А укрінтелігенти знов "в воздух чепчікі бросалі"...

[kerbasi]

Сучасна українська політична сцена, точніше рефлексії на неї публіки залишають сюрреалістичне враження. Почнемо дещо здалека. Я добре пам’ятаю настрої другої половини 80-х. Приходять з війни «афганці». До них ставляться з одного боку з і співчуттям та повагою, з іншого… Всім так остогидлі безсмертні ветерани ВОВ, через яких їхнім діточкам дістаються дефіцити від туалетного паперу до автомобіля. Всі знають, що селянину, який далі районного центру ніколи не подорожував, з ніг до голови хворий, сам не пересувається, на подвір’я бабка вранці виносить, ніякий «Москвич» не потрібен. Але ветеран має пільгу. Отже, його діточки, що вже давно живуть у місті, проблеми ходити кілька кілометрів пішки в будь-яку погоду на роботу до якогось віддаленого консервного цеху, посилати дітей так само пішки до школи не мають, тим не менш, не стоять у багаторічній черзі. І де ж та соціальні справедливість? Ветеранів тихо ненавидять, бо їм, а особливо, їхньому крученому посліду заздрять. А тут ще молоді ветерани з’явилися… Старі ще всіх переживуть, а ці й поготів...

Згодом починається перебудова, про афганську війну відкрито інформують, її обговорюють, «афганців» обирають до рад усіх рівнів, на них сипляться пільги. Державі легко роздавати пільги, допомогти безпосереднім, прямим способом – це десь знайти гроші, а пільги – якось там наприкінці звітного періоду зведемо баланс. Про депутата верховної ради СРСР «афганця» Червонописького знімають фільм та демонструють по всіх кінотеатрах перед початком основного показу. Консерватори поступово виграють інформаційну війну в реформаторів. Патріот стає синонімом ретроградного, безмозгого комуніста, що тільки й може, що жбурлятися уривчастими фразами-гаслами на зразок «ти мнє Леніна нє трожь». «Афганці» легко ведуться. Їхні формальні і неформальні громадські організації стають бойовими загонами консерваторів. Все частіше можна почути викрики суворих молодиків напідпитку про те, як їм постріляти хочеться. Ні, не в душманів. В демократів. У Сахарова та Новодворську.

До громадянської війни не дійшло. Пафос консерваторів здувся. Всі розкрадають колишню народну власність, а тепер власність новоутворених незалежних держав. Українського політичного «афганця» Червонописького витягають тільки для полум’яних мітингів «такую-вайну-виїгралі-цру-всьо-разваліла-всьо-отабрать-і-падєліть-с-Расієй-с-богам-СРСР-ура-таваріщі-ані-нє-прайдут-смєрть-врагам». Верховна рада України, яка практично на 100% складається з тупоголових комуністичних дрібних номенклатурників та господарників горбачовського призиву і з не менш тупоголових рагулів-націоналістів, як мантру повторює, що від реформ не повинна постраждати жодна людина. Щедро індексується зарплата в економіці, яка ще на 90 відсотків складається з держсектору та бюджетної сфери. Я прийшов на свою першу роботу після інституту у березні 1993-го на зарплату 12000 карбованців. У квітні я отримав 26000. А у травні я на них вже міг купити тільки 8 чи 10 доларів. Розкрутилася гіперінфляція. Налякані керманичі з подвійними силами почали дурити народ фальшивою опікою у вигляді безглуздих пільг.
Пачками приймаються постанови про соціальний захист усіх можливих верств, станів, професій. В результаті дві-третини населення стають отримувачами пільг.

Тепер трохи о Росії. Коли новий на той час президент Путін почав монетизацію пільг, різні російські комуноїди пророкували йому втрату рейтингу та соціальний вибух. Цього не сталося. Реально деякі протести пройшли тільки по великих містах. Чому? Уявіть собі село, де живе стара бабуся. Вона має право на безкоштовне отримання ліків у державній аптеці. Державної аптеки вже немає навіть у райцентрі з часів Гайдара. Бабуся має право безкоштовно поїхати до обласного центру. От тільки автобуси з її села більше не ходять, треба пішки йти 15 км до сусіднього села, там раз на добу до міста якась роздовбайка ходить. А ще бабуся має право на безкоштовний проїзд у метро… От тому бабуся рада грошовій компенсації за пільги, бо вона знає, що робити з живими грошима. Інша справа – розбещені підвищеними пенсіями старики великих міст. Вони одразу підкреслювали, що пільги, більшістю з яких не можна скористатися – не проблема, грошова компенсація не потрібна, тому що справа не у грошах а у повазі. Для них ця цілком безглузда, популістська система, якою підмінили соціальний захист – це повага. Добре ж їм живеться, якщо уся проблема тільки у такій повазі!

