Індастріал

[kerbasi]

Ще декілька індустріалістських дописів Ольги Чигиринської (morreth)
Є відео і фотки.

http://morreth.livejournal.com/1735079.html

http://morreth.livejournal.com/1729155.html

http://morreth.livejournal.com/1729534.html

http://morreth.livejournal.com/1723137.html

http://morreth.livejournal.com/1717044.html

http://morreth.livejournal.com/1716640.html

Особливо корисно читати тим, хто умліває від українського ідилічного села на моніторах свого комп*ютера, і іншої України не бачив ніколи.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Стосовно статті Ви краще з автором сперечайтеся. Для мене хоч консерватор, хоч традиціоналіст - обидва імпотентні фізично та духовно. Жлоб, принаймні, на моєї батьківщині і за версією Луркмора це все ж таки міський житель, можливо, з села походженням, але не обов'язково. Сільський хам - селюк або "рог". Але це не головне. Головне - архетипи. В Україні існують два субкультурні патерни, на які орієнтуються політики.І не тільки політики, навіть серед культурних людей часто можна помітити тренди вдавати з себе або вишиваночника з різною сільською "мудрістю", або приблатньонного гопа. Хтось про чудодійний самогон дідуся-казака байки розповідає, хтось демонструє, як він на фєнє та панятіях знається. Попередні 5 років був один патерн, тепер - другий другий.

Злиденне колгоспне село я дуже добре пам'ятаю: квартири, посади у місті для виблядків своїх купували за "кабанчиків", на кожному подвір'ї Жигуль, Москвич чи хоча б Запорожец стоїть, весілля на 300 осіб. Пам'ятаю бідось, пам'ятаю.

[o-teren.livejournal.com]

Який Жигуль, який Запорожець, які квартири... Цікаво ви "узагальнюєте", нічого сказати. Чим далі, тим "загальніше".
От зараза, не пощастило мені свого часу такі колгоспи надибать, а то б перебрався. І наче ж бачив десь так штук п'ять чи шість різних, але все щось з Жигулями там сутутжно було. І що ж то вони з таких ситних місць та все в місто, в місто. І кабанчиків не жаліли. Дурні, якісь, не йнакше.

[kerbasi.livejournal.com]

Напевно залежить від регіону. На Миколаївщині село було раєм брежнєвського солодкого застою. Тому попри україновмовність вони голосували на 100% за КПУ, а тепер за ПР.
Дійсно бідні села я бачив у Росії у російській часті Сибіру, якутські села вже не були бідні. А Україною я не подорожував тоді, крім Миколаєвщини та ще трохи Півдня.

[o-teren.livejournal.com]

Був на Миколаївщині на "зборі врожаю" у 85-му: назагал здалося, що в тамтешньому селі живуть трохи краще ніж на Київщині чи Чернігівщині. Доводилось бачити досить "багатих" селян з передмістя Києва, які на базарах торгували всякою всячиною. Хоча, то вже й не селяни були, як на мене. :)
Здається певне "послаблення" для села було десь з середини 70-х до перебудовних часів (не так вже й довго "порозкошували"). А так ще особисто застав і глиняну підлогу, і солом'яну стріху, а в одному селі навіть одні керосинові лампи замість лампочки Ілліча. При цьому зовнішньо навіть ці села виглядали ліпше за російські. :)

[kerbasi.livejournal.com]

На Миколаєвщині були розташовані кілька зразково-показових господарств-міліонерів. Їх ясно, що показово підтягували. На що і кому це було потрібно - не знаю. Але їм тепер, мабуть, боляче згадувати про їхнюю пиху, як за совка вона мали лікарні та школи кращі, ніж у місті.

А ще південна частина області непогано багатіла на туристах з узбережжя: черещня, якщо не перша, у місті - 50-70 коп., на узбережжі - 3-5 рублів.
До того ж чим південніше, тим народ крученіший. Хто не хотів кабанчиками вирішувати питання бартеру міських послуг (вступ до вишу, квартирна черга дітлахам тощо), той просто продвав м*ясо нелегальним заготівельникам. Я знав таких заготівельників - жили навіть не заможно, а просто богато. При чому те, що платили селянину, було цілком пристойним, що він собі того Москвича за кілька років купував. Це не теперішні капіталістичні заготівельники.

Весь цей рай луснув, як мильна булька з переходом на ринок. І відтоді села на північ, села "справжньої" України виглядають значно краще. Це у вікно авто помітно, коли їдеш трасою. Тепер всі крутелики, а не тільки приморські. Тепер немає дотацій на зразково-показове, хіба що фівктивні проекти, але з цього користуються пани, а не для селяни. Отже, моїм колишнім землякам і лишається тільки що за комуністів голосувати та лити сльози під стариє пєсні а главнам.

[o-teren.livejournal.com]

Може. Але у вас там взагалі було якось загадково і я б сказав - нетипово: якісь корейці - вирощувачі цибулі, якісь бригадири аж сині від наколок і з явним тюремним минулим, якісь понаїхавші з міста євреї - сторожі на бахчах.

[kerbasi.livejournal.com]

У бригадах були заробітчани (тоді казали шабашники) здебільшого з Молдавії, але й з заходу України також траплялися.

Для корейців рай не скінчився з СРСР. Навпаки, зненацька виявилося, що вони зовсім навіть не бідні задрипанці, коли вони почали собі будувати хатиночки. А дехто навіть казково богатий. Один навіть в самому центрі Миколаєва побудував.

Кавуни виявилися валютним бізнесом. Фура кавунів до Латвії у 90-ті була буквально курчам, що несе золоті яйця. На цей бізнес міцно сів кримінал. Як тепер - гадки не маю. Мабуть, і за совка на кавунах заробляли. 1991-го в останнє літо СРСР кавуни у Сибіру на плавмагах коштували 25 рублів за кг. У нас, мабуть, вже не 5 коп., але навряд чи більше рубля. Це може бути поясненням дивного на перший погляд національного складу бахчевих сторожів.

Був пікантиний епізод року 1995-го, коли один місцевий авторитет спробував наїхати на корейців. Зрештою його заарештували. Постраждалий кумедно був названий в ментовському прес-релізі - "ліцо, виращівающєє лук". Це, мабуть, евфемізм для корейця по типу "ліцо кавказской національності".

[o-teren.livejournal.com]

> Це може бути поясненням дивного на перший погляд національного складу бахчевих сторожів.
Та я дивуюсь так, "лукаво". :) Там з першого погляду очевидно було, що гроші крутяться немаленьки, тож і зрозуміло, що "слівкі общєства" мали б туди підтягтися. Та й з цибулею тою було геть не просто: ніби-то вирощували корейці, однак поля обробляти голова направляв то місцевих, то студентів (певно, що не задарма). Боюсь збрехати, але розцінки за ці "цибульні" роботи були якісь геть смішні: у нас, хто туди потрапив - через місяць роботи виявився винним колгоспу. Корейці ж були такими собі "білими комірцями": походжали й наглядали. Ну й потім продавали.

[kerbasi.livejournal.com]

У 1985му я був на винограді.А у 1988-му цибуля вже розділилася на корейську і колгоспну: "тут поле наш, тут не бери. Там - колгосп. Там скіки хоч бери".