Про "не всі такі"

[kerbasi]

Дискусії з інтелектуальною та добре вихованою у гуманістичній традиції (у міру розуміння останньою совєцькими батьками) публікою майже завжди приводять до тупіку, коли на цілком обґрунтоване узагальнення ти чуєш нездоланний аргумент: «Не всі такі».

Ми всі знаємо, що економічний результат країни складається з економічного результату українських бізнесів, українських родин та одноосібних домогосподарств. В результаті маємо те, що маємо: вкрай неефективну економіку і бідне населення. Але з точки зору гуманістично вихованого інтелектуала винний хто завгодно тільки не українське суспільство, бо не всі такі.

Так само наше суспільство і навіть його окрема частина, Донбас, аж ніяк не винні у тому, що країною керує людина з дуже сумнівною біографією, з’вязками, бо кілька відсотків за нього ж не голосували. І на протилежному кордоні нашої країни аж ніяк славні галичани не винні у тому, що їх регіон перетворився на справжній розсадник ксенофобії, клерикалізму, антилібералізму, постійним джерелом напруженості у відносинах чи не з єдиною країною, симпатиком України у Євросоюзі, Польшею через «вчасно» витягнуті з глибин історії проблеми орлят та етнічних чисток Армії Крайової. Ні, звісно, не треба ділити українців за регіональною ознакою! Не всі ж такі! Ми ж знаємо Романа та Мар’яну, а вони ж не такі, як і Ваньку з Свєткою – вони теж не такі! Отака виходить позиція. Все чудово, нікого не можна ображати, всі люди хороші, жодна тварина не мусить страждати. Тільки за рейтингами Форбзу Україна четверта найгірша економіка у світі, у рейтингах економічної свободи та сприйняття корупції, гуманітарного розвитку ми пасемо задніх. І нікого у цьому не можна винити. Крім Юльки з Янеком, звісно.

Ви як хочете, шановні читачі з гуманістичним вихованням, але ваша позиція є антиітелектуальною за своєю природою. Як би ми не старалися, ми не можемо обговорити життєву долю та суспільний внесок кожного з 46 мільйонів українців. Як не крути, але для міркувань та висновків нам потрібні узагальнення та середні величини. Скільки б не було в нас чудових, милих знайомих, які «не такі», вектор розвитку суспільства, господарства, держави та загалом цілої країни визначається середньозваженими величинами. І ці середньозважені показники в нас кепські як на національному, так і на регіональному рівнях. Ситуацію можна виправити тільки усвідомленням своєї місії як інтелектуала, місії з поліпшення якості людських ресурсів країни, тобто людей, котрі живуть та працюють поряд з вами, а не застарілим народницьким адвокатством. 

PS: цей допис написано для того, щоб економити слова у майбутніх дискусіях. Спрямовуватиму сюди тих, кому не подобається обговорення абстракцій. А мені життя не вистачить розглянути кожну окремо людину у світі або у країні. Отже, сподіваюся, ми порозумілися раз і назавжди стосовно цієї теми.

Comments

[odyn-owl.livejournal.com]

дискусія яка не виходить з тонкого прошарку людей абстрагованих від багатьох навязаних стереотипів і прошарку який віддалений від решти суспільства.
дискусія яка демонструє розшарованість і відріваність.
Більшість донбаських жителів, отого вашого персонажа Васю, взагалі за свого не вважатимуть чи так само отих персонажів що наведені з інших регіонів. а персонажа Вітька вони ще не так обкладуть. і отого інтелентського захисту що "такі не всі" не потребують, вони його просто не зрозуміють і він їм буде здаватися якимось збоченням, як нетрадиційна орієнтація тощо.
І взагалі що вказує поділ по регіону проживання.
чи кардинально відрізняється it спеціаліст з різних регіонів України чи світу
може це просто якась маня величі і ми тут вирішили що кожен наш регіон населений іншим видом людини :)

[kerbasi.livejournal.com]

Я не з ай-ті-світу. У моєму світі спеціалісти сильно відрізняються по регіонах. Багато залежить від наявності профільних вишів у регіонах, від наслідків совєцького териториального розміщення промисловості, від спустошення, спричиненого недолугим реформуванням у 90-ті, від умов для малого та середнього технічного бізнесу то що.
Культурні відмінності також даються в знаки. Коли подорожуєш не як турист, а занурюєшся, це видно. Для мене колись просто культурним шоком стало, наскільки жителі Києві відрізняються від моїх земляків практично всім: від кухні до світогляду. Між будь-якою довільно взятою парою регіонів знайдуться не менші відмінності.

[odyn-owl.livejournal.com]

цікавий у вас досвід. цікаво було б почитати про ці відмінності в майбутньому, звісно якщо у вас на те буде час і бажання

[kerbasi.livejournal.com]

Фрагментарно розкидано по всьому щоденнику. Стосовно бізнесу - у серії "Цього не вчать у бізнес-школі" і однойменним тегом. Тема невичерпна, тому й далі буде.
Загалом, все дуже просто. Людина, яка з дитинства бачить безкрайні поля без жодного деревця та море має інший менталітет ніж, лідина, що бачить ліс та пагорби. Там, де помідори та сині ростуть просто під ногами, а картопля росте ледве жива, звісно буде інша кухня, ніж там, де помідор - "панський овоч", проте для картоплі - оаза. Звісно, тепер у супермаркетах все доступно цілодобово весь рік, але поки ще живі люди, що харчувалися з землі, уніфікаціє не буде, тобто ще років на 20 регіональної кухні вистачить.

[odyn-owl.livejournal.com]

"степи-ліси" так звичайно, але ж жителі сірих спальних районів, з шансонною попсою, пивасіком і адідасом, в яких немає відчутного звязку з землею.