Pro nihilo

Українська кухня, її традиції беруть початок у важкій праці в полі чи на шахті. М"ясо, картопля, хліб, вареники, як про сало не згадати. Всі ці речі висококалорійні - не будеш їсти - звідки сила для важкої праці. Традиція гарно поїсти залишилась, а важка фізична праця відійшла в минуле, в основному. Якщо тицяти пальцем на Штати, де є багато жирних тілес ( замічу, в основному серед чорного і мексиканського населення, що харчується з пакетів і консерв), то в Україні не дуже райдужна ситуація. Українці через надмірне вживання мучного виглядають далеко не краще - напухлі фізіономії, в чоловіків на сірого чи землянистого кольорі обличь глибока печаль скаліченої печінки, великі животи над приспущеними штанами. Тобто наша традиційна кухня нас тихенько, але впевнено калічить. А традиції сісти на велосипед і кудись чкурнути на цілий день, зробити вилазку на природу без шашлика і горілочки - ще нема. Тут вже пора в дзвони бити - нація робиться хворою. Але нікому то не цікаво.