Виставкове: чому так?
Thursday, 27 October 2011 10:53 am![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiПричини, чому в Україні промислові виставки таке жалюгідне видовище, насправді полягають у загальносуспільних хворобах. Заради справедливості треба визнати, що не всі вони виникли вже у незалежній Україні. Головна причина – низька якість людських ресурсів – є продуктом доби, коли зарплата в інженера-конструктора першої категорії, тобто за стажем щонайменш 9 років ледве дотягувала 160 рублів, а зарплата учня слюсаря-збірника на заводі, щойно зі шкільної лави, навіть без ПТУ, починалася від 450, то кого ще можна було рекрутувати в інженери, крім хобіїстів не від цього світу, пофігістів та нездар? Особливо це було видно на прикладі мого покоління: коли ще й почали студентів забирати до війська, то відпала остання мотивація йти до вишу, з моїх однокласників більшість поступали до військових училищ, щоб принаймні на пенсію вийти ще нестарими або просто йшли заробляти гроші. Більшість зрештою втратила, але у 1985-му вони не могли знати, що так зміниться світ у 1991-му.
Отже, маємо початкові умови: людський склад промисловості – з диваків, невдах або байдужих. Якби з самого початку проводилися розумні реформи, то з диваків можна було б скористатися, невдах просто не було б, з них вийшли б нормальні і потрібні робочі конячки а в байдужих міг би зайнятися вогник. Але реформ не було. Було розкрадання під пусті гасла про підтримку вітчизняного виробника. Тепер, на початку третього десятка років незалежної України, маємо практично повну втрату машинобудування, крім низки флагманів, як то НКМЗ та «Мотор Січ», до речі, з червоними директорами з ПР на чолі. Яка ганьба, що з усіма бізнес-освітами, коли вчитися менеджменту поступають цілими селами, за 20 років так і не з’явилося поняття сучасного українського управлінця! А ще хтось дивується, чому у промисловості все по-російськи та все таке червоне! А кому приносити українське і жовто-блакитне? Хто мені не вірить, що машинобудування більше немає, сайт Держкомстату вам у допомогу. При всіх їхніх намаганнях прикрасити дійсність виробництво України по більшості галузей знаходиться на рівні невеликого, локального виробника навіть не з дуже розвиненої держави.
За таких умов маємо другий важливий чинник: у промисловості просто немає сучасних, складних завдань, щоб могли розкритися таланти. Та хоч не таланти, а бодай просто працьовита людина! Брак завдань означає, що й на виставках особливо й немає чим обмінюватися та чого шукати. У 90-ті роки, коли виставкова діяльність була в новину, були спроби організовувати окремі спеціалізовані виставки. До середини нульових цей тренд остаточно зник: виставки об’єднуються, замість окремої експозиції тепер тільки кілька стендів, у кращому разі в одному кутку виставкової зали. Якщо вам потрібне метрологічне обладнання для сталеливарної галузі, вам доведеться йти або на виставку «Нафта і газ» або навіть на фармацевтичну, бо метрологи вже давно виставляються там, а не на окремій виставці.
Отже, спеціалізовані виставки не збирають навіть бовдурів у достатній кількості, щоб експоненти не засинали на стенді. Останні з могікан, спеціалізовані виставки, вже вдаються до таких трюків, як завозити студентів, але що це дає? Це ж вже не виставка… На загальній виставці нібито ходить багато людей, але на стендах не затримуються, бо не знаходять того, що шукають. Проходити повз сотні метрів виставок верстатів, щоб десь між ними знайти стенд розробника автоматики – це швидко задовбує навіть зацікавлених відвідувачів.
На окреме слово заслуговують організатори. На жаль, перші оператори виставкового бізнесу в Україні порозпадалися на низку фірм, які не приносять новий бізнес, а ділять існуючий. Колись з сільськогосподарської тематики була чудова виставка у Чубінському і не менш чудова виставка на ВДНГ. Тепер я вже збився з рахунку скільки їх, а найкращу виставку перенесли з ВДНГ до МВЦ, де для неї недостатньо площі та взагалі місце недоречне. Подібне відбувається і з іншими галузевими виставками: дублюють один одного і електронники, і механіки, і верстатники, і холодильщики… Монополізм це погано, але у даному бізнесі децентралізація відбулася раніше, ніж ринок досяг необхідного розміру, а його оператори – необхідного професіоналізму.
