіду можу засвідчити, що якщо все дійсно так відбувалося в херсонській «Тюльці», то це дуже-дуже просунуте училище. У війську я побував у кількох військових частинах і жодного разу не бачив, щоб десь посудомийна або картоплеочисна машина використовувались. Скрізь вони були виведені з ладу начальниками їдалень, прапорщиками з мовчазної згоди командного составу, бо що то за солдат, котрий не чистить картоплі та не миє тарілки руками. Яка машина [censored]!

Вже у цивільному житті мені довелося зустріти жінку, цілком цивільну, родом з села, з чоловіком, котрий жодним чином не був пов'язаний з міліарними сферами, котра звісно мала вдома пральну машину, щоб «як у людей», але ніколи не використовувала сама і не дозволяла використовувати доньці, бо порядна господарка сама себе не поважатиме, якщо буде прати руками. До речі, ця дама працювала у галузі освіти.

Якщо якось розібратись в цих дивних технофобських інтенціях нашого простонароддя, тоді, можливо, вдасться знайти  й способи модернізувати нашу багатостраждальну країну.

Comments

[o-teren.livejournal.com]

Здається причини такої поведінки досить різні: від цілком раціональних міркувань згаданих "луддитів" (в нашому випадку це здається якийсь покруч місцевої "промислової революції" з "наздоганяючою цивілізації") або задовбування солдатів, щоб всяка дурня в голову не лізла, до якихось цілком іраціональних речей. Здається і у Толстого було про це ж: "Чем долее Левин косил, тем чаще и чаще он чувствовал минуты забытья, при котором уже не руки махали косой, а сама коса двигала за собой все сознающее себя, полное жизни тело, и, как бы по волшебству, без мысли о ней, работа правильная и отчетливая делалась сама собой. Это были самые блаженные минуты." Це така форма медитації, чи що.
Ну і далі: "В сущности, в чем состояла борьба? Он стоял за каждый свой грош ... а они только стояли за то, чтобы работать спокойно и приятно, то есть так, как они привыкли. В его интересах было то, чтобы каждый работник сработал как можно больше, притом чтобы не забывался, чтобы старался не сломать веялки, конных граблей, молотилки, чтоб он обдумывал то, что он делает; работнику же хотелось работать как можно приятнее, с отдыхом, и главное - беззаботно и забывшись, не размышляя."
Це ж безперервне щастя практично - не думати. :)
ПС. Здається ви Толстого недолюблюєте, але от щось саме він згадався. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Якби в Росії письменник не був більше, ніж письменник, Толстому та іже з ним можна було майже все пробачити. А оскільки для русскіх та русофіліх художня література це і доктрина, і бойовий устав, і кримінальний кодекс, то незгідному остається або валити кудись подалі або збирати дрова на велике багаття.

Про "бесперервне щастя":
http://kerbasi.livejournal.com/37543.html

[o-teren.livejournal.com]

Не читав раніше про "безперервне щастя". Дійсно, це воно. :)