Pro nihilo

Подобається!
)

From:

Майже бардівська пісня, так? А російські мене чомусь не чіпають. Мабуть, тому що багато чого між рядків читаю. А греків не настільки знаю.

From:

==Майже бардівська пісня, так? А російські мене чомусь не чіпають=
так!

може сподіваємося що то справжня романтика - без пересолодженого пафосу.
а якби заглянули за завісу - то поставили б в один ряд з "мілая моя, солнишко лєєсноє".

From:

У даному випадку романтика справжня. Навіть соратники Кавадіаса по компартії дорікали йому, що він занадто романтизує моряків замість того, щоб висвітлювати капіталістичну експлуатацію.

Мабуть, достовірності Кавадіасу додає те, що він писав про те, що пережив сам. А совєцькі барди - це інтелігенти-ботани, котрі у абсолютній своїй більшості пороху не нюхали.

From:

нюхали)
у стройотрядах)

From:

а ще, щоб оспівати - треба впєчатлиться.
роботягу рідко коли впечатляє його робота, а от поета-романтика..
)

From:

А мені подобається бардівська пісня. Хоча, ті, хто мені подобається, у більшості своїй, не з есесесерії. НМД коли людина хоче поділитися з кимось близьким та рідним своїми життєвими досвідами, без прикрас, бо їй це важливо, або, у самотності своїй, говорить як до себе, чи має талант, який перетворює більш тривіальне у мистецтво та красу, виходять пісні, як оця.

Коли хтось починає претендувати на роль інтелектуала, пастиря та починає само-прихильничати, само-обожнюватись, роздуватися від власної значущості, приймаючи героїчну позу та втягати кендюх навіть у душі, на випадок, якщо його відстежать папараці :-), або лестить владі, не важливо, критикуючи її чи оспівуючи, ось тут вже і мене відвертає.

From:

Я під бардами маю на увазі виключно совєцьких.
До теми:
http://behemotyk.livejournal.com/

From:

Почитала. Мені здається, що все це відбувається тому, що інтелігенція то люди, роботою яких є доносити до решти надбання культури та тонкощі ідеології. Навіть на підсвідомому рівні. Найманці держави. Посередники між ідеологами, митцями та рештою піплу. Інтелектуали ж, то є люди виробники культурного та інтелектуального продукту. Тому що у совку професіонали були дуже добрі (це ті, які навчалися з повагою до себе), та дуже погані, більшість, тому серед інтелігенції було стільки мілкоти. Плюс жахливі побутові умови, про які всі ново совки вже не знають чи позабували. Якщо чесно, вже не пам’ятаю, чим скінчився та дискусія про те, чи може слюсар бути інтелігентом. Здається, декілька молодіжних видань цим переймалося, я щось читала у «Студенческом мередиане» в минулому житті, та згадую персонаж Гоши (здається) з «Москва слезам не верит». То був робітник-філософ з мачистським ухилом, бо москаль. Ні? :-)

Я вчора, замість того щоб спати, у думках робила собі вперше у житті список бардів, які сприйняли моєму вихованню і нарахувала цілу купу, зовсім для себе несподівано. Теж мала на увазі виконувачів власних пісень, нехай навіть з іншими музиками. Для мене дуже поважні та цікаві люди.

From:

Тут:
http://kerbasi.livejournal.com/69860.html
детально на цю тему. У мене не стільки до самих бардів претензії (Висоцький, Кім,Галич, Окуджава, Візбор), скільки до середовища, котре їх обожнювало.

From:

Мені все це таке далеке, все це так давно було, що навіть обговорювати вже не бачу сенсу. Просто я мала на увазі бардів взагалі. Не радянських. Тому і говоримо про різні речі. Крім того, окрім Висоцького, до якого я повністю байдужа, хоча, звичайно, бачу його величезний талант, є ще інші, які розширюють мій світ та говорять речі, яких ніхто більш не говорить. Тому, кожний з нас про своє. Вважаю що цією такою людською грецькою піснею підтверджуються мої думки.

Що є в піснях взагалі? Музика та слова. Вони йдуть не тільки до голови, а й до серця, визивають емоції, асоціації, спогади. Деколи їдеш у маршрутці, а там радіо таке виспівує! Ну щось дуже особисте та інтимне. А всі сидять мовчки, слухають, та як так і треба. Якби хтось таке вголос просто говорив, більшість би зацікавилась, але вважала б занадто відвертим. Я сиділа та думала: кожний грає свою роль соціальної істоти, їдуть на роботу та по справам, вчитися, а радіо всіх налаштовує на певний лад так підсвідомо, та співає щось невимовне, погано логікою артикульоване, але таке важливе для всіх. Але барди вони також промовляють до розуму. Бо почуттями живуть всі тваринки, але мені подобаються люди мислячі.

From:

Я завжди був схильний до організації свого мікрокосму власноруч. Тому совєцьке від мене далеко, атім грецьке - близьке. Просто совєцьке гвалтовно вторгалося до мого життя, тому в мене дещо може багато пафосу з обстоювання кордонів свого мікрокосму.

Мені запам"яталася твоя фраза в подібній дискусії на НП: "я в парсеках світового шляху від радянської людини"... :-) Я її запозичив.

From:

Цікаво, хто це сказав? Звучить досить знайомо... )

Я також ось чого не розумію. Чому ті, хто живуть в Україні починають так ідентифікуватися з якоюсь досить несподіваною культурою? Англійцями там, греками, французами, тощо? Тобто, нічого поганого в тому не бачу, але було б ясно, коли б хто спілкувався весь час з тими націями, чи жив біля них, чи працював дуже близько. Мабуть, щось таке колись сталося. Але для мене це незбагнений феномен поки. Це що - захистна реакція? Тим не менш, впевнена, що у будь якої нації є чому повчитися, іноді буває дуже користно подивитися на світ чужими очима, якщо, звичайно, та нація не намагається нас проковтнути та перетравити.

