Індастріал

[kerbasi]

Ще декілька індустріалістських дописів Ольги Чигиринської (morreth)
Є відео і фотки.

http://morreth.livejournal.com/1735079.html

http://morreth.livejournal.com/1729155.html

http://morreth.livejournal.com/1729534.html

http://morreth.livejournal.com/1723137.html

http://morreth.livejournal.com/1717044.html

http://morreth.livejournal.com/1716640.html

Особливо корисно читати тим, хто умліває від українського ідилічного села на моніторах свого комп*ютера, і іншої України не бачив ніколи.

Comments

[smijana.livejournal.com]

В українському - справжньому - селі, як правило, є і комбайни-трактори, і свої проблеми, ремонти, "пекла" і технарські будні.
А біля сіл у містечках - заводи (хлібо-, агрегатні, цукрові і т.і.)
Звичайно, не так все глобально і ефектні як на ливарні, тут ніхто не сперечається.

Написано класно. Цікавий блог. :)

[nik-adams.livejournal.com]

Про життя українського села я не багато журналів зустрічав.

[seems-to-be.livejournal.com]

я тільки зараз у Франції познаю відмінність наших підходів. І хоча хвранцузи распіздяї ще ті - в них є чітке розіміння важливості процесів.
По хорошему треба масово завозити німців на посади Operational Excellence чи щось там Efficiency і давати їм у руки дрючок і щоб не соромились

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Просто цікавлюсь - а ви бачили ідилічне село? Не на моніторі?

[kerbasi.livejournal.com]

То у реальному! У деяких головах - інше.

[kerbasi.livejournal.com]

У мене погляд на життя такий, що я нічого ідилічного бачу, зокрема й села також. Я практик. І змушений займатися непоетичними, неромантичнами, важкими (на вагу) та ще й з неприємним запахом нафтохимічних рідин речами. І ці штуковини деяким селянам потрібні. І потрібні вони саме не тим селянам, які у вишневих садочках хрущами годуються, а тим, хто генерує так оспівану Вами вартість.

[kerbasi.livejournal.com]

вільному воля )

[kerbasi.livejournal.com]

Я зустрічав тільки про життя у селі у якості фактично дачника.

[kerbasi.livejournal.com]

Я у дискусії під самим першим посиланням написав фактично те ж саме, що й Ви тільки без дрючкового бедеесему))

[Василь Мельник (from livejournal.com)]

Мені цікаво, а що таке ідилічне село?

[nehrebeckyj.livejournal.com]

Я вам розкрию таємницю: попри свою закоріненість у реальні справи ви в душі толкієніст - полюбляєте вигадувати неіснуючих істот. Більшість умліває перед моніторами від ідилічних дівиць з розширеними парувальними параметрами або від не менш ідилічних котічков, а не од віртуальних хрущів.

[kerbasi.livejournal.com]

Можна окреслити меншість, а вже в її межах розглядати більшість меншості )

[kerbasi.livejournal.com]

це мій кпин на адресу неонародників.

[seems-to-be.livejournal.com]

що цікаво що підхід росіян українців хоч і виглядає однаково але у росіян це "распіздяйство" а у нас "хитрожопість"

[seems-to-be.livejournal.com]

ти ба скільки набіжало поговорити за село

[tin-tina.livejournal.com]

А про будні українського програміста можна? Скажімо, "Порівняльні характеристики Приват- Кредит- і Ощадбанку в якості замовника і платника" :-)
А також, "Чому я волію готівку".

[kerbasi.livejournal.com]

Можна, але це не буде оригінально. Бо в Україні всі тільки пишаються селом, його люблять і на нього моляться. А в кожного як не тицьни - або ай-ті, або фінанси. Ну, ще маркетинг. А от "індастріал" - це абсолютно виняткові випадки. Ну, і якщо хтось про село писатиме, тільки не з позицій дачника, то також буде особливий кейз.

[kerbasi.livejournal.com]

дачники люблять потеревеніти про важку але святу сільську працю.

