Все ж таки відстаємо

[kerbasi]

Я вже колись писав, що вважаю, що суспільні процеси в Україні не випереджують російські, а навпаки відстають. Тобто наш Майдан (2004) – це російський 1991 рік. Російський розстріл червоно-коричневих у 1993-му це аналог альтернативній Верховній Раді в Українському домі у 2000-му, в результаті чого таки почалися якісь реформи. У нас безкровно вийшло тоді.

Зі мною завжди сперечаються, але мене це не переконує. За вікенд переслухав кілька передач по російській Радіо Свобода про громадські рухи, і ще більше переконався, що скоріш я маю рацію, ніж мої критики.

Отже, прихід до влади Путіна (2000) це в нас прихід до влади Януковича (2010). Справа навіть не у виборах і персоналіях, а у тому, коли перемагає ностальгійно-реставраційна тенденція у суспільстві. Російські протести проти монетизації пільг (2002) це наші теперішні протести соціальних паразитів за їхні пільги. Останні роки додали до російських трендів появу лідерів «нізвідки»: того ж Навального, ще якісь прізвища називають, я просто їх не запам’ятав. З’являються окремі протестні групи вже не лівого напрямку (за пільги!!!), а правого напрямку (за економічну свободу). Отже, у нас це також напевно, що попереду, якщо ми не хочемо зникнути, як нація. Оскільки наш Майдан зачепив значно більші шари суспільства, ніж спротив ГКЧП у серпні 1991-го у РФ, то цілком ймовірно, що дозрівання нашого суспільства прискориться, і поява лідерів та протестних груп не за пільги, а за працю з’являться не через 10-12 років після російських аналогів, а значно раніше.

Історичні паралелі, ясне діло, не бувають коректними, але тут йдеться власне не про них, а про певні етапи бурління-кипіння-відстоювання постсовітських суспільств.

Comments

[kerbasi.livejournal.com]

Ви ж не читали мої дописи. Інакше б не кидалися " не розбиралися в питанні".

Я на підприємницькому майдані, який від мого офісу знаходивтся в 800 м, не почув жодного гасла, яке б свідчило про бодай дрібненьке бачення чогось більше, ніж "верніть нам наші пільги", і взагалі хоча б про якесь розуміння проблем податкової системи. Про притомні пропозиції взагалі не йдеться. І це біда не тілька майдану. У нас і дорослі бізнесмени з оборотом в десятки мільйонів доларів зеленого поняття не мають, де їх насправді обкрадає держава. Я це знаю і з власного досвіду роботи у діловому середовищі і з участі у професійній громадській організації, у поле зору якої входять зокрема і питання оподаткування.

[giggster.livejournal.com]

ок.

[dniprovska.livejournal.com]

Податкові пільги для мал. і сер. бізнесу є у США і у всьому цивілізованому світі. Це - загальна практика. Гірше, коли пільги роздаються категоріям, які їх просто проїдають, або виводять у оффшори.

[kerbasi.livejournal.com]

Розумієте, Софіє, є пільги і є пільги. Такого роду пільги як фіксований єдиний податок у світовій практиці застосовуються до зовсім вже дрібного бізнесу, як то коли вихідці з Близького Сходу відкривають десь на Заході кіоск з фалафілем та кебабом. У нас же все перевернуто до гори дригом і цією пільгою користуються бізнеси, які за економічною та правовою логікою мусили б створювати юрособи і оподатковуватися на загальних підставах. Я у себе у статтях під тегами "підприємництво" на цьому наголошував.

[dniprovska.livejournal.com]

Я мешкала від Майдану трохи далі ніж Ви і, відповідно, більш далека від цих проблем. Але мені здається обурення викликав бездумний підхід влади до оптимізації оподаткування. Це як із пільгами. Замість того, щоб прошерстити пільговиків і вилучити тих, кому вони не потрібні (класичиний приклад - В. Литвин - учасник бойових дій), просто відмінили пільги для всіх.

Дійсно, є ФОПи, які необгрунтовано користуються пільгами, але замість того, щоб прополювати бур'яни косили усіх скопом. До того ж боротьба за сплату податків не торкнулася наближених до "тіла" ФПГ, тобто явно простежувалися подвійні стандарти.

[kerbasi.livejournal.com]

На то вона й ПР, щоб перти бульдозером.