Їдь до нас, Аль-Барадаі!

[kerbasi]

Років вісім тому прогулювалися ми з колегою  вулицями вечірнього Відня після виснажливого тижня корпоративних нарад. Центр міста був весь заповнений людьми, бо відбувався якийсь великий вуличний концерт, так само як у нас шоу на Майдану Незалежності у Києві. Раптом я звернув увагу на двох поважних чоловіків, вбраних у строї. Чоловіки крокували собі повільно вулицею серед натовпу і розмовляли арабською мовою.  Мені здалося, що одного з них я десь бачив, але це не виглядало ймовірним. Згодом якось я побачив дуже схожого чоловіка по телебаченню. То був директор МАГАТЕ Мухаммад Аль-Барадеі. Він це був на вулиці Відня, чи хтось схожий, я не можу стверджувати, але він міг там бути, бо штаб-квартира МАГАТЕ знаходиться у Відні.

Мухаммад Аль-Барадаі народився у Каїрі, столиці Єгипту. Він навчався в на батьківщині, а згодом у Швейцарії та США, працював на держслужбі, згодом у структурах ООН, торкався академічною кар’єри, поки зрештою не став всесвітньо відомим головою міжнародної впливової агенції з атомної енергетики. Ну а тепер він засвітився як ключова фігура протестів у Єгипті.

Взагалі, українським політологам варто придивлятися до арабського світу. Там є чимало повчального для України і українців. В більшості країн ще півстоліття тому люди жили у відносній рівності у злиднях, в більшості країн казкові статки були зароблені переважно  випадковими людьми з сировинної або туристичної індустрії, тобто з природи, а не з роботи головою чи бодай грошима, відносно недавно на пам’яті старших генерацій . Скрізь в арабських країнах співіснують маси з архаїчною свідомістю і досить сучасний середній клас, освічена інтелігенція. Скрізь процвітає корупція, непотизм, протекції. Скрізь чимала частина населення сповідує погляди, що є мішаниною общинної релігійності та соціалістичних течій Заходу 19-20 століть.  Всі арабські суспільства нелегко адаптуються до сучасного глобалізованого світу, як відповідь на страх перед відкритим світом та невпевненість у собі – радикальний ісламізм. Будучи у минулому поділеними колоніальними імперіями, люди з арабських суспільств отримали можливості розвитку в межах тих імперій: освіта, технічні, культурні запозичення, що бодай якось скомпенсувало втрати від небажаних іноземних правителів.

В Україні маємо дещо подібне, але часто у зменшеному чи навіть карикатурному вигляді. Якщо радикальні ісламісти ховаються за досить глибоко обґрунтованим зі священних писань світоглядом, то наші радикали через кожне речення прохоплюються, що чи не найбільше їх лякає в глобалізації, що їм жінки давати перестануть, бо іноземці привабливіші. Поки тут мудрагелики навіть з академічними титулами вирішують, чи не був Ісус українцем, чи старіша українська мова тільки за санскрит, чи також старіша й за шумерську, араби дійсно мають велику історію світового значення і можуть похизуватися чималим культурним впливом на західний світ.  І головне – араби за кордоном це далеко не тільки різна новорозбагатіла шелупонь, торгаші та різноробочі, а й чимало середнього та вищого менеджменту у західних корпораціях. У великій корпорації, у котрій я працюю, українці на великих посадах трапляються, але вони навіть не знають, з якого міста приїхала до Америки їх прабабка, втім, кілька високих посад обіймають вихідці з арабських країн. Ну й жоден українець ніколи не виростав так високо і не мав такої міжнародної репутації, як герой цього допису. Отже, є багато над чим поміркувати українцям над цими паралелями, і припинити розкидатися кпинами про «чорних», «муслімів» та іншими «гондурасами» та «нігеріями», бо, боюся, порівняння у більшості випадків буде не на користь українців.

