Вони - моє все!!!

[kerbasi]

Часто доводиться чути від різних людей щось подібне до цього: «Я зацікавився/-лася політикою 2004-го року завдяки помаранчевій революції і Ющенку». Далі - різні варіанти на тему, яка то була доленосна подія, і як тепер треба  славити Ющенка. Як варіант – визнавати його заслуги перед Всесвітом).  Як ще один варіант – замість Ющенка може фігурувати інше прізвище. Головне, щоб "моє все". От жила собі людина, цікавилася пивком, коханням, високими матеріями або низько матеріальним, а тут тобі - гоп-ля! - є у світі політика! І не тільки у світі, а навіть в Україні!

Я оце переношу на себе, і виходить, що я зацікавився політикою, коли підписали Фінальний акт Гельсінгської угоди. З телевізійних трансляцій запам’ятався кремезний, лисий дядько, який б’є молоточком у гонг, встановлений на трибуні, де сидять різні офіційні особи. Йому більше б пасувало бити величезною кувалдою у рейку. Мабуть, це був президент Фінляндії Урго Кекконен.

А остаточно до політики, а разом і до сходознавства мене навернув політичний оглядач Фарід Сейфуль-Мулюков з передачі «Сегодня в мире», яка на тлі всього іншого, що виливалося на мене з двох каналів совітського ТБ, була найбільш притомною.
Отже, я всім у своєму житті забов'язаний ОБСЄ та особисто Фаріду Сейфуль-Мулюкову та Урго Кекконену! Навіть не знаю, що з цим тепер робити…

Comments

[ripnyk.livejournal.com]

))) Я дивився "Сегодня в мире", а моя бабця слухала недільну службу з Ватикану. Да, а батько якраз в той час, аби не збрехати, слухав по "брехунцю" Савіка Шустера з Афганістану. Тепер вже не слухає

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо слухав Шустера, то це з Радіо Свобода і з 1988-го. Це вже практично кінець афганської війни. "Сегодня в мире" власне закрили у 1988-му, тобто фактично ми й маємо хронологію ваших спогадів: 1988 рік, не пізніше.

Християнство від мене завжди було далеко, але Радіо Ватікану я слухав. Мовою есперанто. :-)