kerbasi | Про газ

Бачу, що інформпросторі почали циркуляцію різні думки про газову залежність від Росії. Але ж гуманітарії, такі гуманітарії… Дається взнаки відсутність індустріалістського та інфраструктурного компонент в українській свідомості.

Нижче – що я думаю з цього приводу тезово.

1. Анулювати залежність від російського газу не можливо. Альтернативні шляхи поставки, зокрема морем – фікція. Під це немає інфраструктури, а вона дорога і складається не за рік і не два. Добре, якщо за десять. Особливо потішили наміри купувати газ в Норвегії. Це без коментарів. Є ще політико-економічна складова у цій темі. Газ вже давно розподілений по покупцях, довготермінові контракти укладені. «Баклан, прілєтающій позно – пролєтаєт мімо». І геополітична є. Навіщо продавати Україні, якщо вона просто нікому не потрібна і не має ніякого значення для світової економіки та політики, і ніякої від неї користі у двосторонніх відносинах? І через цього недоробленого карлика сваритися з Росією? За 20 років некомпетентної зовнішньої політики, за перетворення КІМО на місце, куди оформляють мажористих діточок та дорогих юних повій преміум-класу, доводиться платити. От час і прийшов.

2. Перехід на вугілля кажете? Раджу погуглити про екологічну ситуацію у Китаї, де більшість енергогенеруючих потужностей саме на вугіллі. А також про вплив на здоров’я твердих частинок. Якщо навіть теперішні Маріуполь, Запоріжжя, Єнакієво модно стало порівнювати з Мордором, то перехід на вугілля перетворить на Мордор всю Україну. Включно зі «справжньою українською Україною». Білі хатинки почорніють, до вишневого садочку без протидимного патрону не вийдеш, а як вивісиш на шворці вишиванку на двір сушитися… Краще про це не продовжувати…

3. Відновлювальні джерела енергії? Це хай-тек, любі друзі. Хай-тек. А Україна всі 20 років тільки втрачала НДІ та КБ, систему підготовки та перепідготовки наукових та інженерних кадрів. Залишила собі тільки те, що стосується технологічно найпримітивніших галузей «бери більше – кидай далі». Написане тут стосується і різних альтернативних джерел, як то біопальне, утилізація газу зі сміттєзвалищ, енергія з водоростей і т.д. При тому, що все це красиво виглядає у статтях, технологічно це не для українських наявних інженерних та робітничих ресурсів.

4. Який вихід? З реалістичних - два: енергозбереження у побуті та комунальній сфері, а також енергозбереження у промисловості (особливо у сировинній: металургія, хімія). Це знизить обсяги споживання газу. За нього можна буде собі дозволити платити хоч 500 доларів тоді.

5. Обидва виходи ніхто не збирається використовувати. Ця влада приходила саме для того, щоб забезпечити еліті гедоністичний, безтурботний і безвідповідальний спосіб життя.. Складовими такого способу життя є відсутність необхідності інвестувати в нові технології. Тобто гроші з металургійного комбінату щоб крапали, а витрат і вкладень щоб ніяких (в ідеалі), або мінімальні та бажано також на гедоністичні цілі. Стадіон побудувати, наприклад. А бюджетні гроші потрібні не на енергозбереження у комунальній сфері та побуті, а на підгодовування наступних черг гедоністів, на кого великих активів не вистачило. Як би не тиснули на цю еліту обставини, вона свою природу не змінить. Запитайте в обізнаних людей чи погугліть, скільки крадіїв після відсидки «зав’язують». Жалюгідний відсоток! Бо якщо здатний красти, то працювати не будеш. Це несумісні життєві стратегії.

Ніяких шансів нічого покращити у газових питаннях не буде раніше, ніж пройде повне оновлення правлячої верхівки в усіх сферах: політика, державне управління, власники ключових галузей, наука. Якісне оновлення. Не таке, що було 2004-го.