Про переможні життєві стратегії. (початок)
Monday, 10 October 2011 02:17 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiВ кількох дискусіях я обіцяв їх учасникам, що напишу більш розгорнуто про переможні життєві стратегії людей, і як вони впливають на розвиток нації. Я це обов’язково зроблю, але спочатку слід пояснити деякі речі. Серед моїх читачів далеко не всі мають економічну освіту або достатньо сучасну економічну осавіту, тому не все очевидно. От і у моєму відносно недавньому дописі «Про не всі такі» не всі зрозуміли, як економічний результат окремих людей/домогосподарств впливає на ефективність економіки в цілому. Отже, почну з пояснення цієї тези.
Дехто (людина, фірма або організація) вкладають гроші у виробництво товарів або послуг (послуги – у широкому сенсі, торгівля – теж послуга). Товари або послуги виробляються (у випадку послуг – пропонуються та надаються). Далі потрібно за вироблені товари та послуги отримати гроші, щоб замкнулося коло і з’явилася можливість запустити наступний виробничий цикл.
Відмінність совітської економічної думки від ринкової полягала у тому, що совіти вважали найголовнішою ланкою – виробництво товарів та послуг. Далі мав слідувати цілком контрольований розподіл, в якому гроші, довго вважалося, взагалі, не мали значення, хіба що як багаторазова розподільча картка та універсальна одиниця обліку. Гроші стали більш менш схожими на гроші тільки після впровадження так званих косигінських реформ (зацікавленим у деталях цих реформ – Вікіпедія у допомогу). Але навіть косигінські реформи не виправили ситуацію з умовністю цін і великим значенням адміністративного розподілу. Втім, економіку не обдуриш: якщо товар роздав за безцінь, то, будь ласочка, профінансуй наступний виробничий цикл. От тут починалися проблеми. Звідси, совітські дефіцити та черги, як прояв прихованої інфляції від «малювання» фондів (совітський евфемізм для грошей на макрорівні) для фінансування кожного наступного виробничого циклу .
Другим характеристичним явищем совітської економічної моделі було виготовлення товару на склади. Тобто товар виготовили, відзвітували і часто - забули. Знайдіть журнали «Крокодил» та «Перець» тих часів – там одна з ключових тем, як різні вироби, в тому числі і конче необхідні і дефіцитні в одному місці, ржавіли та гнили в іншому.
Отже, відмінністю ринкової економіки є те, що увага фокусується на тій частині циклу, де вироблений товар продається, а гроші повертаються у наступний виробничий цикл. Саме тут в економічній моделі і виникає такий діяч як Людина. Звісно, споживачем може бути і фірма та організація, як це тепер називається Бі-ту-Бі (B2B – business to business), а совіти це називали групою А (виробництво засобів виробництва). Але організації є організаціями. Вони мають свою бюрократію та чимало інших чинників зниження ефективності. Як не буває техніки з 100-відсотковим ККД, так і не буває організації з абсолютною ефективністю. Вони зростають тільки настільки, наскільки це потрібно Людині. А Людина, навіть якщо вона знаходиться в середині організації, амбітна настільки, наскільки ці амбіції підживлюються власним інтересом. Організація може виробляти роботів, але директору приємно носити дорогий стрій, а робітнику – купити новий телевізор. Тобто знов таки маємо вихід на «простий», споживацький ринок. І без цього виходу директор та робітник «заб’ють» на свою організацію.
Колективний розум організації завжди усереднений, він генерує посередню логіку існування організації: ніяких зайвих рухів, обкатані технології, перевірені методи то що. Поступ забезпечує амбітна Людина. А Людина амбітна, тому що хоче більше. Або більше для себе, або вона просто розмножується і має про кого піклуватися. І це справедливо на всіх рівнях: від макроекономічного до побутового. Якби ми не прагнули більшого та кращого, то не розвивалася б цивілізація.
Я не стану тут розписувати теорії, бо на це знадобиться занадто багато літер (зацікавлені можуть почитати літературу з економічної теорії, хоч навіть з Вікіпедії починаючи), я просто зверну вашу увагу на той самий СРСР. Однією з його характеристичних особливостей було повне домінування згаданої вже групи А над групою Б (виробництво засобів споживання). Інколи називали пропорцію 80 проти 20. Цю диспропорцію намагалися виправити, починаючи з тої ж косигінської реформи і аж до горбачовської перебудови, але так нічого й не вийшло: система працювала заради самої себе і сама себе пожирали, а при цьому суттєві гроші знаходилися у споживачів в кубишках та матрацах, і зрештою витрачалися у тіньовому секторі (товари по блату, «фарцовка» і т.д.), і не потрапляли в реальну економіку.
