Чи незатишно у нас гостям?

[kerbasi]

Черговий виклад вражень іноземця від української столиці, звісно, здійняв хвилі емоцій. Якщо ж подивитися раціонально, то тема розпадається на два питання:

Чи готовий Київ до того, щоб стати вагомим туристичним напрямком для іноземців?

Чи стикаються іноземні подорожуючі у Києві з чимось настільки жахливим, що просто немислимо для інших столиць світу.
Так от, на обидва питання відповідь однозначна – ні.

Для того, щоб приваблювати туристів, Київ потребує розвиненої інфраструктури, з якої на сьогодні ми маємо тільки окремі недороблені елементи. Тут дійсно майже ніде нема вказівників англійською мовою та з транслітерованими назвами місць. Ніде дістати путівника, а якщо й дістанеш, то той путівник більше схожий на рекламний буклет дорогих закладів та бутіків, ніж на мапу з практичними довідками для туристів. Таксі не приймають платіжних карток, та й, взагалі, весь цей ринок – дикий. Наші цікавинки – це здебільшого щось таке, що потребує довжелезних нудних пояснень з екскурсами в сиву давнину та маловідомі людям ззовні культурні реалії. Власне, щоб не перетворювати людські розваги на схоластику, в туристичних місцях світу зазвичай створюють мас-культну проекцію реальних історичних цікавинок. Звідси, й різні фестивалі та «традиції», пов’язані з «легендою», що саме у цій каменюці треба сфотографуватися чи через ту браму пройти, а тут – випити водички з «джерела» то що. У нас ще ніхто навіть не мислить у цьому напрямку, тут все ще дотримуються академічного совєцького екскурсоводства.

Стосовно другого питання, то через мої руки вже пройшла безліч візитерів з різних країн, різного характеру та ерудиції. Абсолютна більшість ні з чим поганим не стикалася, а якщо стикалася, то це були досить типові прикрості подорожування будь-куди: нечесний таксист, не спрацював ПОС-термінал, не працював банкомат, офіціант не володів англійською, перехожі не могли допомогти через мовний бар’єр, або самі були приїжджі і шукали дорогу, в ресторані чекали на щось особливе, а отримали менш, ніж посереднє. Таке може трапиться скрізь, в будь-якій столиці, і не можна сказати, що Київ тут чимось гірший.

До речі, про ресторани. У Києві достатньо ресторанів, що допоможуть скласти уявлення про українську кухню, синкретичну «совєцьку» кухню та кухні окремих народів СРСР. Та й з "іноземними" ресторанами далеко не все погано. Мої іноземні візитери, коли хотіли відвідати "свій" ресторан чи паб, зазвичай, залишалися задоволеними, хоча різне буває, тому я, зазвичай, стараюся обходитися екзотикою, як то українські ресторани чи ресторани "народів СРСР".  Головний недолік всіх київських ресторанів – це не дуже якісні похідні продукти. Цього не помічаєш, коли постійно живеш тут, але одразу ж починаєш відчувати, коли повертаєшся з-за кордону. Втім, це проблема не тільки ресторанів, а всього українського продуктового ринка. Наша біда в тому, що ми не маємо свідомих споживачів та сумлінних чиновників. Чиновник не контролює, а продає дозволи, а споживач їсть не продукти, а свої міфи про продукти.

Можна назвати чимало недоліків, що дошкуляють подорожуючому, які спостерігаються на кожному кроці від аеропорту, готелю, транспорту і т.д. Але є глобальне універсальне правило: хочеш комфорту, їдь до добре розвинених місць. Якщо потрібна країна, котра ще не зробила навіть першого кроку у туристичному світі, то будь готовим до незручностей. Ті, хто постійно подорожують, це розуміють, і, зазвичай, не скаржаться. А якщо і викладають свої думки, то у вигляді дружніх порад, а не виверження жовчі. Це аж ніяк не скасовує того, що українські ресторатори, пасажироперевізники, оператори готелів можуть розслабитися та наплювати на професіоналізм.

