Про "не всі такі"

[kerbasi]

Дискусії з інтелектуальною та добре вихованою у гуманістичній традиції (у міру розуміння останньою совєцькими батьками) публікою майже завжди приводять до тупіку, коли на цілком обґрунтоване узагальнення ти чуєш нездоланний аргумент: «Не всі такі».

Ми всі знаємо, що економічний результат країни складається з економічного результату українських бізнесів, українських родин та одноосібних домогосподарств. В результаті маємо те, що маємо: вкрай неефективну економіку і бідне населення. Але з точки зору гуманістично вихованого інтелектуала винний хто завгодно тільки не українське суспільство, бо не всі такі.

Так само наше суспільство і навіть його окрема частина, Донбас, аж ніяк не винні у тому, що країною керує людина з дуже сумнівною біографією, з’вязками, бо кілька відсотків за нього ж не голосували. І на протилежному кордоні нашої країни аж ніяк славні галичани не винні у тому, що їх регіон перетворився на справжній розсадник ксенофобії, клерикалізму, антилібералізму, постійним джерелом напруженості у відносинах чи не з єдиною країною, симпатиком України у Євросоюзі, Польшею через «вчасно» витягнуті з глибин історії проблеми орлят та етнічних чисток Армії Крайової. Ні, звісно, не треба ділити українців за регіональною ознакою! Не всі ж такі! Ми ж знаємо Романа та Мар’яну, а вони ж не такі, як і Ваньку з Свєткою – вони теж не такі! Отака виходить позиція. Все чудово, нікого не можна ображати, всі люди хороші, жодна тварина не мусить страждати. Тільки за рейтингами Форбзу Україна четверта найгірша економіка у світі, у рейтингах економічної свободи та сприйняття корупції, гуманітарного розвитку ми пасемо задніх. І нікого у цьому не можна винити. Крім Юльки з Янеком, звісно.

Ви як хочете, шановні читачі з гуманістичним вихованням, але ваша позиція є антиітелектуальною за своєю природою. Як би ми не старалися, ми не можемо обговорити життєву долю та суспільний внесок кожного з 46 мільйонів українців. Як не крути, але для міркувань та висновків нам потрібні узагальнення та середні величини. Скільки б не було в нас чудових, милих знайомих, які «не такі», вектор розвитку суспільства, господарства, держави та загалом цілої країни визначається середньозваженими величинами. І ці середньозважені показники в нас кепські як на національному, так і на регіональному рівнях. Ситуацію можна виправити тільки усвідомленням своєї місії як інтелектуала, місії з поліпшення якості людських ресурсів країни, тобто людей, котрі живуть та працюють поряд з вами, а не застарілим народницьким адвокатством. 

PS: цей допис написано для того, щоб економити слова у майбутніх дискусіях. Спрямовуватиму сюди тих, кому не подобається обговорення абстракцій. А мені життя не вистачить розглянути кожну окремо людину у світі або у країні. Отже, сподіваюся, ми порозумілися раз і назавжди стосовно цієї теми.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Так, узагальнення завжди мають засновуватися на якихось припущеннях. Хтось з припущеннями може не погоджуватися, або формулювати інші припущення і т.д. Але яким саме докорам я адресую цей допис, винесено до заголовку. Аргумент "не всі такі" не витримує критики, якщо йдеться про дорослих людей. Дитину можна хвалити за те, що старалася. Але коли йдеться про політику, економіку, державний устрій - тут вже важливий результат. Скільки там було хорошим, але старалися не так важливо, якщо поганих було більше, і вони перемогли.

[smijana.livejournal.com]

Тоді ти теж поганий. :) Бо живеш у цій країні і довів її до ручки. І я погана. Всі погані - в підсумку.

..толку з того як нас чи інших називати..
нічого це не змінить. на жаль.

[kerbasi.livejournal.com]

Посипання голови попелом нічого не змінить. А вірне розуміння початкових умов дає шанс знайти вірне рішення.

[o-teren.livejournal.com]

"Ми", кожен окремо, можемо бути чудовими людьми. А "ми", як спільнота (можливо з однією-єдиною "ложкою дьогтю" в бочці меду), можемо бути дуже несмачними. Почасти й тому, що не змогли цю "ложку" якось "анігілювати". :)
А буває ще гірше - усі велосипедні детальки поодинці, ну "чудо как хороші", але лежачи в мішку геть не їдуть. Аж поки хтось не додумається і набереться сміливості їх докупи у велосипед зібрати. :)
(Хоча, щось я вже по колу пішов. :))