У Єгипті ще далеко до визначеності, але той факт, що протести очолила така Людина, дає надію на те, що Єгипет ще здивує світ. Позитивно здивує. І знов таки – паралель з Україною. Наші протести 2004-го висунули людинку – квінтесенцію містечкової обмеженості, і результати ми тепер розгрібатимемо либонь дуже довго… Події у Єгипті нам дають натяк, коли в нас з’являться лідери, альтернативні теперішній компрадорській охло-еліті. Вони з’являться не раніше, ніж з’являться українські аль-барадаї.

PS: це мій запис № 300 у ЖЖ.

Comments

[groben.livejournal.com]

Я б не проводив таких паралелей. Наші умовні "аль-барадаї" не мають жодного значення бо всім нечисленим потенційним "аль-барадаї" абсолютно начхати на Україну.

Цей процес відтворюється раз за разом. І буде відтворюватися доки "вирватися хоч тушкою, хоч опудалом" буде вважатися за чесноту.

Буде зламано цього тренда - з'являться й потенційні "аль-барадаї".

[kerbasi.livejournal.com]

Паралелі не буквальні, а, так би мовити, дидактичні. Так, дійсно, нам бракує людей на вищих щаблях суспільства (політикум, наука, громадська діяльність, культура), котрі б дійсно міцно асоціювали себе зі своєю країною. Тому Аль-Барадаі, що працював більшість свого свідомого життя за кордоном, не втратив зв"язків з батьківщиною і став там авторитетним лідером, а нашім вдається перетворюватися на недорусскіх чи недополяків навіть не полишаючи країни.

[anoushe.livejournal.com]

Дуже актуальні роздуми.
Знаєте, я теж про це багато думаю. Порівнюючи з Іраном, звичайно, а не з арабами. І в нас, і в них відбулася революція, стався докорінний перелом системи. Репресії, війна (вісім років під бомбами - це ж не жарти, правда?)... І нинішню владу важко назвати адекватною. Але ж, якщо придивитися, то там насправді дуже багато людей (впливових, людей), яким не байдуже. Де ж наші небайдужі? Чому в нас на хвилі гніву нагору винесло лайно, а в них - людину з величезним досвідом економічних реформ. Зараз А. замінює фахівців на невігласів, і це погано. Але ж є кого замінювати. Чому ж у нас нема кого? Чи є, але їх так мало і вони так далеко від політики, що цілого життя не вистачить, щоб їм туди потрапити? Тому що там шах і революція, яка його знесла, не винищили століттями вирощувану еліту, а про нас таки добряче "подбав" колись Сталін? Тому що іслам для них усе ж таки не просто слова, а в нас давно проблеми із моральністю? Я не розумію. Ми ж насправді не гірші за інші народи. І розумних людей у нас вистачає. Чи це не той розум?

[kerbasi.livejournal.com]

Мабуть, похідною є якість людських ресурсів. А чому вона така чи інша це складна тема, котру, мабуть, не можливо вичерпати. Порахуйте скільки діаспорних каналів мовою фарсі на Хотбьорді, і спробуйте знайти бодай один українською. Араш піснями мовою фарсі потрапляв у попсові топи у першій половині "нульових", а українці в той самий час не спромоглися розкрутити на Заході бодай щось навіть після перемоги на Євробаченні з "Дикими танцями".

Оффтоп: Ви вже відвідували перський ресторан Пасаргад на Еспланадній?

[anoushe.livejournal.com]

Ну, каналам "допомагає" розвиватися цензура. Де ж іще іранці подивляться мексиканські серіали або відеокліпи з напівоголеними жінками? :)

Зрозуміло, що йдеться про якість людського ресурсу. А от чому саме так...
Але ж паралелі справді можна проводити довго. І міркувати теж можна довго. Я, в принципі, не дуже люблю розмови про ментальність. Мені здається, що ця матерія - невичерпне поле для спекуляцій. Але коли я бачу, які ініціативи подекуди виникають в Ірані (при всіх негараздах), я не можу не думати про ментальність.