Я вже давно маю плани написати кілька текстів на тему подорожей Україною. Мабуть, колись таки зберуся. Хай цей допис слугує анонсом. Теґ - пед робочою назвою "подорожі", згодом вигадаю, щось кретивненьке. 

Comments

[anoushe.livejournal.com]

+++
Головний недолік всіх київських ресторанів – це не дуже якісні похідні продукти. Цього не помічаєш, коли постійно живеш тут, але одразу ж починаєш відчувати, коли повертаєшся з-за кордону. Втім, це проблема не тільки ресторанів, а всього українського продуктового ринка. Наша біда в тому, що ми не маємо свідомих споживачів та сумлінних чиновників.
+++

Обома руками підписуюсь. Я не гурман і у ресторанах будь-де буваю вкрай рідко. Але ж уявлення про те, що українські продукти - то продукти найкращі, це справді міф. У нас якось так виходить, що за кожне не-отруєння треба дякувати вищім силам. Ані в ресторані. ані в супермаркеті, ані на базарі ніхто нікому нічого не гарантує.

[kerbasi.livejournal.com]

Та не до гурманства тут! Я для себе буваю також вкрай рідко, і у добірному, короткому списку ресторанів на мій смак. Більшість відвідин - це з іноземними та нашими візитерами. Тут також в мене вже давно склався більш-менш прийнятний список ресторанів, куди можна завітати. Інколи буває хтось з місцевих починає пручатися і тягне кудись до незнайомого місця, тоді, буває, трапляються неприємні сюрпризи. І все одне, навіть з добірного списку, коли, наприклад, під час виставки, доводиться водити гостей до ресторанів щодня, то наприкінці тижня почуваєшся дуже дискомфортно у шлунку. Такого не буває, коли я на тренінгу чи на нараді за кордоном. До речі, раніше Польща за впливом на мій шлунок не відрізнялася від України, але вступ до ЄС на них мав позитивний вплив. Тепер в них якість їжі значно покращилася. Це, звісно, все суб"єктивно. ))) Ніякої науки та статистично коректних досліджень. ))

[seems-to-be.livejournal.com]

гг
дивно що росіянка яка в мене гостювала по CouchSurfing була вражена високою якістю наших продуктів. Все мабуть відносно

[kerbasi.livejournal.com]

Люди з країн колишнього СРСР схильні плутати два поняття: якість і "смакує точно, як у дитинсті влітку у бабусі".

[seems-to-be.livejournal.com]

та їй 20 рочків

[kerbasi.livejournal.com]

Тим більше!
В 20 років, взагалі, прийнято вважати, що солоденьке кримське вино краще за сухе французьке, а якийсь Longer - то, взагалі, вершина гурманства, а смачна їжа - це чіпси, шаурма з вулиці та солоні сухарики. ))

[seems-to-be.livejournal.com]

взагалі від конкретного туриста дійсно багато залежить і від його очікувань. Якщо очікування низькі то навпаки буде задоволений поїздкою а якщо очікуватиме 5-тизіркового то й буде розчарований

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо йому 20 фунтів з Борисполя це багато, то явно він не 5-зірковий турист.

[strumok.livejournal.com]

Маю лише одне питання стосовно того англійця - has he been anywhere else?

[dubchack.livejournal.com]

до речі, так. дуже правильне питання.

[kerbasi.livejournal.com]

Вийшов на пенсію, отримав паспорт та за кордон га світ подивиться!

[kerbasi.livejournal.com]

Так, слушне зауваження.

[skagenij.livejournal.com]

імєнно шо

[chita-i.livejournal.com]

Ось що сподобалось: "Власне, щоб не перетворювати людські розваги на схоластику, в туристичних місцях світу зазвичай створюють мас-культну проекцію реальних історичних цікавинок. Звідси, й різні фестивалі та «традиції», пов’язані з «легендою», що саме у цій каменюці треба сфотографуватися чи через ту браму пройти, а тут – випити водички з «джерела» то що. У нас ще ніхто навіть не мислить у цьому напрямку, тут все ще дотримуються академічного совєцького екскурсоводства."

