Де в Україні багатіють, і що з цим робити
Wednesday, 22 December 2010 12:09 pmKyiv Post від 17 грудня оприлюднив список 50 найзаможніших ділових людей України. Нічого несподіваного в ньому нема – знайомі обличчя та імена. Я не полінувався порахувати їх по виду діяльності. Я брав основний вид, ясно, що вони не тримають всі яйця в одному кошику, але є ж таки бізнес, з котрий їм найближчий, на який налаштована їхня свідомість.
Треба зазначити, що й тут несподіванок не виявилось. З півсотні бізнесменів шістнадцять (32%) займаються металургією, а дехто з них на додаток ще й хімією та нафтохімією. Майже всі – у чорній металургії, але є два-три, хто ще й у кольоровій та у сплавах.
Аграрним бізнесом та первинною переробкою сировини займаються десятеро (20%).
Отже, 52 відсотки українських найзаможніших бізнесменів експлуатують природні та людські ресурси України, щоб отримувати зиск з виробництв з мінімальною доданою вартістю.
Ще тринадцять обрали собі заняття, щоб навіть і найпримітивнішого нічого не виробляти: банківські послуги, торгівля, нерухомість. Названі вище 52 відсотки також цим займаються, але не як основним бізнесом.
В результаті маємо 78 відсотків величезніших капіталів - у примітивному виробництві або також у не дуже наукоємних послугах.
Ще семеро займаються більш-менш реальними речами, але також не на висоті. Подивіться самі:
Фармацевтична промисловість – 2
Молочна промисловість – 2
Алкогольна та пивна – 3
Взагалі, немає якогось чіткого визначення, що є «хай-тек», як і немає згоди серед економістів та теоретиків управління стосовно того, які галузі відносити до сфери «хай-тек», а які ні. Втім, є один простий критерій: частка витрат на науково-дослідницькі роботи має складати суттєву величину, що перевищує частки інших витрат. У фармацевтичній галузі частка науки сягає 80-90% витрат, але це не стосується виробництв примітивних ліків та ліків-«генериків». Отже, через ці причини я ставлю українських фармацевтичних олігархів в один ряд з виробниками пива, спирту та молока.
Tепер ми наближаємося до найцікавішого у списку. Принаймні, для мене найцікавішого. Четверо багатіїв вкладають гроші в машинобудування. З них двоє – типові червоні директори, що, звісно, є вірними Пapтії Регioнів та особисто Янукoвича. Ще двоє дещо іншого формату, один – донедавна підтримував Тимoшeнко, другий – Ющeнка. От якби ці четверо з сукупним капіталом в один мільярд шістсот п’ять мільйонів доларів США усвідомили свого часу свої інтереси саме як машинобудівних капіталістів та створили б свою партію, то ми б і мали б партію, котра реалістично могла зібрати б голоси технарського середнього класу, відстоювати права промисловців, і при тому не змішувати це все з совоностальгією та руськім шовінізмом. Але так не сталося і не може статися, бо ці люди є такими, якими є.
І наостанку повторю ще раз свою давню тезу. Вищенаведені 52 відсотки бізнесменів складають ресурсне прокляття України. Ці так звані виробництва з технологією «бери побільше, кидай подалі» тягнуть нас назад до економічної структуру промислових країн 18-19-го сторіччя. Тепер їм належить вся повнота влади в країні, чого ніколи не було за часів Kpaвчука, Kучми та Ющeнка. Будь-який альтернативний розвиток України повинен передбачати повну відмову від пріоритетності галузей, що складають наше ресурсне прокляття. Металургія, хімія, нафтохімія мають бути не тільки позбавлені податкових та інших пільг, а навпаки платити більше, до того ж до них має бути впроваджений механізм обмеження рентабельності. Це трохи меншою мірою стосується сільського господарства, принаймні, його не варто дотискати до повного демонтажу, але це окрема тема. А названі галузі, де працюють капітали 32% олігархів, у далекій перспективі повинні зникнути з економічної мапи України.
Ось звідси й виходить лакмусовий папірець для економічних програм. Якщо програма називає металургію, хімію та решту сировинних та полуфабрикатних виробництв пріоритетними – це означає, що це програма вестиме на століття назад. Звідси й політика з такою програмою можна сміливо освистувати.
no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 11:25 am (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 11:44 am (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 11:46 am (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 12:07 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 03:30 pm (UTC)Названі галузі не повинні "щезати з економічної мапи України". Як, попри шахрайську пропаганду про інше, не зникли вони з економічних мап США, Франції чи Німеччини.
Базові галузі є фундаментом будь якої незалежності. Подобається це будь кому чи ні, значення не має, бо це залізобетонний та однозначний факт об'єктивної дійсності.
Інша справа, що вони конче потребують корінного реформування, яке неможливе доки вони знаходяться в тих руках в яких знаходяться.
За різновиди ресурсних проклять...
Date: Wednesday, 22 December 2010 03:52 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 04:23 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 04:31 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 04:35 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 04:35 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 05:23 pm (UTC)Це кажу з особистого досвіду, бо лівою ногою з ними можна сказати пов'язаний саме на системах контролю.