Тепер повертаємося до вчорашньої України. Натовп соціальних паразитів, які також щось там белькочуть про повагу та про президента, якого підставляють вороги (напевно «ржавіє», «бєндєравци», а може й нато-фашисти), поштовхали охорону ВР. Звісно, як же ж їх, вчорашній авангард антицивілізаційних протестів, авангард совецького реставраціонізма, отак узяти та позбавити пільг, котрі копійчані, більшості й не потрібні, але ж уваженіє…

І замість того, щоб побажати одній купі соціального мотлоху, наваленій перед ВР анігілюватися разом з іншою купою соціального мотлоха, якою завалена ВР зсередини, україномовна інтелігенція починає аплодувати від захвату, змахувати сльозинки розчулення! Ах, які вони, «афганці»! Ах, справжні бійці! Насправді варто радіти було б з того, що влада через свою дурість і ненажерливість бодай щось корисне зробить. Не доведеться тоді наступній владі підтримку втрачати через непопулярні заходи.

Україно-інтелігентські рефлексії – це все несерйозно і нездорово. Нагадує поведінку закомплексованого підлітка, який сам за себе постояти не може, але радіє, коли дворового розбишаку хтось більш сильний побив, або батько ременем повиховував.

Comments

Re: Дякую на доброму слові.

[kerbasi.livejournal.com]

Важливий драйв, а походження чи вік мови. За подібних мовно-історичних обставин євреям та чехам вдалося мовне відродження, хоч і зі значними "доопрацюваннями" мови порівняно з похідною, а ірландцям не вдалося. А українці примудрилися живу і старописьменну мову нівелювати до побуту та резервацій культпросвітників, та й навіть на такому рівні втрачати. Он мова народу насі у КНР, це всього лише кілька мільйонів серед мільярду, але вчені вважають, що мові нічого не загрожує, бо вона міцно займає місце, хай навіть також у побуті, серед бонського духовенства та купки інтелектуалів, але не еродує. А асиміляційний тиск там потужніший за російський на українців буде. Це такі, швидкі приклади. Насправді їх стільки ж можна навести, скільки мов на світі було та є.

Я отут не погоджусь і зауважу

[bogoeb.livejournal.com]

що за найновішими науковими даними важлива, перед усім, Х-хромосома, тобто, поведінка самиць субпопуляції. Ну, це те, що Я ще року в 1998-му сказав, прочитавши велику "українізаторку через ліжко", щоб не грубіше, Забужко, і повторював потім безліч разів на емпіричній засаді.
"нятяшя", "нятяшя"
От, товариш Хвиля, до речі, у 2004-му полюбляла згадувати поведінку полячек після окупації Посполітої Росією.
Я, в свою чергу, в таких випадках згадую Купріна з образом жидівки вже забув у якому саме оповіданні.
Так. Дякую за розмову, сьогодні Я вже не відповім.

Куприн "Жидовка"

[kerbasi.livejournal.com]

Вот стоит эта женщина, на лице которой отражается божественная красота, внушающая священный восторг. Сколько тысячелетий ее народ должен был ни с кем не смешиваться, чтобы сохранить эти изумительные библейские черты. С тем же гладким платком на голове, с теми же глубокими глазами и скорбной складкой около губ рисуют матерь Иисуса Христа. Той же самой безукоризненной чистой прелестью сияли и мрачная Юдифь, и кроткая Руфь, и нежная Лия, и прекрасная Рахиль, и Агарь, и Сарра. Глядя на нее, веришь, чувствуешь и точно видишь, как этот народ идет в своей умопомрачительной генеалогии к Моисею, подымается к Аврааму и выше, еще выше -- прямо до великого, грозного, мстительного библейского бога!
С кем я спорил недавно? -- вдруг вспомнилось Кашинцеву.-- Спорил об евреях. Кажется, с полковником генерального штаба в вагоне? Или, впрочем, нет: это было с городским врачом из Степани. Он говорил: евреи одряхлели, евреи потеряли национальность и родину, еврейский народ должен выродиться, так как в него не проникает ни одна капля свежей крови. Ему остается одно из двух: или слиться с другими народами, рассосаться в них, или погибнуть... Да, тогда я не находил возражений, но теперь я подвел бы его к этой женщине за прилавком и сказал бы: вот он, поглядите, вот залог бессмертия еврейского народа! Пусть Хацкель хил, жалок и болезнен, пусть вечная борьба с жизнью положила на его лицо жестокие следы плутовства, робости и недоверия: ведь он тысячи лет "крутился как-нибудь", задыхался в разных гетто. Но еврейская женщина стережет дух и тип расы, бережно несет сквозь ручьи крови, под гнетом насилия, священный огонь народного гения и никогда не даст потушить его. Вот я гляжу на нее и чувствую, как за ней раскрывается черная бездна веков. Здесь чудо, здесь какая-то божественная тайна. О, что же я, вчерашний дикарь, а сегодняшний интеллигент,-- что я значу в ее глазах, что я значу в сравнении с этой живой загадкой, может быть, самой необъяснимой и самой великой в истории человечества?"