From:

Вибач, перечитала уважніше (мені прочиталось "чиясь", мабуть, вже втомилась). Так то Я сказала?! Вже не пам"ятаю. Очевидно, дівоча пам"ять переростає в старчий маразм. Отакої! Справді, щось пригадую. Отак станеш цитованою, ляпаючи язиком що на розум прийде. )))) Схоже на ту синю банькасту рибку, яка казала: "Я б бажала розуміти мову китів!" у Finding Nemo. Забула також (вже не дивно), як там її звали. Доріс? О, я тут придумую, яких би мені аватарчиків наліпити, то будуть з мультяшок! А то всі дівчата тут такі екзотичні, я буду краще якоюсь мавпою, совою, рибою з витрічиними очицями!

From:

Все просто в моєму випадку. В нашій родині ніякої культури, крім совєцької не було. Ані української, ані русскої. А я відчував штучність і неповноцінність цієї культури. Отже, створював власну. Фрагментам української також в мене було місце, але цілісної ніде було узяти. Миколаївське обласне радіо щодня транслювало хори якихось бабусь з сел. Це я тепер здогадуюся, що це були залишки багатоголосся, що тепер ці бабусі на цвинтарі, а в селах попсня та блатняк, а бабусі були останніми носійками прадавніх співів. Але в 12 років все ж таки хочеться іншого музичного наповнення. А грецьке радіо віщало годин 18 на добу і було його чути на КХ-діапазоні не гірше за "Маяк". Ось і все пояснення.

From:

Дякую! Це гарне пояснення. І вважаю чудовим знати грецькі пісні. Для мене - це зовсім новий світ, і тому, дуже цікаво.

From:

У мене не стільки до самих бардів претензії (Висоцький ...)

Висоцький ніколи не вважав себе бардом, навіть окремо це заперечував.

From:

Мабуть він мав підстави дистанціюватися від тодішніх бардів. Натомість я не вбачаю підстав вирізняти його з їхнього цеху.

From:

Тобто для вас він "найкращий бард"?

From:

Я не згадую бардів щомісяця, зокрема й Висоцького, тому не вважаю, що маю право оцінювати, хто з них кращий. Свого часу він був явищем. зміг створити суспільний резонанс, і при тому не бути репресованим. Це робіть його відмінним від інших.

From:

"Свого часу він був явищем. зміг створити суспільний резонанс, і при тому не бути репресованим"

Власне барди як і література, що традиційно виконувала цю функцію, виступали як замінних суспільно-політично життю, неможливому у нормальні формі за тоталітаризму. Тому мені якось дивно читати про незадоволення результатами їхньої діяльності на масах. За тоталітаризму цьому ж немає альтернативи.

From:

Мені на особистому рівні була інтелігентщина чужа.
Я молодший за тих, на кого приходився пик моди на Висоцького. Він помер, коли мені було 12 років. В мене була інша естетика.
А які там альтернативи могли бути - то зовсім інше питання. Історію не переграєш.
Про Висоцького я висловлювався, відтоді моя думка не змінилася:
http://kerbasi.livejournal.com/69860.html

From:

"А які там альтернативи могли бути - то зовсім інше питання"

Хм, які ж? Може у тебе вже був допис? :-)

П.С. Дивовижно - ну не можу я людині з сивою бородою і волосся казати "ти" без явного пригадування, що ми про це домовилися, навіть якщо це людина на юзерпиці :-)

From:

Ти ж у житті напевно також не дуже схожий на свою юзерпику, ні?)))

За совка форми громадської діяльності (не враховуємо дисидентську) були непрямі та часто символічні.

Можна було спробувати оживити мертві совітські структури. У нашому місті ентузіасти під підкриттям комсомольських оперзагонів щемили наркоту та колег діючого президента, наприклад.

Можна було збиратися подвір'ям та чогось вимагати від влади, пов'язаного з благоустроєм району або наглядом за проблемними дітьми тощо.

Обидві названі форми десь виходили, десь - ні. Залежало від ступеню мохатості (рос.: замшелость:-)) місцевої влади.

Практикувалися ескапістські форми. Поїхати на комсомоські будови, наприклад. І гроші зароблялися, і справа вважалася корисною, і себе випробували. А інтелігентський варіант - це туризм, політичні анекдоти на природі, тіпа, там стукачів немає, Висоцький на касетнику. От останню публіку я з повною взаємність не любив, а нараз і всю їхню естетику. Барди - це була на 90% їхня естетика.

From:

"Ти ж у житті напевно також не дуже схожий на свою юзерпику, ні?)))"

Це ж не я, це мій мозок :-)

"Можна було спробувати оживити мертві совітські структури
Можна було збиратися подвір'ям та чогось вимагати від влади
Стройотряди"

Щось негусто :-)

"А інтелігентський варіант - це туризм"

Хм, моєму батькові якось ні щеміння шпани у Макіївці де він навчався, ні служба у ГДР ні стройотряди ні туризмові ні якомусь там слуханні Висоцького не заважали :-) Мені здається ви якось дуже вже поляризуєте. Чи це підкріплено просто серйозною статистикою особистих спостережень?

From:

У кожного свій досвід совкового життя. Що було прийнятно для твого батька. могло бути отруйним для мене. Не забувай про особистісний чинник. Може, навколо твого батька у турпоходи дійсно ходили кращі люди та В. співали. А навколо мене - здебільшого мрійники та балакуни. Проте мені є мордобоєм пощастило: не бандюки навколо були, а підпільні філосоофи та Робін Гуди.

From: