Про дух міста-1 (Київ)

[kerbasi]

Цікава розмова людей, що мають безпосереднє відношення до сучасного Києва, вивчення її історії та визначення його перспектив:
http://www.svobodanews.ru/content/transcript/24209114.html
Кілька раз торкалися теми духа місця та духа міста. Я маю до цього таке зауваження. Стараннями Федора Михайловича Достоєвського та совєцьких містобудівників місто у свідомості жителів – це щось монструозне, від чого треба бігти світ за очі. Для нормального киянина абсолютною нормою життя є уникання візитів до центру міста по декілька років. Про це кажуть з неабиякою пихою. Центр - це для приїжджив, особливо, у віхідні та святкові дні. Там натовп і галас, треба бігти яйнайдалі. Дача врятує. Київські парки, сквери, площі, затишні вулички цікаві тільки у період матримоніального пошуку, коли треба притиснутися десь до своєї майбутньої половинки. Як вже половинку притиснуто, тоді вже починається «доросле» життя з траєкторією руху між помешканнями своїм, батьків, батьків половинки по житлових масивах з літнім ретрітом на дачу чи до села. І це стосується не тільки Києва. Так само й, наприклад, у моєму рідному Миколаєві, на мене починали зверхньо дивитися, коли чули, що мені вже більше 25 років, а я буваю на Совєцькій (центральна вулиця). Пом’якшували тон тільки дізнавшись, що я там просто живу, тому не можу не бувати. У ЖЖ я якось натрапив на щоденник людини з маленького міста, ледве сімдесят тисяч жителів, а все туди ж, мовляв, от нарешті вихідні, можна завіятися десь за місто…

Звідки духу міста узятися, коли міським простором ніхто не користується? Десятиліттями нема нікоми діла до поступової руйнації історичної пам’ятки, до захаращення парку, до шприців, що лишають наркомани по кущах, аж допоки не знайдеться забудовник. От тоді всі згадують, яка ж це перлина Києва, котру по-варварськи хочуть знищити приїжджі товстосуми. А забудовник та чиновництво відчувають цю нещирість, тому й впевнені, що штучного спалаху надовго не вистачить, тому просто у плани забудови закладають зайвий рік часу на випуск пари протестувальників. І завжди досягають свого.

Справжній міський дух існує тільки на заході України, де через історичні та культурні причини вплив Достоєвського та більшовиків мав обмежений характер. Львівські кав’ярні лишаються староформатно маленькими та дешевими саме тому, що вони мають свого споживача, людину, для котрої вони є стилем життя. Звідки їм узятися у Києві, коли місцеві більше по узварах, але «узварні» не створюють? От і з’являються безликі, але комфортні для приїжджих мережі, що рано відчиняються, пізно зачиняються та мають безкоштовний вай-фай. В них класно завітати з потягу і дочекатися початку робочого дня, також пересидіти увечері кілька годин до потягу. І студентам класно. І для ділових зустрічей. Дух міста там не затримається, бо транзитна зона.

Міський дух у містах незахідної України з’явиться тільки тоді, коли їхнє населення почне звертати увагу на свої міста, забажає користуватися міським простором, а не шукатиме способів від свого міста сховатися.

Comments

[sparrow-hawk.livejournal.com]

я з дитинства люблю центр Дніпра... я приїздив до свого ліцея (куди я вирвався з бандитської школи у своєму жилмасиві)... на перервах гуляли по центральному проспекту, ходили до парку... ще до того, як маленький був, батьки в парк Чкалова (нині Глоби) чи Шевченка мене та сестричку вивозили

у нас дуже гарні парки в центрі... пішохідна алея посеред центрального проспекту... я люблю своє місто... і багато народу гуляє центром. приїжджих у нас немає (у тій кількості, що в Києві) туристів теж (у тій кількості, що у Львові) - тож це все дніпряни

в центрі більше офісів, але й ті люди, які в центрі живуть - нормальні люди, не "еліта" - вони гуляють у тих самих парках, точно кажу бо деяких знаю :0)

мені взагалі в Дніпрі дуже комфортно - в Києві так не було, отож не хочу з рідного міста їхати

[kerbasi.livejournal.com]

У Дніпра є міцна урбаністична основа. Але приїжджих і у вас предостатньо. Коли шукали інженерів для проекту нашого партнера, то з десятків кандидатів, що надсилали кадрові агенції, лише одиниці були народжені у Дніпрі. З міст області йде масове переселення. Цього може не помітно по офісах, але по виробництвах, де "чорна" робота, помітно дуже сильно. Це не страшно. Головне, щоб їх перетравлювала культура міста, а не вони перетравлювали місто.

[sparrow-hawk.livejournal.com]

ну я теж не народжений в Дніпрі


у місті я з 5 років. це моя молодша сестра вже тут народилася. батькова родина з Полтавщини, а мамина - Росії

батько ДІІТа закінчував

[sparrow-hawk.livejournal.com]

я просто вкладаю у поняття приїжджі київський сенс. люди, які живуть по чужих зйомних хатах, а на свята тікають додому, до батьків, створюючі перевантаження на вокзалах, хехе


бо в Дніпрі не так... (а то так і мене до "приїжджого"можна зарахувати, гггг)

у нас практично всі - звідкісь. і сині блюзи, і білі комірці... після війни і окупації мало що і кого лишилося. зі всього союза в індустріальний та науковий гігант їхали. але всі ми тепер - дніпряни, і це наш дім :0)

гарні парки

[skagenij.livejournal.com]

ага
і прийнято сидіто на спинках...

Re: гарні парки

[sparrow-hawk.livejournal.com]

а в киэвах прийнято ригати на тротуари і плювати сємкі на хрещатику.... ех, як згадаю... але товсе пракляті понаєхавші, мабуть

Re: гарні парки

[skagenij.livejournal.com]

брєд
у Києві на спинках лавок не прийнято сидіти
хіба що приїжджі з юго-востока...
і сьомок напльовано не менше в Дніпрі

і маршрутичникі людей як дрова возять

Re: гарні парки

[sparrow-hawk.livejournal.com]

так-так, культурне місто, дуууууже культурне, хехе

[smijana.livejournal.com]

"Львівські кав’ярні лишаються староформатно маленькими та дешевими саме тому, що вони мають свого споживача, людину, для котрої вони є стилем життя. Звідки їм узятися у Києві, коли місцеві більше по узварах, але «узварні» не створюють? "

Дешеві кав'ярні вочевидь не прибуткові, бо попиту на них - море, це я точно знаю, а пропозицій (доступних тим хто хотів би) - немає..
найдешевша кава з молоком (9,50грн.) наразі у мак Дональдзі - і саме там за нею купа народу товчеться, тоді як у місцевих нечисленних кав'ярнях чи піцеріях у мене на Оболоні - якраз хіба матрімоніальні парочки, бо чим платити за чашку 18-25 грн... краще вдома посидіти. От і сидить "середній клас" по кухням, заможні - по заможним "точкам" (напр., у розважальних центрах - де чашка кави в середньому 20 грн., а кав'ярень з меншою ціною просто немає. В принципі, 20 грн. - це біля трьох доларів, цілком світова ціна.. але у багатьох не світові зарплати.
От "Каффа" - всім чудові кав'ярні, але я би (певно я навіть не середній клас, а нижче середнього, хоча заробляю більше львівської вчительки..яка ходить у кав'ярні?.. чи ні?..) могла собі позволити там посидіти раз на місяць.. не частіше.
А з урахуванням того що нам ще за квітень не заплатили зарплату.. Мелений "Якобз" у гейзерну кавоварку, подружку у компанію - і хай моє місто обійдеться без мене. :)

[kerbasi.livejournal.com]

У Києві дешева кав'ярня неможлива через високу вартість оренди. Та й мабуть хабаромісткість зашкалює. До речі, на Горького відкрилася львівська цукерня з мережі "Львівська майстерня шоколаду". Там і кава є, і ціни наразі львівськи, або, принаймні, порівняно з київськими виглядають, як львівські.

Взагалі, то біда, що далеко не всі соціальні страти у нас знаходять для себе формати соціалізації.

До речі, на Оболоні це також і "у мене", але я не знавець оболонських кав'ярень, хіба десь у "Дрімі" кудись забігав. Зазвичай я саме "до міста" або "в город" вибираюся. Ну хоча б на Поділ. Якось в мене спальник, навіть такий гламурний, як Оболонь з медитацією з горнятком кави не асоціюється. Недопрацьовують маркетологи :-)

[smijana.livejournal.com]

Ага, то ми з Вами ще й "земляки", виявляється.. :))
Так, хіба що у "Дрімі". Ну або теоретично ще на набережній, хоча там все нагадує щось на зразок набережної на півдні біля моря.. і "кава" сприймається відповідно. :)

Отже, виходить, кава ще вимагає антуражу, відповідної архітектури довкола, краєвиду.. чи бодай якихось "декорацій" мінімальних. Теоретично їх відсутність (панельні будинки тої ж Оболоні- сумнівний Відень :)) ) можна було б при бажанні замінити вигадливим рослинним декором, плюс якісь статуетки у альтанці по кутках, легкі арки, щось таке що вівдгороджує простір.. (вигадую)
Кава - теж дєло тонкоє. хоча в принципі всі тонкощі - в голові. :)

[kerbasi.livejournal.com]

У Києві немає пристойних набережних. Всі якісь недопрацьовані. Оболонська має непоганий задум, але реалізовано, як місце вигулу солдатів чи зеків: тільки ходити туди-сюди, ніде притнутися. Кафешки та ресторани там всі якось неприродно скупчені, як розливайки біля автовокзалу, де міжміські транзитні автобуси зупиняються, у якомусь райцентрі біля великої траси. Можна було б зробити класну набережну, якби не потрібно було забезпечити сволоту котеджиками і тим звузити весь простір. Про гольф-клуб взагалі мовчу. А от того театру просто неба у вигляді дерев'яної фортеці - дуже шкода.

[kachka-dyvachka.livejournal.com]

Для відчуття "свого" міста мені потрібно дві речі: люди, яких я впізнаю (знайомі і не знайомі) і відчуття того, що я можу на щось в цьому місті впливати, змінювати чи визначати його обличчя, щоб воно було привітним. Щоб ці речі були, треба активно долучатися до міського життя, бути причетним. Тоді життя в місті має свій смак і сенс.

[kerbasi.livejournal.com]

Так, уникання міста, можливо, є наслідком відчуженості від нього.

[raw-stick.livejournal.com]

Приємно почути щось гарне про західну Україну (переважно нас лають всі, кому не ліньки). Однак мушу щиро сказати, що рівень "міської" свідомості західняків аж ніяк не високий. Насправді відсоток мешканців, які активно користуються кав'ярнями та іншими атрибутами "міського простору" - досить-таки мізерний. Але марку тримати вміємо, то факт :)

Анекдот і бувальщина до теми.

Анекдот:
- Дівчино, а ви львівська?
- Ну та певне, шо львівшька!
- А що в п'ятницю робите?
- Як шо? Додому їду!

Бувальщина від знайомої, яка підслухала в маршрутці пацанів "с района", котрі проїжджали через центр Львова:
- Слиш Вася, а шо ета за район? Как називаецца?
- Да нізнаю... Нікак навєрно ніназиваєцца... Галімий какойта район...

[kerbasi.livejournal.com]

Ну то ясно, що коли набудували львів'янам заводів, про що вони не просили, то ж треба було завезти робітників і т.д.з усіма наслідками для цілісності міської культури. Втім, я маю з чим порівнювати саме міський дух. У мене на бітьківщині бабусі, що ходили "в город" до кондитерської зникли ще у 80-ті, інтелігенція, що йшла "на кофє" після роботи - у 90-х з початком гіперінфляції, і так і не відновилася. У Києві я з 1996-го, застав тільки "розливайки" під назвою "кафе" або "кав'ярня", не знаю, може, раніше там були справжні кав'ярні. Останніх реліктових бабусь, що йшли у вечір вихідного дня до кондитерської (Репризи на Б. Хмельницького) бачив десь у 2000-му. Тепер вже є мережеві кав'ярні і та ж Реприза стала мережею, але там вже зовсім інший дух: це для подорожуючих, стедентів, ділових зустрічей, а не для бабусь і інтелектуалів. У Львові я спостерігаю, звісно поверхово, як подорожуючий, публіку в цукернях та кав'ярнях, схожу на ту зовнішньо, що вже давно десь розчинилася у містах на сході.