Саме це!

[bogoeb.livejournal.com]

Чудово, правда?
Навіть цього б вистачило: "Пусть Хацкель хил, жалок и болезнен, пусть вечная борьба с жизнью положила на его лицо жестокие следы плутовства, робости и недоверия: ведь он тысячи лет "крутился как-нибудь", задыхался в разных гетто. Но еврейская женщина стережет дух и тип расы, бережно несет сквозь ручьи крови, под гнетом насилия, священный огонь народного гения и никогда не даст потушить его. "
і тут є теж величезний простір до усіляких брудних вигадок та інсінуацій, бо інстинктивно самиця-то не дасть тому, хто "хил, жалок и болезнен" ніколи! ніколи! бхихихи, і можно плавно перейти до обговорення ролі мемів в міжстатевій та внутришньовидовій боротьби

Re: Саме це!

[kerbasi.livejournal.com]

Самиця мусить обирати, мабуть, не найздоровішого та найсильнішого самця, а найперспективніщого за даних умов. Для жидів того часу, мабуть, найперспективнішими були саме такі як Хацкель. Вони й забезпечували виживання і перемогу у конкуренції.
З іншого боку, мене завжди щиро дивували мої однолітки-дівчата у період їхнього матримоніального пошуку. Якої тільки дурної мотивації в них не було! І нібито розумні дівчата з працьовитих родин, але то за "яка красива сорочка" заміж вийдуть, то за "классні фортки у білій сукні на весіллі" і т.д. ... заощадимо літери. Не дивно, що з них практично немає нікого з вдалим родинним життям, а в тих одиниць, в кого все гаразд - то це з другої, а то й з третьої спроби.

А от і ні!

[bogoeb.livejournal.com]

Самиця за інстинктом мусить обрати альфу, бо альфість є, якби мовити, сама по собі перевіреною еволюцією гарантією забеспечення усього того, що Ви перелічили. До того ж інстинкти в ганглії примата постійно конкурують один з одним, бо позаду дуже великий шлях еволюції, і, скажімо, 100 тисяч років була вигідна одна поведінка, котора записалась у гени, а потім 200 тисяч -- рівно протилежна, котра теж туди потрапила.
Тому зараз тихесенько лунають голоси деяких вчених про те, що загальному тупінню і втратою 300 грамів мозку людство зобов'язане саме емансіпації, свободі і "правам людини" (ага. питання тільки, що називати "людиною" хихи). Тобто, коли родину формували батьки, що вже встигли втратити виский гормональний рівень та зумовлений ним тиск інстинктивних програм, це було не так вже і погано.
Спробуйте зараз це сказати голосно, коли науковці зі світовим ім'ям, нобелівкою та височезною посадою одночасно все втрачають за трі-ішечки "неполіткоректне" висловлення у світі расової теорії ГА-ГА-ГА-ГА-ГА-ГА-ГА
Але повертаючись до предмету обговорення...гм-м...та ми вже все, майже, сказали. Чи ні?
Хіба додати, що статус альфи не є чимось раз і назавжди визначеним.
Тож, як Мені здається, у цьому ракурсі з українською субпопуляцією все ясно.

Re: А от і ні!

[kerbasi.livejournal.com]

"Тож, як Мені здається, у цьому ракурсі з українською субпопуляцією все ясно".

Наше з Вами знайомство саме й почалося з Вашої реакції на коментар, де я вжив мою коронну фразу "низька якість людських ресурсів в Україні". Я констатую. Ви даєте прояснення. Я не знайомий з теоріями, на які Ви посилаєтеся, але я поставив собі галочку. Коли матиму час та натхнення - ознайомлюся.

Стосовно діагнозу і прогнозу: надія помирає останньою. Але оскільки всі ці процеси значно триваліші за моє життя, тому при своїх розрахунках я беру за дане, що в Україні низька якість людських ресурсів, і це не зміниться протягом мого життя, навіть якщо я дожив би до абсолютно рекордного віку.

Дякую за дискусію!

Re: А от і ні!

[bogoeb.livejournal.com]

ну, тут ще треба пам'ятати, Я часто гублю це з поля зору, що існування будь-чого живого, ба навіть неживого, у цьому Всесвіті -- це рух і поєднання випадковостей та вірогідностей, і остаточного пцдсумку майже не бува. З моєї точки зору, дуже непоганий шанс -- ціною кількості здобути якість.
Подивимось.
Взаємно.