І нарешті перейдемо до висновків. Економічний цикл запускає людина, виконує людина, але, що найважливіше, людина його замикає. Від того наскільки ефективно вона його замикає залежить ефективність і продукт наступного циклу. Простіше кажучи, якщо у вас є гроші купити якісний продукт, ви замкнете цикл виробництва якісного продукту. Якщо ви бідні, для вас ціна головний критерій, ви можете купити тільки те, що втискується у лещата вашого мізерного доходу, відповідно і цикл ви замкнете з виробництва чи завозу в Україну найдешевшого товару, де у більшості випадків економія досягається за рахунок якості та безпеки.
Ясно, що покладати лише на бідного споживача провину за жалюгідний стан української економіки несправедливо. Наш колишній президент за свою каденцію наговорив багато чого, і це були виключно неймовірні дурниці, крім одного: якось на самому початку він казав практично те ж, що й я у цьому дописі, і закликав бізнесменів та керівників платити більше своїм робітникам. Він навіть обіцяв створити для цього умови економічного та регуляторного характеру. Але, на жаль, не тільки не виконав, але й навіть не повертався до цієї теми.
Українське викривлення виробничого циклу полягає у тому, що цикл замикається вкрай бідним споживачем, а ще до того ж з цих менших, ніж потрібно, грошей значна частина не повертається до циклу, а привласнюється тими, хто мав би бути зацікавленим інвестором. Але цей інвестор в Україні поводиться лише як великий, грошовитий споживач, а інвестує насправді в економіки інших держав.
Про наслідки цього для життєвих стратегій людей напишу іншим разом. А поки що додам disclaimer:
Напевно знайдуться такі, хто захоче причепитися до фрази: «Якби ми не прагнули більшого та кращого, то не розвивалася б цивілізація», - мовляв, оце гасло «потреблядства» і т.д. «Краще» та «більше» категорії умовні і відносні. Можна прагнути більше знань та культур-продукту, але їх хтось мусить накопичити та створити, і знайти засоби відновити себе для продовження процесу накопичення і розповсюдження знань та створення культур-продукту. Також можна «більше» і «краще» виробляти, наприклад, електрику з відновлювальних ресурсів. Ці «більше» та «краще» також є ознаками розвитку цивілізації. Не варто все зводити до побутового споживання, хоча у побутовому споживанні немає нічого поганого. Не треба плутати поняття. Коли криза надспоживання у розвинених країнах, то там варто економістам замислитися, наскільки виправдана система стимулювання власної економіки, наслідком якої є родини, де авто більше, ніж членів родини, і зайві сотні квадратних метрів житла, і все на кредитні гроші з необґрунтовано низьким відсотком. Коли в Україні кажуть про кризу надспоживання і звинувачують споживачів у падінні банків через неповернення позик на микрохвильвки та «Ланоси», то за це треба давати по пиці таким «економістам». Як і тим всіляким майстрам художнього слова та стьобу, що вигадали це слово «потреблядство». До рівня, з якого споживання стає надмірним і перетворюється на економічну і соціальну проблему Україні ще рости у кращому разі років тридцять. Казати голодному, що він завеликий відсоток грошей витрачає на продукти – це аморально.
Продовження:
Про переможні життєві стратегії (один крок у бік) Про переможні життєві стратегії (закічнчення)
Дехто (людина, фірма або організація) вкладають гроші у виробництво товарів або послуг (послуги – у широкому сенсі, торгівля – теж послуга). Товари або послуги виробляються (у випадку послуг – пропонуються та надаються). Далі потрібно за вироблені товари та послуги отримати гроші, щоб замкнулося коло і з’явилася можливість запустити наступний виробничий цикл.
Відмінність совітської економічної думки від ринкової полягала у тому, що совіти вважали найголовнішою ланкою – виробництво товарів та послуг. Далі мав слідувати цілком контрольований розподіл, в якому гроші, довго вважалося, взагалі, не мали значення, хіба що як багаторазова розподільча картка та універсальна одиниця обліку. Гроші стали більш менш схожими на гроші тільки після впровадження так званих косигінських реформ (зацікавленим у деталях цих реформ – Вікіпедія у допомогу). Але навіть косигінські реформи не виправили ситуацію з умовністю цін і великим значенням адміністративного розподілу. Втім, економіку не обдуриш: якщо товар роздав за безцінь, то, будь ласочка, профінансуй наступний виробничий цикл. От тут починалися проблеми. Звідси, совітські дефіцити та черги, як прояв прихованої інфляції від «малювання» фондів (совітський евфемізм для грошей на макрорівні) для фінансування кожного наступного виробничого циклу .
