Радикально налаштованим

[kerbasi]

Не варто зривати червоні прапори на 9-те травня. Нічого цим не добитися, крім відсидки у мєнтовні. 
Українське суспільство має проблюватися совком. І воно вже до цього наближається. Вже стоїть пикою в унітаз. Всі ці совєцьки витребеньки зі шкільними зарніцами та всенародними суботніками, так милі зі спогадів нашій немолодій "еліті", від котрих вони, скоріш за все, у молодості сачкували, як і показовий мілітарний традиціоналізм на 23.02 та 09.05 тих, хто сам від армії відкошував, - це саме те, що треба. Ця політика культивує мовчазно протестні, символічно протестні  або бодай пофігістичні настрої, подібні тим, що  передували горбачовській перебудові та розпаду СРСР. Той період Україна, придушена залізним старцем Щербицьким, проспала та ще довго потім виходила з-під наркозу. От всі ці неосуботники, первомаї, зарніци, красностяги у супроводі героїчних витівок чудових хлопців на "Ламборгіні" разом з пихатою ненажерливістю істеблішменту братньої північної країни остаточно розвіють сон. Отже, не рвіть собі серце, процес йде у вірному напрямку, а ваш максималізм і завзяття знадобляться трохи згодом. 

Comments

[toprunner.livejournal.com]

Думаю, що прямий вплив політиків на настрої в суспільстві мізерний. І чорт би з ними, з "комсюками", але Україна фактично не має свого агітпропу і попкультури, вона інтенсивно використовує російське. Тож, 47% українців підтримали б збереження Радянського Союзу (http://bbs-news.info/society/mayzhe-polovina-ukrayintsiv-hochut-nazad-v-srsr-ukrayinska-pravda-ukrayina/) (дослідження Research&Branding Group з 1 по 9 березня 2011 року). Молодь в основному, за незалежність (59%), але це навіть не 2/3.

[kerbasi.livejournal.com]

Мене антисовєтчіком зробили не передачі західних радіостанцій, а насамперед шкільна ідіологічна муштра. Молоді згодом стають зрілими. Якщо їх тепер задрочуватимуть зарніцами, то вони потім совкодрочерів просто порвуть. Без усякої ідеології, просто через роздратування та лють. А чи скористаються цим україносвідомі елітарії - це вже інше питання. У 1991-му народ після усіх дефіцитів та катастроф також готовий був розривати на шматки комуністичних пропагандистів, але альтернативної еліти не знайшлося. У 2004-му також з хуторів на Київ йшли з рішучими настроями. Результат відомий. Як буде далі, наразі не відомо. На даний момент альтернативної еліти не існує.
Для змін у суспільстві не потрібні 50%+, третини достатньо. Це й вибори показали. Янукович переміг, маючи підтримку ледве третини електорату, цього виявилося достатньо через пасивність, неявку, розпорошеність інших.