Професіоналізм – це, взагалі, просто казка! Люди проводять виставки щороку, повинні либонь мати бодай поверхове уявлення про галузі промисловості. Домовляєшся з ними про стенд у тематичному павільйоні, а потім вони все переграють, і вже на виставці ти відкриваєш, що стоїш під баннером абсолютно іншої галузі. Звісно, це призводить до того, що чимало «твоїх» відвідувачів тебе просто не знаходять.
І ось на попередньому абзаці фактично замикається кляте коло: низький професіоналізм інженерів у промисловості – брак масштабних завдань – низька потреба у виставках – слабка пропозиція виставок – низька якість учасників і відвідувачів – брак професіоналізму виставкових фірм. Замикається воно на чиннику якості наявних людських ресурсів. Але кола не замикаються самі собою. Їх замикає хтось. І цей Хтось – це той, хто мусить бути рушієм суспільства, аналізувати накоплений суспільством досвід, сприяти розвитку корисного, коригувати негативне, проводити вчасні реформи, створювати мотиватори для людей. Цей Хтось – це еліта. На тому місці у суспільстві, яке мала б займати еліта, знаходяться зовсім інші люди, з іншими якостями, іншими життєвими цілями. От власне і відповідь на питання «що робити»: виштовхнути тих людей на належне їм місце десь у низах суспільства і розчистити шлях активним і сучасним людям. Отже, знов-таки, як часто у різних варіаціях повторюємо ми з МШФ Гробен: «ыліту» - на смітник!
Попередні дописи:
У вас нічого нема!
Ви не єврей!
Отже, маємо початкові умови: людський склад промисловості – з диваків, невдах або байдужих. Якби з самого початку проводилися розумні реформи, то з диваків можна було б скористатися, невдах просто не було б, з них вийшли б нормальні і потрібні робочі конячки а в байдужих міг би зайнятися вогник. Але реформ не було. Було розкрадання під пусті гасла про підтримку вітчизняного виробника. Тепер, на початку третього десятка років незалежної України, маємо практично повну втрату машинобудування, крім низки флагманів, як то НКМЗ та «Мотор Січ», до речі, з червоними директорами з ПР на чолі. Яка ганьба, що з усіма бізнес-освітами, коли вчитися менеджменту поступають цілими селами, за 20 років так і не з’явилося поняття сучасного українського управлінця! А ще хтось дивується, чому у промисловості все по-російськи та все таке червоне! А кому приносити українське і жовто-блакитне? Хто мені не вірить, що машинобудування більше немає, сайт Держкомстату вам у допомогу. При всіх їхніх намаганнях прикрасити дійсність виробництво України по більшості галузей знаходиться на рівні невеликого, локального виробника навіть не з дуже розвиненої держави.
За таких умов маємо другий важливий чинник: у промисловості просто немає сучасних, складних завдань, щоб могли розкритися таланти. Та хоч не таланти, а бодай просто працьовита людина! Брак завдань означає, що й на виставках особливо й немає чим обмінюватися та чого шукати. У 90-ті роки, коли виставкова діяльність була в новину, були спроби організовувати окремі спеціалізовані виставки. До середини нульових цей тренд остаточно зник: виставки об’єднуються, замість окремої експозиції тепер тільки кілька стендів, у кращому разі в одному кутку виставкової зали. Якщо вам потрібне метрологічне обладнання для сталеливарної галузі, вам доведеться йти або на виставку «Нафта і газ» або навіть на фармацевтичну, бо метрологи вже давно виставляються там, а не на окремій виставці.
Отже, спеціалізовані виставки не збирають навіть бовдурів у достатній кількості, щоб експоненти не засинали на стенді. Останні з могікан, спеціалізовані виставки, вже вдаються до таких трюків, як завозити студентів, але що це дає? Це ж вже не виставка… На загальній виставці нібито ходить багато людей, але на стендах не затримуються, бо не знаходять того, що шукають. Проходити повз сотні метрів виставок верстатів, щоб десь між ними знайти стенд розробника автоматики – це швидко задовбує навіть зацікавлених відвідувачів.