[seems-to-be.livejournal.com]

між іншим те саме стосується й села. Село повинно відмерти і автоматизуватися, перетворившись на фермерські хазяйства (світова тенденція, я нічого не придумаю).

Культуру (народну тобто) треба перенести в міста

[kerbasi.livejournal.com]

Так, в принципі, в Україні процеси і йдуть цілком природним чином. Тільки у містах деякі дачники з штанців вистрибують, щоб форми етнічної культури ідеологізувати і зробити маркерами "свій - чужий", "вищий - нижчий". А це завдає непоправної шкоди власне націєбудуванню, бо дачники в результаті залишаться з дачниками, а хто керуватиме та працюватиме не відомо, бо професіонали всі "не свої" та "нижчі", а самі ж тільки на роль "совість нації" себе кастингували. Десь так.

[tin-tina.livejournal.com]

Ну й що я зроблю, коли я з раннього дитинства була по софту, а не по залізу :-) А при тому я таки дочка шахтобудівника, о.
Село... яке там село? Хто з нас його знає за рамками "провів літом кілька тижнів". Якщо я умовлю свого стрика написати промислову повість на тему "Утримання корови і роздобування паші", то це буде штука, крутіша за Хейлівські "Колеса".

[kerbasi.livejournal.com]

На мій вік випала примусова с/г праця у колгоспах. Стояв за транспортерною стрічкою картоплезбирального комбайну Фортшріт, викидав грудки грунти з потоку картопилин. Збирав виноград. Відгавкувався від напівбухой, напівобкуреної "конопльой дікорастущєй" сільської молоді. Вечорниць, дівчат у віночках, вишиванок, шароварів, декламацій з "Кобзаря" щось не пригадую.

[tin-tina.livejournal.com]

Я, заради різноманітності, збирала помідори, при тому перегрілася на сонці і заробила щось типу теплового удару :-) А невже Ви всерйоз розраховували на вечорниці та дівчат у віночку в сучасному селі?

[kerbasi.livejournal.com]

Я - ні. Тому й дивує, коли мені розповідають, шо якісь там нац. цінності у селі зберігаються.

але його вже майже нема, нормального села

[kerbasi.livejournal.com]

Отож! Отож!

[o-teren.livejournal.com]

І де ви таких знаходите... Ні, такі є, безумовно. Як є послідовники Руссо або дауншифтери якісь, прости господи. Але мені здається вони цілком знешкоджуються іншими, наприклад тими, котрі "люблять" та "моляться" на "індастріал". Втім, і перших і других дуже не багато, що мене особисто радує, бо крайнощі - зло, а молитися на такі речі - гріх. :)

[kerbasi.livejournal.com]

Якщо навіть професора в окулярах та з борідкою запитати, що таке Україна, то почуєте набір суто сільських кліше: фольклор + лани + сільські ідилічні Образи. Українська ідея побудована на ідеологізації саме цих образів. Тому Україна завжди буде у програші. Можете не погоджуватися - Ваша справа. Якби тільки я один так думав. Он Вам ще приклад, не якийсь там анонім:
http://lisyanskyi.livejournal.com/130898.html
Якщо не зважати на термінологічні розбіжності, кого він жлобом називає, кого номенклатурникам, то він практично про те ж саме.

[totaltelecom.livejournal.com]

+ 100

[o-teren.livejournal.com]

