Чому?

[kerbasi]

Чому з кожною смертю публічної особи у соцмережах здіймається хвиля постів з засудженням тих, хто пише у соцмережах про свою скорботу за померлим?

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Так кажуть же, що їм цей лев пофіг, але зі скорботних постів так збуджуються...

[tsynamon.livejournal.com]

хтось помер недавно?

[kerbasi.livejournal.com]

На цей раз Уітні Хьюстон.

[higher-caps.livejournal.com]

Чому з кожною смертю публічної особи у соцмережах здіймається хвиля "скорбящіх"?

Краще б з рідними зустрілись

[kerbasi.livejournal.com]

Можна все встигати.

[dubchack.livejournal.com]

тому що в соцмережах так заведено демонструвати своє геройство

[kerbasi.livejournal.com]

скоріш за все...

[nik-adams.livejournal.com]

Такий собі прояв підліткового нон-конформізму. Воно переходне і не варте уваги. Шкода Уітні і шкода себе... Пішла ще одна чудова жінка з якою у мене нічого не було і тепер вже точно нічого не буде.

[kerbasi.livejournal.com]

Для мене деякі публічні особи є позначками певних років або періодів мого життя. Не обов'язково я є їхнім цінувателем. Уітні у число таких увійшла.

[philosofff.livejournal.com]

а ви зайдіть на мій фейсбук - зразу зрозумієте ))

[kerbasi.livejournal.com]

А уявляєте, щоб коїлося у фейсбуках, якби вони існували на момент смерті Сталіна :))

[kerbasi.livejournal.com]

Цікаво, скільки їх може бути :)

[kerbasi.livejournal.com]

Та як знати, в кого яка скорбота.
От я ще нижче відповів детальніше:
http://kerbasi.livejournal.com/131824.html?thread=2773232#t2773232

[iosaaris.livejournal.com]

http://lurkmore.to/%D0%A1%D0%B8%D0%BD%D0%B4%D1%80%D0%BE%D0%BC_%D1%81%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%B1%D1%8F%D1%89%D0%B5%D0%B3%D0%BE

[kerbasi.livejournal.com]

Є таке. Але як судити, в кого синдром, а в кого щиро?
Моя відповідь нижче:
http://kerbasi.livejournal.com/131824.html?thread=2773232#t2773232

[0navaho0.livejournal.com]

браво. тут навіть немає чого додати,)

[vmylenko.livejournal.com]

Тому що це більшою мірою показуха. А є люди, яким показуха не подобається. Та й просто френдстрічка виявляється забита "плачем Ярославни".

[shepita.livejournal.com]

але якщо це показуха, то нащо її підігрівати своєї увагою? якось нелогічно.

[adamnet.livejournal.com]

недавно запостив у себе "in memoriam". для мене ВХ - то америка і відповідний життєвий етап, а ще - прекрасний спів і чудовий соул
десь так

[kerbasi.livejournal.com]

Для мене десь так само.

[0navaho0.livejournal.com]

а мене завжди дивували некрологи у пресі.
не всі, знаєте, не у всій пресі, але дивували щиро.
дивували змістом.
"прийми нашу любов" до померлого, "ми пам"ятаємо про тебе".. тощо. от для чого це особисте і всім читати? для чого афішувати, коли вдову забувають на другий день, а померлого - одразу, при чім не забувають повидалти його контакти з мобільних, всі інтернет-адреси і дату народження, а часом навіть фотки /я маю такі приклади з власного життя/?
інша справа - повідомлення "помер", "пішов з життя".. людей просто інформують, що котрась людина пішла з життя. може комусь варто про це дізнатися, а немає можливости, ну мало чого..

от мій дід помер. відома особа. помер зимою, у лютому місяці, помер тихо в колі найближчої родини, згорів од раку в тиждень. ми тихо і важко доволі його поховали /мороз був страшний, курило снігом, родина по свту розповзлася, допомагати з похороном просто навіть не було кому. сусіди і самі свої. мої друзі особисто довбали мерзлу землю на цвинтарі./. люди лиш за тижні взнавали і приходили зі співчуттями, шкодували, що не мали можливості знати і прийти, щоб хоч останню шану оддати..
то якесь одне.
а коли справді вмирає людина відома десь і чимсь, починається як ота хвиля на футбольному стадіоні, кимсь зініційована в соцмережах і всіма на ура підхоплена..
це просто не щиро. от і все, як на мене. це просто хвиля, котру пустили і котру підхопили. як от флеш-моб,) сприймати це - піддаватися слабкості. сприймати це серйозно - це теж брати участь у флеш-мобі,) вторити його популяризації. на це і розраховано. од цього і кайф отримують. як з одного так і з іншого боку. і це вже не лікується, нажаль.

[kerbasi.livejournal.com]

Різне буває. Мій батько був людиною відомою на місцевлму рівні, і в місцевих інтернетах його смерть здійняла хвилю, але зі співчуттям всі з'явилися тільки, коли я його вже поховав за свої гроші. Хоча на ньому свого часу чимало людей побудували кар'єри та розбагатіли. Не всі, звісно. Але ті, хто співчували, нічим, крім слова допопмогти не могли. Інші - "прочитали з запізненням". Може, й правда, хто зна. Я також багато чого протитую не щодня, а за весь тиждень.

В будь-якому разі, не варто категорично судити. Я тут десь написав, що є постаті, що, так би мовити, позначають час, як би до них не ставитися. І у кожного, мабуть, свої. Мені не приємно було, коли померли з інтервалом в один день Евора і Гавел, і в ЖЖ почали писати про некрофілію і "скорботу", бо для мене вони обидва позначають певні кроки на моєму життєвому шляху. Я не проливав сліз, але у ЖЖ зробив записи.

[odyn-owl.livejournal.com]

з однієї сторони "синдром скорбящого"
з іншого боку натовп бзапеляційних критиків.
Критика в принципі дуже тонка штука, в мистецтві зокрема, иожна мати смаки і освіту і тд але автори будуть тебе ввжати просто бездарним зависиником якиї їх обгиджує.
в описаному ж вами випадку критика по перше не доречна (співчуття цілком достатньо), але переважно це і не критика, а виплеск комплексів і страхів людей думка яких насправді нікчемна і нікому не цікава крім них самих.

[smijana.livejournal.com]

Слушно.

Нехай навіть хтось пише нещиро (припустимо). Але яким чином його манеру (припустмо) "лицемірити заради привернення до себе уваги" змінить чи "вилікує" чиясь критика?.. бо ж критикують з наміром блага для тієї людини, так же? - якщо ні, тоді критикують для власного комфорту і зручності чи самоствердження. Ну чи захисту когось слабшого і т.і. (думаю, насправді по суті варіантів не так багато).

У мене своєрідний погляд на такі речі: є у тебе друг (у жж ,в житті, неважливо), то поважай його і приймай таким як є без критики. Хочеш порадити щось - порадь, тактовно зроби зауваження якщо нема змоги бачити і терпіти щось.. а ні - то просто не муч ні його ні себе, не дружи, не читай, не засмічуй власної стрічки тим що не хочеш чи не можеш бачити.
У жж "роздружитися" куди простіше ніж у житті.

І тому не бачу ніякої проблеми.
Немає "взагалі".. взагалі - це "десь там". Довкола нас все будується на особистому колі спілкування, принаймні для мене це так.