Таки я романтик!
Monday, 12 December 2011 02:43 pm![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
kerbasiНещодавно у своєму ЖЖ МШФ Ferike запитала читачів про захоплення, які можуть змусити людину легко читати грубезний фоліант. Між нами відбувся такий діалог:
Kerbasi: Теоретичні граматики будь-якої мови.
Історичні граматики будь-якої мови...
Ferike: Отак береш підручник із граматики й читаєш? Не нудно?..
Kerbasi: Не нудно. Беру з собою на відпочинок, у дорогу. Точніше донедавна брав. Тепер в мене поступово зацівлення змінюються. Ще не ясно, які сформуються...
Згодом натрапив у Вікіпедії на таку істину:
«Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії».
Отже, не нудьгуйте, вбиваючи собі у голови граматичні правила. Переконуйте себе, що це романтично.
Я, звісно, розумію, що не від гарного життя українські гуманітарії ладні зарахувати будь-що українського походження до загальносвітових культурних трендів. От до романтизму випало зарахувати граматику. Там далі у вікіпедійній статті ще написано таке:
«Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій».
Отже, хто проти чого романтизмом протестує: європеєць – проти застиглості та серйозності класицизму, проти раціоналізму Просвітництва, а українці все реготали та стібалися, а потім - гоп! - і раптом аж у граматику занурилися. Romantique!
Kerbasi: Теоретичні граматики будь-якої мови.
Історичні граматики будь-якої мови...
Ferike: Отак береш підручник із граматики й читаєш? Не нудно?..
Kerbasi: Не нудно. Беру з собою на відпочинок, у дорогу. Точніше донедавна брав. Тепер в мене поступово зацівлення змінюються. Ще не ясно, які сформуються...
Згодом натрапив у Вікіпедії на таку істину:
«Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії».
Отже, не нудьгуйте, вбиваючи собі у голови граматичні правила. Переконуйте себе, що це романтично.
Я, звісно, розумію, що не від гарного життя українські гуманітарії ладні зарахувати будь-що українського походження до загальносвітових культурних трендів. От до романтизму випало зарахувати граматику. Там далі у вікіпедійній статті ще написано таке:
«Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій».
Отже, хто проти чого романтизмом протестує: європеєць – проти застиглості та серйозності класицизму, проти раціоналізму Просвітництва, а українці все реготали та стібалися, а потім - гоп! - і раптом аж у граматику занурилися. Romantique!
![[identity profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/openid.png){kind=small}
no subject
Date: Monday, 12 December 2011 12:51 pm (UTC)no subject
Date: Monday, 12 December 2011 01:16 pm (UTC)"Ініціатор романтичного руху О. Павловський, уродженець Путивля на півночі України, у своїй граматиці, виданій 1818 р., але написаній ще 1805 р., закликав надати перевагу південним говіркам полтавського типу, які мали лягти в основу новітньої української літератури", -
спонукає літературознавців розглядати граматику як літературний твір та визначати його жанр.
http://litopys.org.ua/shevelov/shev07.htm
Ну, ми вже з Вами погоджувалися, що не буває науки "кирилічними" мовами... :))