Таки я романтик!

[kerbasi]

Нещодавно у своєму ЖЖ МШФ Ferike запитала читачів про захоплення, які можуть змусити людину легко читати грубезний фоліант. Між нами відбувся такий діалог:
 
Kerbasi: Теоретичні граматики будь-якої мови.
Історичні граматики будь-якої мови...
Ferike: Отак береш підручник із граматики й читаєш? Не нудно?..
Kerbasi: Не нудно. Беру з собою на відпочинок, у дорогу. Точніше донедавна брав. Тепер в мене поступово зацівлення змінюються. Ще не ясно, які сформуються...
 
Згодом натрапив у Вікіпедії на таку істину:

«Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії».
 
Отже, не нудьгуйте, вбиваючи собі у голови граматичні правила. Переконуйте себе, що це романтично.
 
Я, звісно, розумію, що не від гарного життя українські гуманітарії ладні зарахувати будь-що українського походження до загальносвітових культурних трендів. От до романтизму випало зарахувати граматику. Там далі у вікіпедійній статті ще написано таке:
 
 «Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій».
 
Отже, хто проти чого романтизмом протестує: європеєць – проти застиглості та серйозності класицизму, проти раціоналізму Просвітництва, а українці все реготали та стібалися, а потім - гоп! - і раптом аж у граматику занурилися. Romantique!  

Comments

[giggster.livejournal.com]

ну укрвікі я читаю тільки, коли хочеться посміятися.

хтось колись вірно зауважив: укрвікі часто нагадує лукоморьє.

[kerbasi.livejournal.com]

Вікіпедія лише повторює якийсь Літературознавчий словник-довідник:
http://zntu.at.ua/publ/2-1-0-22
Я таки вірно роблю, що науку "кириличними" мовами за науку не вважаю...

[spitfire38.livejournal.com]

природничі науки враховуються?
нехай мечніков за праці в пастерівському інституті отримав нобеля, а як з фізиками радянськими?
чи тут головне цифри і формули, а не мова?
просто так спитав, бо фраза дошкульна, хоч глибинний зміст її розумію

[kerbasi.livejournal.com]

Я технар за першою освітою і в технічній компанії працюю. Звісно, достатньо спостерігав нісенітниць, і "запозичень", й у цій сфері. Моя мама свого часу працювала у суперсекретному КБ, де займалися між іншим і передиром іноземної техніки, яку затягували за ворота КБ вночі, щоб поменше було свідків-перехожих. Отже, маю достатньо піджстав для того, щоб будь-яке "кирилічне" джерело перевіряти на "латиничне" походження. Хоча б для того, щоб уникнути некоректних перекладів і скорочень. Або просто пересвідчитися, що "кирилічний" винахід - лже-наука.

Винятки лише підтверджують правило.
Та й у "нобелевській" науці, здається, з останніх тільки Перельман працював у "кирилічній" установі, а всі інші русскіє свої дослідження робили у "латиничних" университетах.

[spitfire38.livejournal.com]

тепер ясно, чому, наприклад, румуни твердо вважають себе оазою латинської культури в оточенні кирилічного (угорці - то справа окрема) барбаризму ))
хоча на церквах кам'яних у них - тих, що до середини 18го ст. збудовані - кирилицю так і не перебили на латиницю ))
але звідси - з такої тези - випливає часто чувана мною глобальніша суспільна теза, що кирилично-православний (узагальнено-східноримський) світ нічого таки не спромігся путнього зробити...

[kerbasi.livejournal.com]

Узагальнено - так.
А у дрібницях - абетками на основі латинки чиї тільки мови не записані. Якщо ж брати провідні культури, то порівняння явно не на користь "кирилічних".

[ferike.livejournal.com]

може й вірно, але в цьому випадку словник-довідник нічого кримінального не сказав. європейський романтизм виник тоді, коли з"явився інтерес до партикулярних, питомих ознак народів (мови, фольклору та інших етнографічних лушпайок) - на противагу нейтрально-універсальному Просвітництву. саме в романтичну добу почалась масова кодифікація "народних", "хлопських" мов, так довго маргіналізованих на тлі "класичних" латини, французької чи старослов"янської. тому видати граматику "сільської" мови - це дуже навіть романтичний жест.

до речі, європейські націоналізми (зокрема в націй без держави) також зародилися в романтизмі - якраз через підкреслення окремішності кожного народу, ствердження його "природного" права на самоврядування. Пор. із типовою людиною Просвітництва - Вольтером - який вітав підкорення Криму та Польщі Катериною ІІ, бо її німецька педантичність, мовляв, нарешті наведе порядок серед тих східних "дикунів" :) Який контраст із романтиком, який "і в ганьбі любить свій народ"(Петефі)!

[kerbasi.livejournal.com]

"Кримінальне" у тому, що плутають загальнокультурне значення з літературним жанром. Для серйозного довідника таке неприпистимо.

[ferike.livejournal.com]

Але довідник якраз і пише, що романтизм - загальнокультурне явище. Романтизм - це певний інтелектуальний mindset або, якщо бажаєш, підхід до реальності, і цей підхід утілюється і в літературі, і в музиці, і в суспільно-політичному житті, і навіть у науці: замість "історії держав" починає писатись "історія народів", народжується етнологія, серйозно вивчаються діалекти тощо. Чому б не зарахувати й граматику до проявів романтизму? До речі, стаття ніде не каже, що граматика - це літературний жанр :)

[kerbasi.livejournal.com]

У Довіднику краще написано, ніж у Вікі. В останній - взагалі, дирниця. Але й у Довіднику статті про літературний романтизм "Граматика" названа першим виявом романтизму поруч з дійсно літературними творами. Якщо історичні розвідки більш-менш виокремлені з романтизму у літературі, то "Граматика" - майже ніяк:

"Першими виявами українського Р. були «Історія русів» (друга половина XVIII ст., вперше опублікована 1846 О. Бодянським), «Грамматика малороссийского наречия» (1818) О. Павловського, «Опыт собрания старинных малороссийских песней» (1818) М. Цертелєва, а також публікації історичних праць і пам'яток Д. Бантиш-Каменського, М. Маркевича, О. Волинського та ін. Значне місце у становленні Р. в українській літературі посідала Харківська школа романтиків (І. Срезневський, І. Розковченко, Ф. і О. Євецькі, О.Шпигоцькийтаін.) та підготовлені ними видання: «Український альманах» (1831) і «Запорожская старина» (1833 – 38) (див.: Харківська школа романтиків). Одночасно у Галичині виступила «Руська трійця» (М. Шашкевич, І. Вагилевич, Я. Головацький) зі збірником «Русалка Дністровая» (1837), перейнятим романтичними ідеями народності і слов'янського братерства".

Не слід так недбало формулювати.

[ferike.livejournal.com]

Ну так, зауваження зробити можна. Автор тексту спочатку пише про "перші вияви українського Р." загалом (серед яких та нещасна граматика), а потім - про становлення Р. саме в літературі. Між цими двома реченнями варто поставити якесь розділове слово або просто почати друге речення з абзацу, щоб навіть читач-новачок не сплутав одне з другим.

[kerbasi.livejournal.com]

Отож!
Враховуючи, що вже це все розтягли по рефератах, також, на жаль, і у вікіпедійній редакції...