Другим характеристичним явищем совітської економічної моделі було виготовлення товару на склади. Тобто товар виготовили, відзвітували і часто - забули. Знайдіть журнали «Крокодил» та «Перець» тих часів – там одна з ключових тем, як різні вироби, в тому числі і конче необхідні і дефіцитні в одному місці, ржавіли та гнили в іншому.
Отже, відмінністю ринкової економіки є те, що увага фокусується на тій частині циклу, де вироблений товар продається, а гроші повертаються у наступний виробничий цикл. Саме тут в економічній моделі і виникає такий діяч як Людина. Звісно, споживачем може бути і фірма та організація, як це тепер називається Бі-ту-Бі (B2B – business to business), а совіти це називали групою А (виробництво засобів виробництва). Але організації є організаціями. Вони мають свою бюрократію та чимало інших чинників зниження ефективності. Як не буває техніки з 100-відсотковим ККД, так і не буває організації з абсолютною ефективністю. Вони зростають тільки настільки, наскільки це потрібно Людині. А Людина, навіть якщо вона знаходиться в середині організації, амбітна настільки, наскільки ці амбіції підживлюються власним інтересом. Організація може виробляти роботів, але директору приємно носити дорогий стрій, а робітнику – купити новий телевізор. Тобто знов таки маємо вихід на «простий», споживацький ринок. І без цього виходу директор та робітник «заб’ють» на свою організацію.
Колективний розум організації завжди усереднений, він генерує посередню логіку існування організації: ніяких зайвих рухів, обкатані технології, перевірені методи то що. Поступ забезпечує амбітна Людина. А Людина амбітна, тому що хоче більше. Або більше для себе, або вона просто розмножується і має про кого піклуватися. І це справедливо на всіх рівнях: від макроекономічного до побутового. Якби ми не прагнули більшого та кращого, то не розвивалася б цивілізація.
Я не стану тут розписувати теорії, бо на це знадобиться занадто багато літер (зацікавлені можуть почитати літературу з економічної теорії, хоч навіть з Вікіпедії починаючи), я просто зверну вашу увагу на той самий СРСР. Однією з його характеристичних особливостей було повне домінування згаданої вже групи А над групою Б (виробництво засобів споживання). Інколи називали пропорцію 80 проти 20. Цю диспропорцію намагалися виправити, починаючи з тої ж косигінської реформи і аж до горбачовської перебудови, але так нічого й не вийшло: система працювала заради самої себе і сама себе пожирали, а при цьому суттєві гроші знаходилися у споживачів в кубишках та матрацах, і зрештою витрачалися у тіньовому секторі (товари по блату, «фарцовка» і т.д.), і не потрапляли в реальну економіку.
І нарешті перейдемо до висновків. Економічний цикл запускає людина, виконує людина, але, що найважливіше, людина його замикає. Від того наскільки ефективно вона його замикає залежить ефективність і продукт наступного циклу. Простіше кажучи, якщо у вас є гроші купити якісний продукт, ви замкнете цикл виробництва якісного продукту. Якщо ви бідні, для вас ціна головний критерій, ви можете купити тільки те, що втискується у лещата вашого мізерного доходу, відповідно і цикл ви замкнете з виробництва чи завозу в Україну найдешевшого товару, де у більшості випадків економія досягається за рахунок якості та безпеки.
Ясно, що покладати лише на бідного споживача провину за жалюгідний стан української економіки несправедливо. Наш колишній президент за свою каденцію наговорив багато чого, і це були виключно неймовірні дурниці, крім одного: якось на самому початку він казав практично те ж, що й я у цьому дописі, і закликав бізнесменів та керівників платити більше своїм робітникам. Він навіть обіцяв створити для цього умови економічного та регуляторного характеру. Але, на жаль, не тільки не виконав, але й навіть не повертався до цієї теми.
Українське викривлення виробничого циклу полягає у тому, що цикл замикається вкрай бідним споживачем, а ще до того ж з цих менших, ніж потрібно, грошей значна частина не повертається до циклу, а привласнюється тими, хто мав би бути зацікавленим інвестором. Але цей інвестор в Україні поводиться лише як великий, грошовитий споживач, а інвестує насправді в економіки інших держав.
