Про "не всі такі"

[kerbasi]

Дискусії з інтелектуальною та добре вихованою у гуманістичній традиції (у міру розуміння останньою совєцькими батьками) публікою майже завжди приводять до тупіку, коли на цілком обґрунтоване узагальнення ти чуєш нездоланний аргумент: «Не всі такі».

Ми всі знаємо, що економічний результат країни складається з економічного результату українських бізнесів, українських родин та одноосібних домогосподарств. В результаті маємо те, що маємо: вкрай неефективну економіку і бідне населення. Але з точки зору гуманістично вихованого інтелектуала винний хто завгодно тільки не українське суспільство, бо не всі такі.

Так само наше суспільство і навіть його окрема частина, Донбас, аж ніяк не винні у тому, що країною керує людина з дуже сумнівною біографією, з’вязками, бо кілька відсотків за нього ж не голосували. І на протилежному кордоні нашої країни аж ніяк славні галичани не винні у тому, що їх регіон перетворився на справжній розсадник ксенофобії, клерикалізму, антилібералізму, постійним джерелом напруженості у відносинах чи не з єдиною країною, симпатиком України у Євросоюзі, Польшею через «вчасно» витягнуті з глибин історії проблеми орлят та етнічних чисток Армії Крайової. Ні, звісно, не треба ділити українців за регіональною ознакою! Не всі ж такі! Ми ж знаємо Романа та Мар’яну, а вони ж не такі, як і Ваньку з Свєткою – вони теж не такі! Отака виходить позиція. Все чудово, нікого не можна ображати, всі люди хороші, жодна тварина не мусить страждати. Тільки за рейтингами Форбзу Україна четверта найгірша економіка у світі, у рейтингах економічної свободи та сприйняття корупції, гуманітарного розвитку ми пасемо задніх. І нікого у цьому не можна винити. Крім Юльки з Янеком, звісно.

Ви як хочете, шановні читачі з гуманістичним вихованням, але ваша позиція є антиітелектуальною за своєю природою. Як би ми не старалися, ми не можемо обговорити життєву долю та суспільний внесок кожного з 46 мільйонів українців. Як не крути, але для міркувань та висновків нам потрібні узагальнення та середні величини. Скільки б не було в нас чудових, милих знайомих, які «не такі», вектор розвитку суспільства, господарства, держави та загалом цілої країни визначається середньозваженими величинами. І ці середньозважені показники в нас кепські як на національному, так і на регіональному рівнях. Ситуацію можна виправити тільки усвідомленням своєї місії як інтелектуала, місії з поліпшення якості людських ресурсів країни, тобто людей, котрі живуть та працюють поряд з вами, а не застарілим народницьким адвокатством. 

PS: цей допис написано для того, щоб економити слова у майбутніх дискусіях. Спрямовуватиму сюди тих, кому не подобається обговорення абстракцій. А мені життя не вистачить розглянути кожну окремо людину у світі або у країні. Отже, сподіваюся, ми порозумілися раз і назавжди стосовно цієї теми.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

1. Я уважно почитав за посиланням і навіть більше. Перевага паранауковців та інших альтерантивних гуру у тому, що для того, щоб їх спростувати знадобиться чималий шмат роботи, який через просто спортивний інтерес більшість людей робити не буде. Та й це не має сенсу. Якщо людина звертається до гуру, це означає, що вона зневірилися або апріорі не довіряє іншим, умовно назвемо "офіціальним" джерелам. Причини цього значно глибші за просту наявність гуру та їхніх викладів, тому й боротися з гуру не має сенсу. А лізти людям в душу - аморально та й не потрібно.

2. Статистика свідчить, що віз щороку дають більше, а відмов менше. Катування бувають, часом ідіотичні, як випадок з грецьким консулом та київською журналісткою, але з мого досвіду стояння у візових чергах, дуже-дуже багато аплікантів самі створюють собі проблеми. ну і звісно, якщо консулят хоче перевірити місце роботи, а людина працює без оформлення, хоче поцікавитися платоспроможністю та вимагає довідку про зарплату за шість місяців, а людина отримує зарплату у конверті, то чия це проблема?

І хто здебільшого знущається? Італія, Іспанія, Греція? Тобто країни пихатих комплексантів з синдромом малого пеніса? Чехія? Ще одні комплексанти-страждальці, що знайомство починають з докорів окупацією 1968-го? Це комплексанти компенсують за рахунок інших комплексантів. Кращий спосіб боротьби - туди не їздити. Та й криза їх вже давно змусила попуститися, тепер візи дають без проблем. Навіть туристичні. Проблеми хіба в заробітчан, але це знов-таки не загальнодержавна проблема, а проблема суто одного регіону. Тому її краще вирішувати не у консулятах, а у відповідних облдержадміністраціях стосовно зайнятості, місцевої інфраструктури, соціальних стандартів то що.

[tin-tina.livejournal.com]

Я б ще згодилася щодо Італії з Грецією (хоча Італія якраз має репутацію ліберальної в цьому сенсі країни), але не щодо Могултая :-) Мені його аргументи видаються достатньо переконливими.

[chita-i.livejournal.com]

Я не читала Могултая, але ті приклади, які ви навели, мені здаються цікавими. Все рівно, політичні переконання - вони просто моделі, або теорії. Тільки практика показує, що не такі вони видаються гладенькі та гарні, як малювалося у задумі. Як той соціалізм у совку, так і лібералізм при капіталізмі. Мають свої протиріччя та сюжети, роздивлятись які як раз і цікаво.

(frozen)

[kerbasi.livejournal.com]

Класиків лібералізму не читала - але засуджую. Ставлення Могултая до лібералізму не читала - але підтримую. От у цьому й міститься уся квінтесенція сучасної української освіченої верстви. Таке враження ніби ви вчилися не у школі, а в Глоби чи в Чумака.
Я звісно кацап недороблений, з молоком матері мову не всотував. Втім, я відрізняю тонкого пропагандиста путінізму від критика лібералізму, а ви - ні. Мабуть, те, що ви всотували, не було молоком.

Страшно жити у суспільстві, де коли на околицях міста з"являться російські танки, співвітчизникі стрілятимуть не у них, а в "ліберастів".

Це коментар-підсумок. Подальші дії не потріні.
Цю тему зачинено і заморожено.