Не погоджусь, причому з багатьох причин. Починаючи з того, що переконаний - жлоб залишиться жлобом, на яких би ідеологічних кліше він не був вихований: чи там лани, чи там Дніпрогес, чи там ще якась чортівня. Бо він за визначенням - не вихований. Імхо, в іншій площині проблема лежить.
І закінчуючи тим, що б'ючи по жлобу (з чим важко не погодитися - лупити треба падлюку. Правда, мені більше подобається слово "хам", як більш традиційне, ширше і, як на мене, конкретніше) чомусь весь час влучають по селу.
Ну й не без того, щоб не впадати в конспірологію: дивним чином ці розмови набрали потужності (то Яневський щось таке напише, то ось хоча б ця стаття) саме зараз, разом з розмовами про продаж землі.
Найгірше, що нічого ж конструктивного не пропонується: ну так, віддухопелили черговий раз напівживого лежачого, за те що погано пахне, та й все. "Зараз у владі партноменклатурник, але винуватий попередній вишиванець. Втім, коли був вишиванець ... теж був винуватий вишиванець". Так виходить, що геть не обтяженого "ланами та козаками" Януковича породив Ющенко, а повного "космо-політа" Черновецького - особисто виходець з села Омельченко. А хто породив Ющенка з Омельченком? Точно винуваті "сільські ідилічні образи", а не, наприклад, напівголодне колгоспне життя з совітськими трудоднями, яке до "сільського ідеалу" ой яке далеке? Може ота дещиця кращого, що зробили Ющенко чи Омельченко у порівнянні з Януковичем та Черновецьким якраз і зумовлена їхнім "сільським ідеалізмом", а не навпаки? Ні, я не стверджую - для мене це питання відкрите, але й звинувачення "сільських кліше" у всіх смертних гріхах не видаються переконливими.
ПС. От не знаю що з собою і робити, але дратують мене такі "вбивчі" аргументи, як у цьому інтерв'ю: "ось бачите які ми дикі, у нас чаклуни є. І мольфара вбили". Ну так, є і вбили. А в Америці сім'ю Поланського були вбили. А, здається в Швеції, якихось психів нещодавно посадили на довічне за серію вбивств - вампірами бач себе вважали. Це певно теж має доводити щось загадкове, на кшталт: "населення країн, де масова урбанізація відбулася ще в ХІХ столітті, ниньки вже геть з дуба рухнуло. І все від урбанізації, а від чого ж ще? Це ж теж "всі ж у нас знають"."
Або ось автор інтерв'ю каже: "Адже вона (Україна) дуже традиціоналістична за своєю суттю, що дуже погано. Підкреслюю - саме традиціоналістична, а не консервативна, бо це абсолютно різні речі." Тонко, нічого не скажеш. Аж вирішив сам себе перевірити, що ж там за різниця і ось - "Консерватизм ... — визначення ідейно-політичних, ідеологічних і культурних течій, що спираються на ідею традиції та спадкоємності в соціальному та культурному житті." Ну прямо таки "абсолютно різні речі". Та й де він у нас тих традиціоналістів знайшов? Двічі одружений Ющенко - традиціоналіст? Порошенко, Жванія, Червоненко? Юля - традиціоналістка? Чи у нас традиціоналізм сам по собі, без носіїв? Та ні, є ж якісь "вишиванці". Для мене все це - загадка на загадці.

[kerbasi.livejournal.com]

Стосовно статті Ви краще з автором сперечайтеся. Для мене хоч консерватор, хоч традиціоналіст - обидва імпотентні фізично та духовно. Жлоб, принаймні, на моєї батьківщині і за версією Луркмора це все ж таки міський житель, можливо, з села походженням, але не обов'язково. Сільський хам - селюк або "рог". Але це не головне. Головне - архетипи. В Україні існують два субкультурні патерни, на які орієнтуються політики.І не тільки політики, навіть серед культурних людей часто можна помітити тренди вдавати з себе або вишиваночника з різною сільською "мудрістю", або приблатньонного гопа. Хтось про чудодійний самогон дідуся-казака байки розповідає, хтось демонструє, як він на фєнє та панятіях знається. Попередні 5 років був один патерн, тепер - другий другий.

Злиденне колгоспне село я дуже добре пам'ятаю: квартири, посади у місті для виблядків своїх купували за "кабанчиків", на кожному подвір'ї Жигуль, Москвич чи хоча б Запорожец стоїть, весілля на 300 осіб. Пам'ятаю бідось, пам'ятаю.