Про наслідки цього для життєвих стратегій людей напишу іншим разом. А поки що додам disclaimer:
Напевно знайдуться такі, хто захоче причепитися до фрази: «Якби ми не прагнули більшого та кращого, то не розвивалася б цивілізація», - мовляв, оце гасло «потреблядства» і т.д. «Краще» та «більше» категорії умовні і відносні. Можна прагнути більше знань та культур-продукту, але їх хтось мусить накопичити та створити, і знайти засоби відновити себе для продовження процесу накопичення і розповсюдження знань та створення культур-продукту. Також можна «більше» і «краще» виробляти, наприклад, електрику з відновлювальних ресурсів. Ці «більше» та «краще» також є ознаками розвитку цивілізації. Не варто все зводити до побутового споживання, хоча у побутовому споживанні немає нічого поганого. Не треба плутати поняття. Коли криза надспоживання у розвинених країнах, то там варто економістам замислитися, наскільки виправдана система стимулювання власної економіки, наслідком якої є родини, де авто більше, ніж членів родини, і зайві сотні квадратних метрів житла, і все на кредитні гроші з необґрунтовано низьким відсотком. Коли в Україні кажуть про кризу надспоживання і звинувачують споживачів у падінні банків через неповернення позик на микрохвильвки та «Ланоси», то за це треба давати по пиці таким «економістам». Як і тим всіляким майстрам художнього слова та стьобу, що вигадали це слово «потреблядство». До рівня, з якого споживання стає надмірним і перетворюється на економічну і соціальну проблему Україні ще рости у кращому разі років тридцять. Казати голодному, що він завеликий відсоток грошей витрачає на продукти – це аморально.
Продовження:
Про переможні життєві стратегії (один крок у бік) Про переможні життєві стратегії (закічнчення)
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 11:25 am (UTC)no subject
Date: Monday, 10 October 2011 03:33 pm (UTC)Орфографія, пунктуація, лексика дописів (http://kerbasi.livejournal.com/52182.html)
no subject
Date: Tuesday, 11 October 2011 09:56 am (UTC)після пояснення зрозуміло :)
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 11:49 am (UTC)скільки б тисячами тон виплавленого чавуну не мірялися - але коли немає гарного "низового" постачання для населення - нічого немає
"До рівня, з якого споживання стає надмірним і перетворюється на економічну і соціальну проблему Україні ще рости у кращому разі років тридцять. Казати голодному, що він завеликий відсоток грошей витрачає на продукти – це аморально"
+1
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 03:28 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 10 October 2011 06:50 pm (UTC)Відмінність совітської економічної думки від ринкової полягала у тому, що совіти вважали найголовнішою ланкою – виробництво товарів та послуг.
думаю, це не так вже і погано, скоріше, навпаки, добре) .. чому ви не вживаєте термін «планова економіка»?
Далі мав слідувати цілком контрольований розподіл, в якому гроші, довго вважалося, взагалі, не мали значення, хіба що як багаторазова розподільча картка та універсальна одиниця обліку. Гроші стали більш менш схожими на гроші тільки після впровадження так званих косигінських реформ (зацікавленим у деталях цих реформ – Вікіпедія у допомогу). Але навіть косигінські реформи не виправили ситуацію з умовністю цін і великим значенням адміністративного розподілу.
я так розумію продовження тих реформ мало б привести совок до того, що трапилось у Китаї ..
Втім, економіку не обдуриш: якщо товар роздав за безцінь, то, будь ласочка, профінансуй наступний виробничий цикл. От тут починалися проблеми. Звідси, совітські дефіцити та черги, як прояв прихованої інфляції від «малювання» фондів (совітський евфемізм для грошей на макрорівні) для фінансування кожного наступного виробничого циклу .
відчуваю себе як на лекції .. як можна ТАК пояснювати економіку .. ви злочинець))
Другим характеристичним явищем совітської економічної моделі було виготовлення товару на склади. Тобто товар виготовили, відзвітували і часто - забули. Знайдіть журнали «Крокодил» та «Перець» тих часів – там одна з ключових тем, як різні вироби, в тому числі і конче необхідні і дефіцитні в одному місці, ржавіли та гнили в іншому.
та «модель» поняття не мала про логістику .. ринкова економіка була покликана в першу чергу виконати функції саме логістики
Отже, відмінністю ринкової економіки є те, що увага фокусується на тій частині циклу, де вироблений товар продається, а гроші повертаються у наступний виробничий цикл.
це далеко не головна відмінність .. гроші і в радянській моделі мали б повертатись .. фокус уваги на продажах брррр яка гидота
Саме тут в економічній моделі і виникає такий діяч як Людина.