Ні, в Пасаргад не ходили. Ми взагалі не дуже-то по ресторанах... :)

[kerbasi.livejournal.com]

І в нас, і в Ірані (і до речі, в тому ж Єгипті) дежу велика ментальна прірва між т.з. простонароддям і освіченим (-ими) класом (-ами). Це наслідок історичного розвитку, і він відмінний від країн Старої Європи. Тому, порівнюючи менталітет, треба порівнювати не простонароддя, а власне інтелектуальний прошарок. І тут виявляться разючі відмінності. І справа не у національному менталітеті, бо інтелектуали зазвичай не є носіями мислення автохтонів, а напроти - самі собі вигадують свій світогляд, манери, звички. Так, супутникові канали на фарсі - переважно поп/рок/уорлд мюзік та серіали. Бо на батьківщині це або заборонено, або обмежено, або складає лише прокладку ефірного часу між офіціозом та проповідями, але українці також скаржаться, що їх витиснули з інформпростору, і що? І де ж та наша славетна діаспора? Тут ми приходимо ще до однієї відмінності між іранським освіченим класом (в тому числі діаспорним) і українським. Іранці вміють заробляти гроші на абонементи на ці свої альтернативні канали. А для свідомого українця навіть передплатити нещасне видання за 150-200 гривень на рік - це непід"ємний тягар та вдар по бюджету. А здатність заробляти бодай на сплату рахунків та дещо плюс - це вже питання налаштованості мислення. Боюся, що багатьма українцями, як тутешніми, так діаспорними, російське прислів"я, що не в грошах щастя, сприйняте занадто буквально. Якщо людина мислить як бідна, то вона й житиме як бідна, навіть з мільярдними статками вона витрачатиме їх, як витрачала б бідна людина, тобто на базові потреби (у багатих базові потреби гіпертрофовано роздмухані, а по суті такі ж примітивні), а від небазових перелякано б відстрибувала, щоб не впасти в нерозумне марнотратство. Мабуть, треба вивчати у школі не "садок вишневий коло хати", а Нізамі, Рудакі, Хафіза, Хайяма, щоб розвивати бодай якусь фантазію та здатність сприймати абстракції, а не тільки вишню з хрущами...

[anoushe.livejournal.com]

Ви що! Який Хаям замість Шевченка! Нація і без того спивається. Додайте ще змалечку яскраві описи вина та заклики пити більше і забути про буденність - і українців не стане за одне покоління :)

А чому ви про ресторан питали? Там щось особливе?

[kerbasi.livejournal.com]

Маєте рацію! Я давно підозрював, що за рівнем святенництва наші патріоти-культуртрегери дадуть фору аятолам. :-)

До Пасаргаду я потрапив випадково. Ходив ще восени на дні культури Ірану у Європейський дім, а там давали запрошення та картку на одноразову знижку. Свої враження я Вам напишу у "приват", бо мій блог не містить безкоштовної реклами. Це принцип. :-)

[lovkyj-man.livejournal.com]

"від небазових перелякано б відстрибувала, щоб не впасти в нерозумне марнотратство" -- дуже гарно

В "Notre Dame d'Ukraine" теж є цілий трактат на цю тему. В мене лише паперова книжка, тому цитату надрукую якщо комусь цікаво :)

[kerbasi.livejournal.com]

надрукуй, якщо це не дуже затруднить. В мене неоднозначне ставлення до Забужко, тому через цитати та критику я вирішую, читати її твори чи ні.

Notre Dame d'Ukraine

[lovkyj-man.livejournal.com]

під страхом розфрендження (розфренЖдження?), цілком безвідплатно, по-нашому і в дусі козацького лицарства, друкую:

О. Забужко Notre Dame d'Ukraine
стор. 326-328
текст вийшов задовгим для комента, тому дивитись сюди >>> http://lovkyj-man.livejournal.com/15938.html

Re: Notre Dame d'Ukraine

[kerbasi.livejournal.com]

Дяка! Почитаю.