Про їжу та ресторани - повна згода. Наприклад, у тому ж бідному туристично малорозвиненому Нікарагуа, де я живу, ресторани є на порядок якіснішими. Хоча, з продуктовим ринком не менші проблеми. Тому, вважаю, то більше питання тарганів в голові, ніж об'єктивні якісь. Треба пишатися з того, що ти робиш, сприймати як справу честі, а не рубати бабло на прибутковому бізнесі, бо їсти або хворіти люди не перестануть ніколи.

[kerbasi.livejournal.com]

З поверненням!

Про те мого шефа вражає, і він скрізь повторює, що в жодній країні не зустрічав, щоб у ресторанному меню на кожній сторінці були проставлені печатки. Отже, печатки є - якості нема. І нема розуміння в країні, що ж головне.

[chita-i.livejournal.com]

Дякую. Для мене печатки - то взагалі "дічь". )

[eve_link_a]

гм...дійсно, хочеться запитати, де ще цей шановний був у своєму житті.
Мільйони "диких" туристів з супер-пупер цивілізованих країн колесять світом від африки до південної америки, де "якість продуктів", "знання англійської", гостинність місцевих, місцевий громадський транспорт бажає бути кращим. Але чомусь вони всі пруться туди! І якось же виживають! У всіх тих Перу, Колумбіях, Нігеріях і "іже с німі".
Я теж живу не в Україні, але коли я збираюсь в таку країну, як моя рідна, або гірше за розвитком, я довгий час крихтами збираю всю доступну інформацію, вчу мову, вивчаю страви, що потім не звалитись десь з приступами кишкових колік. Не тому, що їжа "неякісна", а саме тому, що наш шлунок звикає до певної їжі, і зміни не надто толерує. І я мала б гріх на душі, якби очікувала чогось надзвичайного від країни, де людина заробляє в 10-20 разів менше ніж я.
П.С.: колись, читаючи про якийсь готель "все включено", побачила, як америкос поставив 5-ти зірковому готелю одиничку у відозві, "бо там були не такі гамбургери".... що тут скажеш, таким треба сидіти у своїх задрипаних Техасах і їсти гамбургери, запиваючи колою...

[kerbasi.livejournal.com]

Все просто ж, насправді. Для ВІП-туризму - ВІП-напрямки, ВІП-локації за ВІП-цінами.

Не виправдовую того американця, що не оцінив готельний гамбургер, але так буває, коли зірки не відповідають змісту, а сервіс нібито схожий, але не п"ятизірковий. Китайці свого часу про таке казали "чабудо", що китайською обозначає - майже. Тобто 5-зірок, так, але з цим слівцем "майже".

А з продуктами у нас дійсно біда. Все відносно ж, це ясно. Але я за 20 років незалежності очікував би певного поступу. Те, що десь в інших країнах буває гірше, мало втішає. Особливо, коли знаєш країни, де було майже як в нас, а стало краще. І нібито ми всі з одного тіста зліплені...

[eve_link_a]

"Для ВІП-туризму - ВІП-напрямки, ВІП-локації за ВІП-цінами"
Оце найправильніше, засадити їх в якомусь типу "гетто" за парканом з охороною, і нехай там сидять.

[kerbasi.livejournal.com]

Стосовно самої статті, то не виключено, що англієць і не винний, а журналіст сам додав свої акценти. Мене насторожило одразу, що їхати з Борисполя за 20 фунтів це дорого. Так може казати тільки той, хто сам таксі до/з аеропорту не брав ані у Києві, ані в інших столицях. Насправді цілком чесна ціна. Я б очікував, що іноземця б розкрутили б на сотку.

[eve_link_a]

теж можливо, журналісти останнім часом шукають вже сенсацій на рівному місці... а до речі, а чого б не зробити, як у всіх популярних туристичних місцях - вищі ціни на деякі послуги для іноземців(транспорт, музеї і тд) . А чого б і ні? Нехай платять, як в рідному Лондоні.