не згоден категорично .. хіба Людини не було на початку? для когось же той товар/послуга були придумані? і хто як не Людина цей товар/послугу виготовив? схоже, ідеї гуманізму вам не близькі(
Звісно, споживачем може бути і фірма та організація, як це тепер називається Бі-ту-Бі (B2B – business to business), а совіти це називали групою А (виробництво засобів виробництва). Але організації є організаціями. Вони мають свою бюрократію та чимало інших чинників зниження ефективності. Як не буває техніки з 100-відсотковим ККД, так і не буває організації з абсолютною ефективністю. Вони зростають тільки настільки, наскільки це потрібно Людині. А Людина, навіть якщо вона знаходиться в середині організації, амбітна настільки, наскільки ці амбіції підживлюються власним інтересом. Організація може виробляти роботів, але директору приємно носити дорогий стрій, а робітнику – купити новий телевізор. Тобто знов таки маємо вихід на «простий», споживацький ринок. І без цього виходу директор та робітник «заб’ють» на свою організацію.
все ніби нормально, але дуже вже по совковому написано)
Колективний розум організації завжди усереднений, він генерує посередню логіку існування організації: ніяких зайвих рухів, обкатані технології, перевірені методи то що. Поступ забезпечує амбітна Людина. А Людина амбітна, тому що хоче більше. Або більше для себе, або вона просто розмножується і має про кого піклуватися. І це справедливо на всіх рівнях: від макроекономічного до побутового.
Людина живе не тільки в організаціях .. в сучасних умовах мова може йти про те, що вона там «продає» свій час, свої знання, навики, здоров’я, фіз.працю .. нічого хорошого в описаних вами «організаціях» не бачу ..
Людина амбітна, бо хоче реалізувати себе, свої ідеї ..
Якби ми не прагнули більшого та кращого, то не розвивалася б цивілізація.
посміявся)) такий розумний поважний чоловік і такі банальності))
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 08:27 pm (UTC)Мої еконмічні погляди тут:
http://kerbasi.livejournal.com/108597.html
Вони не зміняться, оскільки не зміниться мій досвід минулого.
Переваг "планової економіки" я також не шукатиму, бо їх не існує в природі. Всі позірні переваги нівелюються менш наочними недоліками. Тут навряд варто дискутувати, бо якщо це не очевидно, то переконати не можливо. Перевірено практикою.
Людина витворює товар і в бюрократичній організації. А потім він починає своє життя, спрощуєється, нівелюється під "оптимізоване" виробництво, дешевшу логістику, швидкіший збут і т.д. І втрачає цінність для людей. Згадайте, ЩО продавалося в магазинах СРСР.
Про людину амбітну. Ясно, що не тільки в організаціях. Йдеться про те, що організація, навіть якщо вона працює не на споживача, все одно вона наповнена людьми споживачами є. Перечитайте ще раз, НМД там зрозуміла ідея.
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 06:51 pm (UTC)наскільки я розумію, проблему почали вирішувати «косигінством», але не продовжили .. а не продовжили, бо брєжнєв .. коли зрозуміли, що треба щось робити, було вже пізно .. спроби щось реформувати в 80х лише підігріли напругу в суспільстві .. частина номенклатури готувалась до «дикого капіталізму» задовго до кінця «совіцької моделі»
І нарешті перейдемо до висновків. Економічний цикл запускає людина, виконує людина, але, що найважливіше, людина його замикає. Від того наскільки ефективно вона його замикає залежить ефективність і продукт наступного циклу. Простіше кажучи, якщо у вас є гроші купити якісний продукт, ви замкнете цикл виробництва якісного продукту. Якщо ви бідні, для вас ціна головний критерій, ви можете купити тільки те, що втискується у лещата вашого мізерного доходу, відповідно і цикл ви замкнете з виробництва чи завозу в Україну найдешевшого товару, де у більшості випадків економія досягається за рахунок якості та безпеки.
ринкова економіка у своїй красі … тим не менше, дуже однобоко .. а де відповідальність виробника перед споживачем? .. ви говорите про виробника в першу чергу як комерсанта .. йому вигідно виготовити неякісний продукт .. як боротись з цим в сучасних умовах?
Ясно, що покладати лише на бідного споживача провину за жалюгідний стан української економіки несправедливо. Наш колишній президент за свою каденцію наговорив багато чого, і це були виключно неймовірні дурниці, крім одного: якось на самому початку він казав практично те ж, що й я у цьому дописі, і закликав бізнесменів та керівників платити більше своїм робітникам. Він навіть обіцяв створити для цього умови економічного та регуляторного характеру. Але, на жаль, не тільки не виконав, але й навіть не повертався до цієї теми.