На окреме слово заслуговують організатори. На жаль, перші оператори виставкового бізнесу в Україні порозпадалися на низку фірм, які не приносять новий бізнес, а ділять існуючий. Колись з сільськогосподарської тематики була чудова виставка у Чубінському і не менш чудова виставка на ВДНГ. Тепер я вже збився з рахунку скільки їх, а найкращу виставку перенесли з ВДНГ до МВЦ, де для неї недостатньо площі та взагалі місце недоречне. Подібне відбувається і з іншими галузевими виставками: дублюють один одного і електронники, і механіки, і верстатники, і холодильщики… Монополізм це погано, але у даному бізнесі децентралізація відбулася раніше, ніж ринок досяг необхідного розміру, а його оператори – необхідного професіоналізму.
Професіоналізм – це, взагалі, просто казка! Люди проводять виставки щороку, повинні либонь мати бодай поверхове уявлення про галузі промисловості. Домовляєшся з ними про стенд у тематичному павільйоні, а потім вони все переграють, і вже на виставці ти відкриваєш, що стоїш під баннером абсолютно іншої галузі. Звісно, це призводить до того, що чимало «твоїх» відвідувачів тебе просто не знаходять.
І ось на попередньому абзаці фактично замикається кляте коло: низький професіоналізм інженерів у промисловості – брак масштабних завдань – низька потреба у виставках – слабка пропозиція виставок – низька якість учасників і відвідувачів – брак професіоналізму виставкових фірм. Замикається воно на чиннику якості наявних людських ресурсів. Але кола не замикаються самі собою. Їх замикає хтось. І цей Хтось – це той, хто мусить бути рушієм суспільства, аналізувати накоплений суспільством досвід, сприяти розвитку корисного, коригувати негативне, проводити вчасні реформи, створювати мотиватори для людей. Цей Хтось – це еліта. На тому місці у суспільстві, яке мала б займати еліта, знаходяться зовсім інші люди, з іншими якостями, іншими життєвими цілями. От власне і відповідь на питання «що робити»: виштовхнути тих людей на належне їм місце десь у низах суспільства і розчистити шлях активним і сучасним людям. Отже, знов-таки, як часто у різних варіаціях повторюємо ми з МШФ Гробен: «ыліту» - на смітник!
Попередні дописи:
У вас нічого нема!
Ви не єврей!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 08:37 am (UTC)no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 05:18 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:09 pm (UTC)а інші і не їдуть, і ти сам чудово це знаєш. хто поякісніше - пнеться в єс чи сша
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:25 pm (UTC)Якщо на пальцях, то ця територія пустою не залишиться. Якщо місцеве населення не може нею розпорядитися, то воно буде асимільоване іншими. Інакше не буває. Всі сучасні нації утворювалися подібним чином. Отже, в українців ще є два-три десятки років показати себе власне українцями, бо потім тут житиме інший народ, генетично він матиме багато від українців, можливо, навіть деякі гастрономічні та фольклорні форми зберігуться, але ментально це буде інший народ. Як сучасні арабомовні єгиптяни і стародавні єгиптяни, якщо шукати аналогії.
Приїде сюди не тільки скам, приїдуть авантюристи, диваки,фахівці - та будь хто. Навіть в скаму не всі діти будуть такими ж, як батьки. Популяція стане не гіршою. Може, навіть кращою завдяки припливу свіжої крові. І ніякими гаслами, акціями, заборонами цьому не завадиш. Якщо самі не здатні побудувати націю, тоді доведеться асимілюватися в іншу вже як складова або просто розчинитися без сліду.
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:28 pm (UTC)мене це не напружує
а от мусліми, що ставлять світочем свого життя коран - напружують
кожному своє
я не вчу тебе, кого любити - ти мене. дорослі люди :0)
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:37 pm (UTC)Це допоки результати твоєї праці від них не залежать. Взагалі, я вже давно знаю, що існує серйозна різниці у сприйнятті світу між технарями та рештою, умовно назвемо, гуманітаріями. Ваша праця більш індивідуальна і більше залежить від вашої голови, ніж від зовнішніх обставин.
>я не вчу тебе, кого любити
Та ну, кого я тут вчу когось любити? Я й сам нікому тут у любові не освідчуюся. Тим більше мусульманам. Я тобі написав так, як буде, незалежно від нашої любові до когось. І воно так і буде.