[kerbasi.livejournal.com]

Так було за часів СРСР і трохи тривало навіть вже у незалежній Україні до середини 90-х, деінде - до початку "нульових". Прогресивною громадськістю це вважалося ганебною практикою. Та в нас вже давно недешево. Принаймні, у Києві. Англієць за просте таксі заплатив - 20, я користуюся трансферною компанією за 27 фунтів. У Відні чи Варшаві, де я буваю регулярно, я сплачую більше. Взагалі, хочеш заощадити - є аеропортовий автобус.

[eve_link_a]

ну та не зовсім, поїзди, автобуси і далі коштують копійки порівняно з закордоном. Таксі - так, але тут ціна диктується цінами на паливо. Я вважаю, що практику вищих цін для іноземців просто треба подати, як знижку для місцевих, і всі будуть щасливі :)

[kerbasi.livejournal.com]

Більшість перевізників та сфери послуг просто повісяться, якщо їх змусять вести окремий облік іноземних клієнтів та відібражати їх окремо у звітності. А ще питати кожного клієнта, чи не іноземець він, пред"явлення паспорту знадобиться... Ні, не пройде. Тільки б Азаров цю нашу дискусію не прочитав. Бо він може все, що завгодно впровадити...

[eve_link_a]

))))
от власне вся та звітність, трясця б її взяла....
скоро буде звітність на кількість спожитого повітря...

[zelene-sino.livejournal.com]

А нашо нам про то думати, най самі гості крутяться, як їм щось треба

[kerbasi.livejournal.com]

І то вірно! Тільки на що тоді всі уряди/президенти тоді триндять про те, що Україна забролятиме туризмом, тіпа вже пост-індустріалізм настав давно? Мовчати усім та на підприємства важкої промисловості брати побільше, кидати подалі та дихати хімією!

[gothic-inside.livejournal.com]

щодо екскурсій і різних пам"яток - не повністю згодна. зараз трошки урізноманітними місто новими скульптурами хоча б. це поки поодинокі випадки, але іноземцям дуже подобається.
екскурсії від сайту "Интересный Киев" теж є не суто академічно-нудні, є і досить захоплюючі, де і розказують, і показують. є в них, по-моєму, і екскурсоводи, які працюють з іноземними туристами.
жаль, що це скоріше винятки, аніж закономірності. бо якщо загалом брати, то навіть у тому самому Криму іноземцям, які добре спілкуються англійською, набагато простіше (там і карти повсюди продаються, і у ресторанах/музеях їм пояснюють і розказують усе що треба англійською).

[kerbasi.livejournal.com]

Я екскурсоводами не користуюся, бо ми у нашому офісі вже давно самі стали екскурсоводами, але я періодично чую, що розповідають групам іноземців, коли проходжу десь повз різні історичні пам"ятку у Києві. І завжди це лекціонний дидактичний жах. Ясно, що хтось не такий, як всі, та робить інакше. У нас в Україні все позитивне саме так і стається: стихійно, на чиїсь особистій ініціативі. Знаєте, тварини також інколи навчаються робити дуже розумні речі, тільки на відміну від людини вони ці набуті розумні навички не передають далі нащадкам. Ось у нашому соціумі десь порушився отакий механізм людської передачі. Не на рівні окремої родини, а на рівні всього суспільства. Отже, ми маємо острівці розуму серед пустелі, захаращеної соціальним мотлохом.

А мапи та довідники я ніколи не покупав в іноземних столицях, вони завжди доступні безплатно. У Києві також є місця. У Борисполі можна узяти мапи. Інколи буває, що вони закінчуються, і хтось забуває поповнити, тоді пасажирам якогось рейсу не пощастило. Не знаю, чи є вони в готелях, бо вже кілька років, як ми відмовилися від готелей та перейшли на апартаменти, це в рази дешевше і зручніше: можна розміщувати неподалік офісу на пішоходній відстані. Якщо якийсь мудрагелик собі бронює готель самотужки, я одразу його попереджаю, що до офісу діставатиметься сам, замовлюючи таксі, бо в мене принцип: я правил паркування не порушую, а біля київських готелей стоянка завжди заборонена, а службові місця всі зайняті. Крім, може, Хайяту. Ось, до речі, ще один абсурд нашого готелебудування.