був про вас кращої думки .. як взагалі можна покладати провину за жалюгідний стан української економіки на бідного споживача?! .. про президента не коментуватиму, ви знову неправі, але воно не вартує гідної суперечки)
Українське викривлення виробничого циклу полягає у тому, що цикл замикається вкрай бідним споживачем
не бачу зв’язку між виробничим циклом і споживачем .. споживач лише споживач
... а ще до того ж з цих менших, ніж потрібно, грошей значна частина не повертається до циклу, а привласнюється тими, хто мав би бути зацікавленим інвестором. Але цей інвестор в Україні поводиться лише як великий, грошовитий споживач, а інвестує насправді в економіки інших держав.
чому ви не розвиваєте цю тему?
Напевно знайдуться такі, хто захоче причепитися до фрази: «Якби ми не прагнули більшого та кращого, то не розвивалася б цивілізація», - мовляв, оце гасло «потреблядства» і т.д.
це аж ніяк не гасло потреблядства .. не хочу вас ображати))
Коли в Україні кажуть про кризу надспоживання і звинувачують у падінні банків через неповернення позик на микрохвильвки та «Ланоси», то за це треба давати по пиці таким «економістам».
+100
Як і тим всіляким майстрам художнього слова та стьобу, що вигадали це слово «потреблядство».
це ви дарма .. гарне слово .. актуальне
До рівня, з якого споживання стає надмірним і перетворюється на економічну і соціальну проблему Україні ще рости у кращому разі років тридцять.
це при правильних підходах до «економічної моделі»
Казати голодному, що він завеликий відсоток грошей витрачає на продукти – це аморально.
+1000)
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 08:41 pm (UTC)"Відповідальність перед споживачем" не тема цього допису. Перечитайте початок, я окреслюю.
Як це не бачите споживача у циклі? Ну не купуйте товар у якоїсь фірми, і вона загнеться без грошей. Або пійде до влади просити субсідій.
Стосовно провини бідного споживача заперечувальну частку бачили?
Стосовно Ющенка. Вибачте, але він для мене не особистість. Це моя непохитна позиція. Таких я зневажаю (http://kerbasi.livejournal.com/44937.html). Маю моральне право, бо я не був таким. А про його тотальне невігластво геть в усьому вже говорено-переговорено, практика свідчить, що це все одно його прихильників не переконує, тому й не варто... Тема Ющенка закрита.
PS: я не претендую на написання підручнику або наукової праці. Пишу, як виходить. Дурниці, по-совковому, несерйозно, не гідно розумної людину - це ж справа смаків та вибагливості читача. Мабуть, Ви знаходитемя на такому рівні вибагливості, який мені не задовольнити. Взагалі, перечитайте мій профіль у редакції від версня цього року, там багато чого роз'яснено, щоб не витрачати літери у суперечках.
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 09:06 pm (UTC)Стосовно провини бідного споживача заперечувальну частку бачили?
не зрозумів про заперечувальну частку(
Як це не бачите споживача у циклі?
мова ж ішла про виробничий цикл .. тут технології треба обговорювати
і ще .. про потреблядство .. це якраз те, чим займалась совкова економіка дуже довго під керівництвом леоніда ілліча .. замість того, щоб розвиватись і працювати над собою, проїдати і не думати про завтра
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 09:25 pm (UTC)Ясно - що НЕ справедливо.
Мені ясно... :-)))
Стосовно циклу: мабуть, невдало висловився. Економічний цикл: гроші - виробництво - збут - грощі - виробництво - збут - гроші ... На початку стоїть інвестор (байдуже хто, хоч приватна особа, хоч держава), а далі вже - споживач.
Мабуть, ми з різних за харатером ужитку джерел чуємо слово "потреблядство". З цими стьобними неологізмами проблема - багато сенсів. :) Врахую це при написанні майбутніх дописів.
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 08:08 pm (UTC)По суті - цікаво. Я на цьому геть не розуміюся.
