Таки я романтик!

[kerbasi]

Нещодавно у своєму ЖЖ МШФ Ferike запитала читачів про захоплення, які можуть змусити людину легко читати грубезний фоліант. Між нами відбувся такий діалог:
 
Kerbasi: Теоретичні граматики будь-якої мови.
Історичні граматики будь-якої мови...
Ferike: Отак береш підручник із граматики й читаєш? Не нудно?..
Kerbasi: Не нудно. Беру з собою на відпочинок, у дорогу. Точніше донедавна брав. Тепер в мене поступово зацівлення змінюються. Ще не ясно, які сформуються...
 
Згодом натрапив у Вікіпедії на таку істину:

«Першими виявами українського романтизму були: видана 1818 у Петербурзі «Грамматика малороссийского наречия» Олександра Павловського і збірка Миколи Цертелева «Опыт собрания старинных, малороссийских песней» з висловленими в них думками про глибоку своєрідність і самостійність української мови й української народної поезії».
 
Отже, не нудьгуйте, вбиваючи собі у голови граматичні правила. Переконуйте себе, що це романтично.
 
Я, звісно, розумію, що не від гарного життя українські гуманітарії ладні зарахувати будь-що українського походження до загальносвітових культурних трендів. От до романтизму випало зарахувати граматику. Там далі у вікіпедійній статті ще написано таке:
 
 «Український романтизм виник не так як реакція проти не надто значного в українській літературі класицизму, а проти наявних у ній тоді бурлескних і травестійних традицій».
 
Отже, хто проти чого романтизмом протестує: європеєць – проти застиглості та серйозності класицизму, проти раціоналізму Просвітництва, а українці все реготали та стібалися, а потім - гоп! - і раптом аж у граматику занурилися. Romantique!  

Comments

[chita-i.livejournal.com]

О, мене вже забанили! А я от тепер не буду, хоча погрожувала! Деякі вчені мужи мене не витримують! Жахи. Ось тобі приклад не патриота, archervarius. Дві свідомості в одному. Але про патриотів я ще напишу. Попросила відмінити збори. Не почуваю себе добре.