Згоден, не все добре, але решта металургійних виробництв - просто жах.
no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 06:40 pm (UTC)Я це перед усім маю на увазі.
no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 06:48 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 07:53 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 07:58 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 08:40 pm (UTC)Мій досвід у машинобудуванні свідчить, що "титульні" підприємства гинуть, а щось більш-менш пристойне виробляється вже на тому, що постає наруїнах. Винятків дуже небагато. Два належать олігархам-машинобудівникам. Це великі виробники (ОЕМ) навіть за західними стандартами. Є ще кілька (менше десятка) значно менших, і ще кілька десятків, що працюють не рітмічно, а від заказу до заказу, т.е. фактично є не заводами, а великими майстернями. От останні один за одним і вмирають. Звісно, можна багато слів наговорити про можливі засоби змінити ситуацію, реформи, але для реформ потрібні люди з відповідною ментальністю і кваліфікацією, здатністю реформи сприйняти. Це модно тепер називати політичною волею. Ось цього немає і не передбачається. А без цього фізичне усунення еліти виведе нагору чергових кравчуко-ющенок. З іншого боку практика свідчить, що коли підприємство остаточно вмирає, частина персоналу нарешті ваідривається від теплої заводської труби та тещиної пенсії і починає щось робити. Хтось на барахолках, хтось за фахом. Он Харків - приклад такого міста: промисловість "титульна" майже сконала, а персонал - або на Барабашова, або в технічних фірмах, в котрих замовники переважно не у Харкові.
Одним словом, здається, українська промисловість це система, котру в принципі не можливо реформувати.
no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 08:41 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 22 December 2010 11:39 pm (UTC)Недавно був в одному дорогому машазині в Чікаго і побачив жакет бренду Boss Orange, коштує 550 доларів. Яким було моє здивування, коли побачив напис Made in Ukraine! А коло цього жакету були інші куртки цього ж бренду, але зроблені в Китаю, Тайланді, В'єтнамі. Тут я зрозумів, що треба позбуватися міфу, що Україна якимось боком космічна держава. Бананова республіка, що торнує чавунними чушками...
no subject
Date: Thursday, 23 December 2010 03:29 am (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 December 2010 06:12 am (UTC)Є й протилежно спрямована тенденція переносити виробництво за кордон. Ми вже це з Вами обговорювали. Проблема у тому, що всі ці тенденції стихійні: один почав - всі побігли. Ніхто не досліджує, не аналізує, не адаптує державну політику під ці процеси так, щоб від них була максимальна користь суспільству. Саме суспільству, а не тільки державі. Бо держава свою користь розуміє тільки як фіскальне здирництво.
no subject
Date: Thursday, 23 December 2010 08:13 am (UTC)no subject
Date: Thursday, 23 December 2010 08:25 am (UTC)Так, але не зовсім. Було чотири на весь Мінчермет заводи, що виготовляли спеціальні марки сталі та специфічні види прокату. З них в Україні таким був лише один - запорізька "Дніпроспецсталь".
"Електросталь", "Сібелектросталь" - це Росія. Бекабадський комбінат - це Узбекістан.
"Днепроспецсталь" з них найстаріший та найбільш потребуючий реконструкції ще на момент розпаду СРСР. Як, власне, й вся так звана "Металургійна база Південь", залишки якої й складають зараз металургійну галузь України.
Реформування - це досить широке поняття. Знос та розбудова нового - це теж, власне, його різновид. :)
no subject
Date: Monday, 27 December 2010 12:07 am (UTC)Вже бля не знаю куди воно йде. За Проффесора за якийсь неповний рік стільки бидляки спливло нагору...
no subject
Date: Monday, 27 December 2010 07:02 am (UTC)"Дуже не раджу підтримувати ПР. Ця партія – не партія олігархів. Це партія слобідок"...
На відміну від інших політиків в теперешньої влади є чітко окреслений соціальний клас, на котрий вона спирається. Тому джерелом цієї влади дійсно є народ, вона - "для людей", і це надовго.
no subject
Date: Monday, 27 December 2010 09:43 am (UTC)Наша школа зовсім з катушок зірвалася. Усі найгірші якості вчителів - що раніше якось чимось стримувалося - зараз поперли Ніагарою... :(
Гарячої підтримки Саакашвілі та інших думок пост.
Date: Monday, 27 December 2010 10:38 am (UTC)no subject
Date: Friday, 31 December 2010 06:16 pm (UTC)no subject
Date: Friday, 31 December 2010 06:53 pm (UTC)"Ресурсне прокляття" не мій термін. Див. тут:
http://en.wikipedia.org/wiki/Resource_curse
Там є і "по-всємпанятнаму", тільки посилання кілометрове, тому я сюди його не копіюю.
Олігархи сунуть гроші туди, кули їм запалює "зелене світло" контрольована ними ж держава. Економіка України така ж викривлена, як була совєцька, тільки не у напрямку соціального перерозподілу.
З Новим роком!
no subject
Date: Friday, 31 December 2010 08:45 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 6 January 2011 12:48 pm (UTC)no subject
Date: Sunday, 9 January 2011 03:56 pm (UTC)Крім прикладів постсовєцьких бізнесів в Китає, є ще й приклади транснаціонального бізнесу, котрому вдається наймати кваліфікований персонал. Китай - великий, у рамки стереотипів встромляється погано. До того ж іноземні робочі не обов"язково мають бути вихідцями з КНР.