[anton rusetskiy (from livejournal.com)]

прочитал подборку. Очень интересно и близко.
На одном из металлургических комбинатов проектировали и запускали систему привода той самой шиберной задвижки в цехе розлива стали. Когда тех. задание составляли, со стороны заказчика в обсуждении участвовал человек лет 30-35 - старший сталевар. Как потом выяснилось его отец и дед тоже были сталеварами. Так вот, какой-то пофигизм со стороны этого человека и использование "байпаса", как штатный прием, ну не просматривался. После долгой работы конструкторов и сталевара/ов появилось задание, в котором предусматривалось такое количество внештатных ситуаций, когда эта задвижка не откроется, а правильнее сказать не закроется... Целые логические цепочки: превышение температуры на 5 градусов – включение визуального оповещения; еще 3 градуса – включение сирены; отказ одного контура – включение дублирующего, абсолютно независимого контура привода задвижки; отказ обоих контуров – включение аккумулятора, включение дублирующего аккумулятора, если отказал первый; а старт розлива начнется только после зарядки и опроса давления зарядки аккумулятора. И таких предположений "а что если" очень много. Для маленького самолета привод шасси был попроще). И у этого потомственного сталевара, когда заканчивали тех задание и не успевали, даже мысли не было разойтись вовремя, и запустить систему как-нибудь. Потому, что он знает, что такое 500 т расплавленного металла в сталь-ковше. Наверное, ему привили эти качества отец и дед. Но и пох-истов конечно хватало и даже среди итальянцев, которые построили завод в Днепре, только он не такой масштабный. Видел, как болты не закручивают, а забивают в дорогостоящие отлитые чугунные детали, просто потому, что это быстрее и не нужно раком корячится с ключом (но это не про итальянцев).
Кстати, припомнил, среди тех сталеваров один очень любит отдыхать в Полтавской области в частных отелях в стиле «вышиванка» на берегах р. Псел.

[kerbasi.livejournal.com]

Вітаю ще одного практика у моєму ЖЖ!

Стиль "вишиванка" у готелі на берегах р. Псел - це так воно і має бути. У сучасному світі етнічне знаходиться там, де людина відпочиває душею. Ніхто не починає соціально-економічні реформи з вишиваник, щоб ними ж і обмежитися.

[o-teren.livejournal.com]

Який Жигуль, який Запорожець, які квартири... Цікаво ви "узагальнюєте", нічого сказати. Чим далі, тим "загальніше".
От зараза, не пощастило мені свого часу такі колгоспи надибать, а то б перебрався. І наче ж бачив десь так штук п'ять чи шість різних, але все щось з Жигулями там сутутжно було. І що ж то вони з таких ситних місць та все в місто, в місто. І кабанчиків не жаліли. Дурні, якісь, не йнакше.

[kerbasi.livejournal.com]

Напевно залежить від регіону. На Миколаївщині село було раєм брежнєвського солодкого застою. Тому попри україновмовність вони голосували на 100% за КПУ, а тепер за ПР.
Дійсно бідні села я бачив у Росії у російській часті Сибіру, якутські села вже не були бідні. А Україною я не подорожував тоді, крім Миколаєвщини та ще трохи Півдня.

[strelok17.oneid.ru (from livejournal.com)]

А я видел как забивают болты в коксохим оборудование. Это было 1979 году. Ничегошеньки с той поры не изменилось...

[o-teren.livejournal.com]

Був на Миколаївщині на "зборі врожаю" у 85-му: назагал здалося, що в тамтешньому селі живуть трохи краще ніж на Київщині чи Чернігівщині. Доводилось бачити досить "багатих" селян з передмістя Києва, які на базарах торгували всякою всячиною. Хоча, то вже й не селяни були, як на мене. :)
Здається певне "послаблення" для села було десь з середини 70-х до перебудовних часів (не так вже й довго "порозкошували"). А так ще особисто застав і глиняну підлогу, і солом'яну стріху, а в одному селі навіть одні керосинові лампи замість лампочки Ілліча. При цьому зовнішньо навіть ці села виглядали ліпше за російські. :)

[kerbasi.livejournal.com]

На Миколаєвщині були розташовані кілька зразково-показових господарств-міліонерів. Їх ясно, що показово підтягували. На що і кому це було потрібно - не знаю. Але їм тепер, мабуть, боляче згадувати про їхнюю пиху, як за совка вона мали лікарні та школи кращі, ніж у місті.