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 08:45 pm (UTC)І, до речі, це слово цілком виправдане з точки зору історичної фонетики: у слові "совет" на місці "е" був "ять", якому в українській відповідає в "і" (хліб, світ, заповіт і т.д.)
no subject
Date: Tuesday, 11 October 2011 09:39 am (UTC)Я так міркувала: повне прийняття реалії позначається словом "радянський", повне неприйняття, відчуження реалії - словом "совєтський". А "совітський" - це щось посередині. Ніби й неприйняття, але, в той же час, пристосування до фонетичних особливостей, тобто прийняття до деякої міри.
no subject
Date: Tuesday, 11 October 2011 10:03 am (UTC)"радянський" - нейтральність, спокійне сприйняття як минулого досвіду
"совітський" і "совєтський" - негативна емоційна оцінка, різні ступіні неприйняття, засудження
no subject
Date: Tuesday, 11 October 2011 11:52 am (UTC)Написання російських слів українськми літерами - такий чудовий прийом вираження негативної оцінки та іронії. Мені взагалі дуже подобається.
no subject
Date: Wednesday, 12 October 2011 08:35 am (UTC)Дуже вибачаюсь за багато букаф
Date: Monday, 10 October 2011 11:50 pm (UTC)Про совітську економіку не можу мати ніякої кваліфікованої думки, але те, що ти пишеш, співпадає з моїми спогадами також.
Що мене цікавить, так це сучасність, хоч і історія також дуже повчальна та актуальна.
Сподобались твої тези:
1. Про замикання циклу виробництва покупцями, які, власно, і визначають, яке виробництво можуть підтримувати (бо про хочуть не дуже йдеться в Україні).
2. Оплата праці в Україні є недостатньою для створення покупця, який би міг підтримувати цикл виробництва якісних товарів та послуг.
Тут би я додала, що майже всі хочуть заплатити менше (покупці робочої сили та послуг - роботодавці, покупці товарів та послуг - споживачі), і від того, як не парадоксально, на макрорівні всі і програють по великому рахунку, ще більше, тому що у розвиненіших країнах ціни та зарплати навіть не порівняні. Це створює таке собі силове ізоляційне "поле", яке рукою помацати неможна, але силу його відчути можна.
Тебе питали, чому не згадуєш про "планову економіку". Мені б набагато було цікавіше прочитати про ефекти "тіньової економіки", що веде до тези №3.
3. "Українське викривлення виробничого циклу полягає у тому, що цикл замикається вкрай бідним споживачем, а ще до того ж з цих менших, ніж потрібно, грошей значна частина не повертається до циклу, а привласнюється тими, хто мав би бути зацікавленим інвестором. Але цей інвестор в Україні поводиться лише як великий, грошовитий споживач, а інвестує насправді в економіки інших держав."
Тут, як мені здається, йдеться мова про те, що майже нема національного інвестора. Є тільки іноземний, який зацікавлений або придбати інфраструктуру для збереження свого капіталу, або використати дешеву робочу силу, або не виплачувати податків (вільні зони та хабарі), або експлуатувати природні ресурси і не піклуватися про їхнє відновлення. Тобто, не одружитися, а покористуватися.
Також ти не згадав про покидьків, які зацікавлені вичавити з банкруто-купленого останнє, та вивезти швидше зароблене за кордон. Тут взагалі про ніяке відновлення циклу не йдеться.
4. "Колективний розум організації завжди усереднений, він генерує посередню логіку існування організації"
Тобто, саме МИ впливаємо на те, яка є та організація. Ясно, що є сили, які направляють та відбирають поведінки, щоб організація виконувала саме ті функції, які були передбачені організаторами, але кожен з нас МОЖЕ впливати на задекларовані мети організації, поки його не усунуть тиском.
5. "«Краще» та «більше» категорії умовні і відносні."
Якщо є ті, перед ким треба вибачатись, то вони не щирі, я вважаю. Або паразити які не признаються ні самі собі.
6. Криза надспоживання - то не українська проблема і буде ще не скоро.
7. "Відмінність совітської економічної думки від ринкової полягала у тому, що совіти вважали найголовнішою ланкою – виробництво товарів та послуг. Отже, відмінністю ринкової економіки є те, що увага фокусується на тій частині циклу, де вироблений товар продається, а гроші повертаються у наступний виробничий цикл."
Дозволь не погодитись з тобою. Увага фокусується на етапі, де можна отримати гроші від продажу "товару" у широкому сенсі цього слова (це я про капіталізм). Тому, всі ринулись продавати, і мало хто хоче виробляти, бо клопітно, і не лояльна конкуренція, у декого субсидії, блат, і з ціною не вгадаєш, якість окремо. Тому, торгівля стала майже ЄДИНИМ фокусом, а виробництво залишилось бідним, де можна платити якнайменше, а продавати "фірму" дорого. Тому і нинішня криза частково світова. Навіть люди хочуть "розподіляти" та "продавати", і дітей на то вчать.
no subject
Date: Monday, 10 October 2011 11:56 pm (UTC)Тобто, я помилилась. Ціни як раз і порівняні!
