І де ж нові концепти у сучасних дискурсах?

[kerbasi]

Я в інтернеті з 1998-го, і саме тоді весь інтернет ряснів всілякими розумниками, що волали: "Весь світ - це текст"! І абсолютно серьйозно міркували про те, що станеться, якщо цей текст-світ деконструювати. Що станеться зі світом. А у все ж таки менш клінічних випадках - що станеться з деконструктором. Ясно, що дурдом, що ж ще.  А з наближенням Мілленіуму, який щоб догодити неукам, розтягнули на 2000 і 2001, почалися такі самі екстази, тільки на тему "світ це шоу", "Мілленіум це глобальний перформанс". Наступив цей мілленіум, і щось вже позабули і про світ-текст, і світ-шоу. Побігали до середини нульових з "пошуками нових смислів", вздрочнули на здригнулися в оргастічній конвульсії від хронотопів - і замовкли. Чи то тільки мені здається, що більше  просунуті концепти у заумних дискурсах не народжуються? На що тепер збуджується чутлива публіка?

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Є влучне англо-американське слово - buzz-word (buzz - дзижчання). Спочатку виникає термін для докладності, влучності, економії ментального простору, але згодом трансформується у дзижчання, коли дзижчать всі, хто вважає, що модно, хто хоче продемонструвати втаємниченість, хто хоче нагнати розумності. От ці (гіпер/інтер)тексти, дискурси, хронотопи, смисли (у множині) вже давно у більшості випадків змісту не несуть, але дзижчать. Тому й дратують. Хоча я буду останнім, хто почне боротися саме зі словами. Якщо у даній культурі, у даний час (культуротоп - ги-ги!)є хоча б один доречний вжиток слова, значть слово ще живе і має душу, а не тільки дзижчить.