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:47 pm (UTC)таке життя
але я не буду від цього усвідомлення любити цей процес і, тим паче, вітати його
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:57 pm (UTC)З білим родом все буде гаразд. Але за межами таких країн, як Україна.
no subject
Date: Friday, 28 October 2011 04:19 am (UTC)це демографія, або до 2050 р. ми асимілюємо багато мігрантів в нашу успішну культуру, або не станемо успішною культурою, і мігранти асімілюють нас без сліду;
в нас відсутній демографічний потенціал, щоб за рахунок нинішніх дітей утримати та прогодувати через 25 років сьогоднішніх дорослих; і як на наші кліматичні умови щильність заселення в нас не дуже, є куди приходити на прокорм
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 02:04 pm (UTC)Мрачка и печалька...
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 05:13 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 05:16 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 02:20 pm (UTC)з останніх перлів: Державна служба зайнятості - "А якщо приїде якийсь чорний з Африки чи жовтий, то йому, що, теж дозвіл на працевлаштування давати?" :)
...а в куточку тихо плаче рівноправ'я громадян України і іноземців в сфері вибору місця праці та недопущення дискримінації в органах державної влади...
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 05:10 pm (UTC)no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 06:40 pm (UTC)Взагалі, у тебе своя міфологія, як я подивлюсь. ) Це не погано, але заважає баченню, НМД. А про викликів недостачу, то дуже вірно помічено.
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:16 pm (UTC)Студентів призивали до війська з 1983 до 1989 рр. У моєму класі було 10 хлопчиків. До військових училищ пішли четверо. Один провалився по здоров'ю, але до вузу не пішов, пішов на завод. Решта шестеро пішли до вузів, але два після війська не відновилися та пішли заробляти гроші. Це одна з найкращих шкіл в області, клас, де була рекордна кількість золотих медалей. У паралельному класі подібна картина. До речі, у війську не залишився ніхто: одразу по закінченні училищ молоді офіцери звільнилися, бо вже настала нова доба.
Стосовно твоєї родини можу відповісти те ж саме, що МШФ Гробену вчора стосовно проектів: сніг може випасти і на екваторі, але ця неординарна подія тільки ще більше підкреслює те, що так снігу за нормальних умов немає. Для нормального функціонування економіки не потрібні 100% виняткових людей, потрібний якісний масовий, назвемо марксистською мовою, товар-робоча сила. Якщо його немає, то ніякі винятки нічого не змінять.
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 07:53 pm (UTC)Я з тобою згодна про нормальний товар робів. ) І найгірше, що наступні покоління йдуть ще гірше. Колись бачила сценку (вже і не пам'ятаю якою мовою), про те, як письменник зайшов купити собі папіру, і його приймають два молодих "медеджера", хлопець і дівчина, які говорять птичою мовою з англо-суржику, і все випитують, який саме папір хоче купити той дядько. Дядько у кінці аж розплакався, бо хотів ПРОСТОГО папіру, а ті дурні його так і не зрозуміли. Так нічого і не купив.
no subject
Date: Thursday, 27 October 2011 08:05 pm (UTC)не кажи "гоп!"...
Date: Thursday, 27 October 2011 10:45 pm (UTC)no subject
Date: Wednesday, 2 November 2011 04:46 pm (UTC)Хз, за совдепії в управлінці виходили з виробничників і хоча б розуміли "принцип дії" об'єкту керування. Теперішні після "бізнес-освіт" здатні тільки здавати обладнання на брухт і приміщення в оренду. Їм навіть не спадало на думку поцікавитися, що ж там клепають-паяють по своїх закамарках "диваки" і чи не можна це в якийсь бізнес-план вписати...
Якби з самого початку проводилися розумні реформи, то з диваків можна було б скористатися, невдах просто не було б, з них вийшли б нормальні і потрібні робочі конячки а в байдужих міг би зайнятися вогник.
Ну для цього повинна була існувати ідеологія РОЗУМНИХ реформ і її ідеологи при владі... Але після бою кулаками не махають...
Тож залишається хіба що думати над тим, як виховати майбутню еліту з пелюшок... Створити якесь інформаційно-культурне середовище, в якому вона здатна розвинутися...
no subject
Date: Wednesday, 2 November 2011 06:03 pm (UTC)