Re: Дуже вибачаюсь за багато букаф
Date: Tuesday, 11 October 2011 05:29 am (UTC)3. В нас просто смішний рівень іноземних інвестицій. Не будемо ж ми вважати інвестиції з Кіпру та карибських островів дійсно іноземними інвестиціями.
Приватизація вже практично завершилася, тому вже остаточно все не вивозять, те, що залишається, більш-менш працює. Але на старих виробничих фондах та з мінімальною оплатою праці.
7. Торгівля замикає коло. Крапка. Який вона має вигляд, залежить від культури. Якщо у 80-ті в СРСР центровими фігурами були бариги: завмаги, снабженці, спекулянти, то така й торгівля тепер. Капіталізм починався не з торгівлі, а з мануфактур. Торгівлі почали приділяти увагу з появою масового споживача. Окремо про це напишу.
Re: Дуже вибачаюсь за багато букаф
Date: Tuesday, 11 October 2011 04:38 pm (UTC)У цій фінансовій шахматній партії, Італія є фігурою, яка, у ближньому майбутньому, може позначати вдачу Європи в найближці місяці. Її банки мають проблему ликвидности, її публічний борг є дескомунальним, (дорівнюється 120% її PIB) і її ріст є майже нульовим (0.2% накопичених з 2001 до сьогодні, тільки краще ніж Гаїті та Зімбабве). Крім того, хоча відсоток безробіття є низьким, зайнятість є ще меншою, тому що 50% жінок не працюють.
Недавно, Центральний Европейскький Банк (BCE) купив італійський борг щоб додати кисню економіці цієї країни. Але жовтень буде вирішальним, тому що в цьому місяці концентруються терміни витікання публічного боргу Італії (70,000 міліонів євро), і виконання або ні, виплат, визначить доступ до рятування.
Греція запалила іскру фіскальної пожежі у зоні євро. У 2009, коли помінявся уряд у цій країні, виявилося, що її макроекономічні показники були підфарбовані і що насправді знаходилась у одному кроці від банкрутства. Її слідували Ірландія та Португалія. Зараз деякі аналісти говорять про ланцюгову спекулятивну атаку і, позаду врятованих країн, плюс Італія та Іспанія, наступною фігурою що падає може бути Бельгія, напружена публічним боргом еквівалентним 97% свого PIB. Франція, друга по величині економка континенту, далека від тиску, який страждають інші, але це не гарантує їй імунітету. Її головна проблемою є що її банки є дуже відкритою грецькому боргу."
Там же говориться, як парламент США недавно прийняв рішення про підвищення публічного бору.
Тобто, всі винні всім, та продовжують займати та брати в борг. Все це йде, якщо на інфраструктуру "життя", то мало на інфраструктуру виробництва, чим грішив раніш совок, як ти пишеш.
Re: Дуже вибачаюсь за багато букаф
Date: Tuesday, 11 October 2011 05:44 pm (UTC)А з ЄС все йде так, як і мусить йти. Величезний бюрократичний наднаціональний апарат, який складається з сотень тисяч безконтрольних, бо позанаціональних, бюрократів та челяді. Звідси безвідповідальні рішення, політика відривається від економічної доцільності + особистий інтерес. Грецію прийняли до ЄС частково через політичні міркування типу показати фігу Туреччині, а ще інколи називають й іншу причину: чимало єврочиновників хотіли купувати нерухомість на курортних берегах без зайвого клопоту, тому й всіляко були "за" затягування Греції до ЄС, а потім за впровадження євро. А далі все чуто економічно: якщо спільна валюта, але роздільні бюджети, то обов'язково від багатих частина грошей перетікатиме бідним. Не стільки людям, скільки до різних структур. В результаті, уряд перетворив своє населення на соціальних паразитів, а багаті тепер відчули, що так в них і всі гроші висмокчуть. Португалія подібна історія, не стіль гротескно паразитична щоправда. А там далі: якщо до 80% боргів у разі дефолту спишуть двом країнам, то що італійці дурні по своїх боргах платити? Чому б не дефолтнути. Старий розумник Сорос про таке ще 20 років тому попереджав...
no subject
Date: Tuesday, 11 October 2011 09:53 am (UTC)no subject
Date: Tuesday, 11 October 2011 05:45 pm (UTC)