А ще південна частина області непогано багатіла на туристах з узбережжя: черещня, якщо не перша, у місті - 50-70 коп., на узбережжі - 3-5 рублів.
До того ж чим південніше, тим народ крученіший. Хто не хотів кабанчиками вирішувати питання бартеру міських послуг (вступ до вишу, квартирна черга дітлахам тощо), той просто продвав м*ясо нелегальним заготівельникам. Я знав таких заготівельників - жили навіть не заможно, а просто богато. При чому те, що платили селянину, було цілком пристойним, що він собі того Москвича за кілька років купував. Це не теперішні капіталістичні заготівельники.

Весь цей рай луснув, як мильна булька з переходом на ринок. І відтоді села на північ, села "справжньої" України виглядають значно краще. Це у вікно авто помітно, коли їдеш трасою. Тепер всі крутелики, а не тільки приморські. Тепер немає дотацій на зразково-показове, хіба що фівктивні проекти, але з цього користуються пани, а не для селяни. Отже, моїм колишнім землякам і лишається тільки що за комуністів голосувати та лити сльози під стариє пєсні а главнам.

[o-teren.livejournal.com]

Може. Але у вас там взагалі було якось загадково і я б сказав - нетипово: якісь корейці - вирощувачі цибулі, якісь бригадири аж сині від наколок і з явним тюремним минулим, якісь понаїхавші з міста євреї - сторожі на бахчах.

[kerbasi.livejournal.com]

У бригадах були заробітчани (тоді казали шабашники) здебільшого з Молдавії, але й з заходу України також траплялися.

Для корейців рай не скінчився з СРСР. Навпаки, зненацька виявилося, що вони зовсім навіть не бідні задрипанці, коли вони почали собі будувати хатиночки. А дехто навіть казково богатий. Один навіть в самому центрі Миколаєва побудував.

Кавуни виявилися валютним бізнесом. Фура кавунів до Латвії у 90-ті була буквально курчам, що несе золоті яйця. На цей бізнес міцно сів кримінал. Як тепер - гадки не маю. Мабуть, і за совка на кавунах заробляли. 1991-го в останнє літо СРСР кавуни у Сибіру на плавмагах коштували 25 рублів за кг. У нас, мабуть, вже не 5 коп., але навряд чи більше рубля. Це може бути поясненням дивного на перший погляд національного складу бахчевих сторожів.

Був пікантиний епізод року 1995-го, коли один місцевий авторитет спробував наїхати на корейців. Зрештою його заарештували. Постраждалий кумедно був названий в ментовському прес-релізі - "ліцо, виращівающєє лук". Це, мабуть, евфемізм для корейця по типу "ліцо кавказской національності".

[o-teren.livejournal.com]

> Це може бути поясненням дивного на перший погляд національного складу бахчевих сторожів.
Та я дивуюсь так, "лукаво". :) Там з першого погляду очевидно було, що гроші крутяться немаленьки, тож і зрозуміло, що "слівкі общєства" мали б туди підтягтися. Та й з цибулею тою було геть не просто: ніби-то вирощували корейці, однак поля обробляти голова направляв то місцевих, то студентів (певно, що не задарма). Боюсь збрехати, але розцінки за ці "цибульні" роботи були якісь геть смішні: у нас, хто туди потрапив - через місяць роботи виявився винним колгоспу. Корейці ж були такими собі "білими комірцями": походжали й наглядали. Ну й потім продавали.

[kerbasi.livejournal.com]

У 1985му я був на винограді.А у 1988-му цибуля вже розділилася на корейську і колгоспну: "тут поле наш, тут не бери. Там - колгосп. Там скіки хоч бери".