Вони - моє все!!!

[kerbasi]

Часто доводиться чути від різних людей щось подібне до цього: «Я зацікавився/-лася політикою 2004-го року завдяки помаранчевій революції і Ющенку». Далі - різні варіанти на тему, яка то була доленосна подія, і як тепер треба  славити Ющенка. Як варіант – визнавати його заслуги перед Всесвітом).  Як ще один варіант – замість Ющенка може фігурувати інше прізвище. Головне, щоб "моє все". От жила собі людина, цікавилася пивком, коханням, високими матеріями або низько матеріальним, а тут тобі - гоп-ля! - є у світі політика! І не тільки у світі, а навіть в Україні!

Я оце переношу на себе, і виходить, що я зацікавився політикою, коли підписали Фінальний акт Гельсінгської угоди. З телевізійних трансляцій запам’ятався кремезний, лисий дядько, який б’є молоточком у гонг, встановлений на трибуні, де сидять різні офіційні особи. Йому більше б пасувало бити величезною кувалдою у рейку. Мабуть, це був президент Фінляндії Урго Кекконен.

А остаточно до політики, а разом і до сходознавства мене навернув політичний оглядач Фарід Сейфуль-Мулюков з передачі «Сегодня в мире», яка на тлі всього іншого, що виливалося на мене з двох каналів совітського ТБ, була найбільш притомною.
Отже, я всім у своєму житті забов'язаний ОБСЄ та особисто Фаріду Сейфуль-Мулюкову та Урго Кекконену! Навіть не знаю, що з цим тепер робити…

Comments

[ferike.livejournal.com]

"якщо пропонується щось, як всезагальна платформа, то слід думати далі свого егоцентризму"
так, у масовій комунікації дуже важливо дотримуватись дистанції між персональним сприйняттям комуніканта і тим меседжем, яким він хоче достукатись до комунікатів.

щодо останнього параграфа... імхо, держава - це не тільки наслідок об"єднання людей, а й причина теж. державні кордони найчастіше окреслюються випадково, в умовах війни, революції або іншої нестабільної ситуації. але коли кордон вже окреслений, держава, яка функціонує в межах цього кордону, може дати своїм громадянам спільну ідентичність, на цьому громадянстві й засновану (через освіту, військо, тощо). так араби і кабіли стають алжирцями, ельзасці та корсиканці - французами тощо. інша річ, що не кожній державі вдається досягти критичного порогу спільної ідентичності.

[kerbasi.livejournal.com]

Ми надто бідні для того, щоб простір у кордонах освоювався весь як свій , а не тільки до пагорба за селом. Якщо зазирнути за межі офісної публіки, то люди майже нікуди не їздять далі найближчої річки-вонючки. Я стільки бачу людей, які у Києві ніколи у житті не були... Ми вже 20 років даємо приклад того, як бідність вбиває національну ідентичність і національний проект.