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Ви дорослий чоловік, а вірите в білосніжок. Мубарак усім остогид, Мубарак перестав справлятися. У Мубарака рак, він скоро ґиґне. Усю американську допомогу всі роки він клав собі в кишеню - він багатенький. Його треба замінити - та так, щоб здавалося, що зміна справді відбулась, а не так, як Путя замінив Йолкіна. Заодно налякати, щоб кудись утік. Думаю, йому вже хтось запропонував політичний притулок. Отам, у притулку, він умре, а мільярдики комусь залишаться... Призначений новим му-Соколом ["Барак" - це ж "сокіл"?] Аль-Барадеї правитиме Єгиптом у потрібном руслі ще років 20.

[kerbasi.livejournal.com]

Все може бути. Тільки наш революційний му...(що там далі арабо-українською?) навіть на другий термін переобратися не спромігся. Політики, правителі не ідеальні, тільки одні залишають по собі дива світу, інші - анекдоти. Комусь слава або принаймні визнання локальних здобутків, а комусь ганьба або у кращому разі один рядок у підручнику історії з роками життя та царювання

[groben.livejournal.com]

Причина насправді проста як дачний сортир.

В Єгипті, Ірані та інших подібних країнах є пряма залежність проміж рівнем освіти та статками + впливовістю конкретної людини. Тому "бути добре освіченим" - це з великою вірогідністю означає "належати до еліти"

В той час як у нас, з глибоко совкових часів ця залежність суто зворотня. Звісно, за окремими виключеннями котрі погоди ніяк не роблять.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, влучно зауважено!

[crema-catalana.livejournal.com]

Мандруючи Тунісом й гадки не мав, що за кілька років там відбудеться таке. Слідом — Єгипет. Якщо навіть гнів народний виллється у керовану зміну еліт, то все одно нам варто придивлятися та розуміти, що й до чого.
А вам щира дяка за акценти, що так своєчасно розставляєте.

[kerbasi.livejournal.com]

Перший удар по них усіх завдала Аль-Джазіра. Її спочатку навіть погрожували блокувати в арабських країнах, де звикли до повністю контрольованого медіа-простору а-ля брежнєвська показуха та одобрямс. Втім, катарський правитель теж виявився не пальцем роблений, тому знайшов, чим своїх братів дотиснути. Я добре пам"ятаю годинні передачі на Бі-Бі-Сі про феномен Аль-Джазіри на рубежі 20-21 століть, а особливо після 9/11. У нас її роль відіграв 5-й канал у 2004-му, але таке більше не повториться. Взагалі, було б корисно, якби, наприклад, з Грузії почав мовлення на весь СНД російськомовний незалежний канал ліберально-демократичної орієнтації з фокусом на події в країнах СНД та на вплив міжнародних подій на СНД та навпаки.

[crema-catalana.livejournal.com]

Дуже коротко і майже по леонід-данилівськи: ну, Грузія — не Катар.

По досвіду знаю, який вплив має іслам в Тунісі і яким чином держава стримувала там вплив духовенства на людство. Наявніть декількох православних конфесій в Україні не йде в жодне порівняння. Розпорошеність духовної потенції для мене як для християнина — болюче питання.

[kerbasi.livejournal.com]

Звісно, це спокусливо зібрати єдиновірців у міцний політичний кулак, тільки навряд це можливо без ідеологізації, а відтак десакралізації, пофанізації віри. Отже, мабуть, для майбутнього духовності краще її не плямувати політикою.

Грузія - не Катар... Риба не рак - Кандиба дурак, рак не риба - дурак Кандиба, і так і сяк - Кандиба дурак.
Що ж, Грузія не Катар - Україна кошмар, Катар не Грузія - Україна в лузерах. Десь так виходить...

[crema-catalana.livejournal.com]

для майбутнього духовності краще її (віру) не плямувати політикою.

Це безперечно. Віддаю належне Вашій дієвій думці.


Що ж, Грузія не Катар - Україна кошмар, Катар не Грузія - Україна в лузерах. Десь так виходить.

Краще посміхатись. Війшло весело :)

нам есть чему поучиться у арабов

[pingback-bot.livejournal.com]

User lembitkoroedov referenced to your post from нам есть чему поучиться у арабов (http://lembitkoroedov.livejournal.com/1167137.html) saying: [...] вспомнилась статья юзера  о том что не следует нам так пренебрежительно относится к арабам [...]