[gloria-ma.livejournal.com]

Раніше, взагалі, з кав"ярнями, як і з іншими подібними закладами за часір СРСР і зразу після - було туго.
В дитинстві моєму була досить популярна "ЛЬвівська брама" на Воровського (нема її давно).
Але то, мабуть, більше з-за морозива і перших алкогольних слоєних коктейлів:)).
В студентські роки - кава в "морозовському" магазині біля університету. Черги, відбиті ручки в білих чашечок, стійки, гарна компанія - ех! романтика:))
Але не можу я погодитися, що дух міста - то посиденькі за кавою в центрі. Якесь споживацьке визначення. І таке, що не пасує всім містам. Київ давно вже велике місто, і щоб добратися до кави в центрі - треба не пішечки пройтися, а витратити досить багато часу різним транспортом.
І те, що кияни уникають центру - то вимушені, надто багато приїзджих по вихідним, надто великі "корки" і ще (ось вам і дух - бо де міські стереотипи - там і дух) в центрі були різні місця "зйому", як правило, дешевого. Наприклад, корінні кияни не ходять каштановою алеєю вздовж Хрещатика - бо то чіткий сигнал: "іщу партньора на ночь".
Може зараз вже і його нема?
Але Хрещатик - то не весь центр. І липові алеї на Печерську, і Володимирська і Прорізна, садочок за воротам Софіївського і пагорби біля Історичного музею, і "Арка", і Поділ, і Гідропарк і, звичайно, Дніпро і всі парки центральні і зовсім віддалена Пуща Водиця - ось центр киянина, де він\вона бувають як прийдеться, але зберігають у серці.
Київ - надто великий і різноплановий, щоб можна було звузити центр, не як географічну точку, а як міфічну - до однієї коротенької вулиці...
Всі кияни - киянами бувають народжуються, а бувають стають - коли пишуть про Київ, вловлюється спільна нота - як у Булгакова в "Б.Г.", так у Д.Гумінної в "Хрещатому Яру" і навіть у Куркова (не пам"ятаю в в якій саме книжці, я то всього дві прочитала і давно, але пам"ятаю своє враження).
І ще Київ має виразну флористичну атмосферу, не знаю чи є десь щось подібне?
Все, звісно, тече і змінюється. Вже нема "мого" Києва - Києва кінця 80-х - 90-х років, а що там казати за те, що було раніше...:(( І багато тих, кому нас.ати на Київ, хто тут живе випадково. Скільки себе пам"ятаю - таких було багато, індустріал - багато бувших селян переїхали в місто та так і залишилися селянами...

[kerbasi.livejournal.com]

У мене на цей рік календар, котрий я придбав у Європі, цілком присвячений каві і кав'ярням. Щотижня - світлина або колаж і ода кав'ярні з якогось автора європейської літератури. Кав'ярня - це точка кристалізації. Посиденькі там не такі дорогі як у ресторані, і не стіль забов'язують у плані дрес-коду, манірності, витрат часу і т.д., не змушують належати до спільноти по інтересах, як клуби. Отже, це нормальний, лемократичний, так, трохи утілітарний майданчик для міщанина (у здоровому сенсі цього слова, без агітпропівських та інтелігентських міщанство-вєщізм).

Львівське кавопиття продовжує європейську традицію. Решта СРСР - її копіювала, бо казали ж більшовики, що те, що належало буржуазій, тепер належатиме усім.

Я у Києві знімав дві квартири, і третю купив. Перша, знаходилася біля озера Вербове, належала справжній старокиївській інтелігентній родині. Я з цими людьми був на одній хвилі, попри наочну відмінність у стилі життя і т.д. Друга, біля метро Оболонь, належала вихідцям з Чернігівської області, котрі перебралися до Києва у 70-ті на роль дрібних силовичків чи чиновничків. Також милі люди, але з ними нема, про що говорити. Купив квартиру я у районі м.Мінська в родини підстаркуватого алкоголіка та його милої дружини,русской бабушкі - вихідців з Донбасу початку 70-х. Це ще не "донецькі". Згодом раззнайомився з рештою сусідів - всі до єдиного вмхіжці з села, хоча більшість вийшла на пенсію з інтелігентських посад (до будинку селили людей з кількох проектних організацій).

Якби у Києві другі та треті не розчинили перших, Київ був би зовсім іншим містом, і, либонь, Україна також була б іншою державою з чітко визначеним культурним центром.
====
Я так і не дізнався, де у Києві шукають партнера на ніч )) Біля Хрещатика працюю вже більше 10 років, раніше там кучкувалася молодь "з ром-колами" та якісь імітації "неформалів" з гітарами та брейк-дансом, а десь з 2004-го практично весь простір застивили машинами, отже, тепер Хрещатиком у будні не можна гуляти, ні для "зйому", ні для променаду, його можна тільки долати, як відстань з перешкодами. У вихідні Хрещатик інший (Ви ж знаєте, що його закривають для руху ще з прихода Омельченка), але склад публіки дуже залежить від масових подій та пори року.

Корки - перебільшення. У вихідні я від Мінської до Бесарабки машиною доїжджаю максимум за півгодини, метро займає стільки ж. У будні, такі да, у середньому 50 хвилин.

Я одразу у Києві помітив, що тут немає чітко окресленого центру. НМД це перевага, бо якби він був, то його б вже давно "гламуризовали", і тоді, дійсно, тільки б лишалося не казати носа зі свого спальнику.

Стосовно флористичної атмосфери цікаво було б дізнатися детальніше. Може, напишете про це пост?

Стосовно Києва мій прогноз, що це місто або стане міні-Москвою (з понтами, снобізмом, концентрацією грошей, і такі да - з концентрацією культурних людей) або міні-Нью-Йорком (відмінним від решти країни мультікультурним мегаполісом зі жвавим культурним та мистецьким життям). Напрямок залежить від того, який переселенський тренд буде потужнішим. На разі домінують два тренди: чиновницько-бізнесовий (з челяд'ю) та мідлкласово-артистичний.

[100eva.livejournal.com]

Гарно написано. Твій допис дав мені привід задуматись над існуванням духу мого міста.
У нас вживається вираз "іти до міста" (не стверджую, що тільки в нас) нарівні з "іти додому". До міста йдуть з певною метою або просто так. Звільнитись від важких думок чи пошукати потрібні рішення. А можна пів дня сидіти у літньому кафе чи у скверику і просто дивитись на людей.
Люди йдуть до міста, щоб своєю енергією зміцнити його дух. Десь так)

[kerbasi.livejournal.com]

Я у вас посидів годинку біля фонтану і одразу ж відчув той дух міста. Таких немолодих чоловіків, котрі так легко заводять розмову з такими ж панночками можна хіба тільки десь у Європі побачити. :-)

До речі, мої бабусі також "виходілі в город". От вони казали - "в город", а я - "на уліцу". Така різниця поколінь :-)

[100eva.livejournal.com]

Я завжди дуже задоволена, коли гарно говорять про моє місто, дякую:) Люблю його.

[puidra.livejournal.com]

якраз іду в місто палити футбол)) .. чим більше часу проходить після повернення з столиці, тим гіршої думки про неї та її мешканців чомусь(

[chita-i.livejournal.com]

Слушно.

збіг обставин

[pingback-bot.livejournal.com]

User lovkyj_man referenced to your post from збіг обставин (http://lovkyj-man.livejournal.com/19154.html) saying: [...] Щодо дискусії про урбаністичний дух [...]